Рішення

від 23.09.2024 по справі 922/2857/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. Справа № 922/2857/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Слобожанщини" (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 161, оф. 2; код ЄДРПОУ 40936699) про стягнення 33172,05 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Слобожанщини" (далі - відповідач) 33172,05 грн. збитків.

Позов обґрунтовано з посиланням на завдання відповідачем підприємству позивача збитків шляхом не повернення невикористаних матеріалів при виконання умов укладеного між сторонами договору договором про закупівлю робіт № 68101002 від 10.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового зв`язку (на юридичну адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) направлено копію ухвали від 14.08.2024 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету позивача в підсистемі Електронний суд, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 32).

Надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв`язку копія ухвали від 14.08.2024 також отримана відповідачем, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 33).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач надіслав до суду відзив (вх. № 21248 від 23.08.2024), в якому зазначає, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить суд при розподілі судових витрат стягнути з нього 50% судового збору, а 50% повернути позивачу з державного бюджету.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2024.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 10.10.2022 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір про закупівлю робіт № 68101002 (далі за текстом договір; а. с. 12-14), за умовами якого підрядник зобов`язується виконати роботи: капітальний ремонт транзитних трубопроводів центрального опалення та гарячого водопостачання в житловому будинку по просп. Героїв Сталінграда, 150 152 в м. Харків (далі роботи) (по ДК 021:2015 45230000-8 «Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь») у відповідності до кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», та умов договору.

Замовник зобов`язаний прийняти роботи та оплатити їх вартість у строки, визначені умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 180 календарних днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3). Для виконання робіт замовник може сплатити аванс.

На підставі п. 6.1 договору для виконання робіт замовник забезпечує підрядника основними матеріалами та обладнанням, які передаються останньому по акту приймання-передачі без надання власності на них, з зазначенням їх вартості. На підрядникові лежить ризик їх випадкової втрати і пошкодження до моменту завершення робіт. Надання матеріалів за рахунок замовника відображається підрядником у актах виконаних робіт.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що всі невикористані матеріали, якими забезпечував замовник, підлягають поверненню замовнику.

Відповідно до п. 11.4 договору замовник приймає виконані роботи на підставі акту виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця.

Згідно з п. 13.6 договору за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, в тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором. Відшкодування спричинених збитків не звільняє сторони від виконання зобов`язань за даним договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач передав відповідачу матеріали за накладними: № 122109 від 21.12.2021 на суму 40020,62 грн, № 1221091 від 21.12.2021 на суму 21486,15 грн, № 1221092 від 21.12.2022 на суму 247873,65 грн (а. с. 8-9), всього на загальну суму 309380,42 грн.

Виконані роботи з використанням матеріалів позивача оформлені актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року від 20.06.2023, відповідно до якого вартість використаних матеріалів Замовника складає 276 208,37 грн.

За наслідками виконання відповідних робіт відповідачем не було використано переданих позивачем матеріалів на суму 33 172,05 грн (309 380,42 - 276 208,37).

24.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою у семиденний строк або повернути невикористані матеріали на суму 33 172,05 грн, або сплатити їх вартість.

Станом на день подання позову залишок невикористаних матеріалів на суму 33 172,05 грн відповідачем не повернуто та їх вартість позивачу не сплачена.

Доказів наявності у відповідача невикористаних матеріалів матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що зв`язку з неповерненням невикористаних матеріалів та не сплатою їх вартості відповідач завдав йому збитків у розмірі вартості цих матеріалів, тобто в сумі 33172,05 грн.

Обставини щодо стягнення збитків в зазначеній сумі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбаченіст. 849 ЦК України.

Статтею 840 ЦК України також передбачено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

В даному випадку, п. 6.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що для виконання робіт замовник забезпечує підрядника основними матеріалами та обладнанням, які передаються останньому по акту приймання-передачі без надання власності на них, з зазначенням їх вартості. На підрядникові лежить ризик їх випадкової втрати і пошкодження до моменту завершення робіт. Надання матеріалів за рахунок замовника відображається підрядником у актах виконаних робіт.

При цьому, пунктом 6.3 договору передбачено, що всі невикористані матеріали, якими забезпечував замовник, підлягають поверненню замовнику.

В силу положень ч. 1 ст. 840 ЦК України, підрядник має повернути залишок невикористаних матеріалів після виконання робіт.

Як вже зазначалося, 24.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою у семиденний строк або повернути невикористані матеріали на суму 33 172,05 грн, або сплатити їх вартість. Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення. Доказів наявності у відповідача невикористаних матеріалів матеріали справи не містять.

З цього приводу суд зазначає.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннямист. 22 ЦК Українизбитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно дост. 224 ГК Україниучасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістомст. 225 ГК Українидо складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Згідно з ч. 5ст. 226 ГК Україниу разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є невиконання зобов`язаною стороною свого зобов`язання про передачу управненій стороні індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками). У випадку настання такої умови управнена сторона має право діяти альтернативно: або вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони, або вимагати відшкодування останньою збитків.

Оскільки відповідач не повернув залишки невикористаних матеріалів після виконання підрядних робіт на суму 33 172,05 грн, та не надав будь-яких доказів наявності в нього станом на момент винесення даного рішення цих невикористаних матеріалів, позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушених прав шляхом відшкодування збитків у розмірі вартості цих матеріалів.

Виходячи із встановлених обставин та матеріалів справи, суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у неповерненні позивачу залишків невикористаних матеріалів на вимогу позивача; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений видатковими накладними на передачу цих матеріалів, які в подальшому е були використані в процесі виконання підрядних робіт; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками; вина відповідача, яка виражена у невиконанні вимоги позивача про повернення невикористаних матеріалів.

За таких обставин, заявлений позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 33172,05 грн збитків що дорівнює вартості невикористаних матеріалів які відповідачем не були повернуті позивачу.

При розподілі судових витрат суд враховує, що завалений позивачем позов був відповідачем визнаний в повному обсязі

З огляду на викладене, та з урахуванням вимог ст. ст. 129, 130 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1211,20 грн судового збору, при цьому решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 1211,20 грн. (що становить 50% від загальної суми оплати) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Слобожанщини" (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 161, оф. 2; код ЄДРПОУ 40936699) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119):

33172,05 грн - збитків;

1211,20 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) 1211,20 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 10693 від 16.07.2024, оригінал якої знаходиться у позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак