Ухвала

від 23.09.2024 по справі 926/2339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о п о в е р н е н н я п о з о в н о ї з а я в и

23 вересня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2339/24

Суддя Володимир Байталюк, розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинські будівельні матеріали»

до Вижницької міської ради

про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинські будівельні матеріали» (59222, Чернівецька область, Вижницький район, с. Іспас, вул. Шевченка, буд. 38, код ЄДРПОУ 35368864) звернулося з позовом до Вижницької міської ради (59200, Чернівецька область, Вижницький район, місто Вижниця, вул. Українська, будинок 34, код ЄДРПОУ 04062096) у змісті якого просить суд:

1.визнати укладеною Додаткову угоду від 22.12.2023 до Договору оренди земельної ділянки від 08.09.2009 р., зареєстрованого в Вижницькому районному відділі Чернівецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 28.10.2009 за № 040981000635 в редакції позивача;

2.визнати укладеною Додаткову угоду від 22.12.2023 до Договору оренди земельної ділянки від 24.04.2009, зареєстрованого в Вижницькому реєстраційному офісі Чернівецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 27.04.2009 за № 040981000627 в редакції позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявнику з огляду на наступне.

Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно положень частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Так, з правової конструкції частини першої статті 173 слідує, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Також в одній позовній заяві може бути об`єднано основні та похідні позовні вимоги.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про визнання укладеними додаткових угод до двох договорів оренди земельної ділянки стосовно двох різних земельних ділянок.

В прохальній частині позову позивачем охоплюється питання щодо земельних ділянок площею 108,6821 га кадастровий номер 7320582500:01:004:0246 та площею 18,5 га кадастровий номер 7320582500:01:004:0221.

Тобто, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори між сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору окремо, необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному з двох договорів.

При цьому, навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

За частиною шостою статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

З вказаної статті випливає, що суд вправі, втім не зобов`язаний, до початку розгляду справи по суті вчиняти дії щодо роз`єднання позовних вимог. Клопотання щодо роз`єднання позовних вимог, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, позивачем в позовній заяві не викладено.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам.

Підстав для застосування положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України судом не встановлено.

Дійшовши вказаних вище висновків суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (пункт 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в Господарському процесуальному кодексі України обов`язок заявника при зверненні до суду дотримуватись правил об`єднання декількох вимог у відповідності до норм процесуального законодавства, зокрема, статті 173 Господарського процесуального кодексу України. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

При цьому слід зауважити, що згідно частини восьмої статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення процесуальних недоліків, що зумовили її повернення.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне повернути поданий позов заявнику для роз`єднання позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Повернути без розгляду позовну заяву та додані до неї документи товариству з обмеженою відповідальністю «Буковинські будівельні матеріали» (59222, Чернівецька область, Вижницький район, с. Іспас, вул. Шевченка, буд. 38, код ЄДРПОУ 35368864).

Ухвалу підписано 23.09.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК