Постанова

від 19.09.2024 по справі 918/1356/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1356/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Грязнова В. В., Розізнаної І.В., Павлюка І.Ю.

від 29 травня 2024 року

у справі за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області

про стягнення 2 911 939,82 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Маринич С. А., Гвоздецька О. В., Кобилянський В. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог.

У грудні 2023 року Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області про стягнення шкоди у розмірі 2 911 939,82 грн, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісією, утвореною позивачем, в ході проведення обстеження лісових насаджень на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради Рівненської області був виявлений факт порушення природоохоронного законодавства, а саме: факт незаконної вирубки невстановленими особами дерев різних порід на земельних ділянках за межами населених пунктів с. Рокитне та с. Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, що відносяться до земель запасу Рокитнівської селищної ради, внаслідок чого розмір шкоди, заподіяної лісу, становить 2 911 939,82 грн, яку відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди має відшкодувати відповідно до частини другої статті 107 Лісового кодексу України.

Господарський суд Рівненської області ухвалою від 02 січня 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 918/1356/23, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

Державна екологічна інспекція Поліського округу наказом № 308-0Д від 19 вересня 2023 року утворила тимчасову комісію у складі представників Рокитнівської селищної ради, Філії «Рокитнівське лісове господарство» ДП «Ліси України», Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі по тексту - комісія).

У період з 25 вересня по 02 жовтня 2023 року зазначена комісія провела обстеження лісових насаджень на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради Рівненської області, які не передані у користування лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, в ході якого виявила незаконну рубку невстановленими особами дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області. За наслідками проведення обстеження, комісія 02 жовтня 2023 року склала акт обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Рокитнівської селищної ради, в якому зафіксувала зазначений факт порушення природоохоронного законодавства. Цей факт також був зафіксований у польовій переліковій відомості, доданій до акту обстеження лісових ділянок від 02 жовтня 2023 року.

Згідно з довідками Рокитнівської селищної ради № 1996/03-18/23 та № 1997/03-18/23 від 03 жовтня 2023 року земельні ділянки, на яких вчинена порубка дерев за межами населених пунктів с. Рокитне та с. Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, за матеріалами лісовпорядкування 1989 року відносились до земель лісогосподарського призначення, а на даний час відносяться до земель запасу, які розташовані в адміністративних межах Рокитнівської селищної ради.

Згідно з відомостями польової перелікової відомості заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проводились повіреною металевою мірною стрічкою - рулеткою вимірювальною YT-71581, паспорт повірки виданий 19 червня 2023 року.

За наслідком виявленого комісією факту порушення природоохоронного законодавства державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Польського округу провів розрахунки розміру шкоди, заподіяної порубкою дерев за межами населених пунктів сіл Рокитне та Осницьк на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради, згідно з яким розмір шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки дерев, на землях запасу лісогосподарського призначення:

- за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, становить 1 924 544,26 грн,

- за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області становить 987 395,56 грн,

що в загальній сумі становить 2 911 939,82 грн.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев був проведений відповідно до додатку № 1 Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами».

13 жовтня 2023 року Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Рокитнівської селищної ради з претензією № 97/11-12 від 04 жовтня 2023 року про відшкодування збитків на суму 2 911 939,82 грн

Однак, Рокитнівська селищна рада Сарненського району Рівненської області вимоги претензії не виконала, збитки, заподіяні лісу вирубкою дерев на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради, не відшкодувала, та у листі № 2145/03-18/23 від 25 жовтня 2023 року, адресованому Державній екологічній інспекції Поліського округу, відхилила вимоги претензії з мотивів відсутності на території Рокитнівської селищної ради земельних ділянок, які перебувають в землях лісогосподарського призначення, а також зазначила про те, що земельні ділянки, на яких комісією був виявлений факт порушення природоохоронного законодавства, згідно з результатами інвентаризації Рокитнівської селищної ради на підставі проекту роздержавлення відносяться до земель запасу колективної власності.

Відповідно до графічного плану інв. № 1903 та викопіювання з проекту роздержавлення та приватизації Колективного сільськогосподарського підприємства «Колос», яке в 90-х роках було розташоване на адміністративних територіях Рокитнівської сільської Ради Рокитнівського району та Карасинської сільської Ради Сарненського району Рівненської області, розробленого Рівненською філією інституту землеустрою у 1995 році, перша земельна ділянка за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області відноситься до земель колективної власності сільськогосподарського призначення, друга земельна ділянка за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області відноситься до колективної власності земель водного фонду.

З огляду на те, що Рокитнівська селищна рада Сарненського району Рівненської області не відшкодувала збитки, заподіяні лісу вирубкою дерев на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради, Державна екологічна інспекція Поліського округу у грудні 2023 року звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області про стягнення шкоди у розмірі 2 911 939,82 грн, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту.

3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 27 лютого 2024 року у справі № 918/1356/23 відмовив у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів наявності у спірних правовідносинах усіх елементів складу правопорушення, не довів обставини того, що земельні ділянки, на яких був виявлений факт порушення природоохоронного законодавства, відносяться до земель лісогосподарського призначення та до земель запасу Рокитнівської селищної ради, не надав відомості щодо давності виявлених пнів та періоду вчинення правопорушення (незаконної рубки дерев), що виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, як обов`язкової умови для настання відповідальності. При цьому, за висновком суду, акт обстеження лісових ділянок та польова перелікова відомості є недостатніми доказами у справі.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 29 травня 2024 року скасував рішення Господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2024 року у справі №9 918/1356/23 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: стягнути з Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу 2 911 939,82 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту, 43 679,10 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 65 518,65 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- факт вчинення правопорушення є доведеним, підтверджується складеним комісією актом обстеження від 02 жовтня 2023 року, який підписаний відповідачем без заперечень та зауважень, відповідачем не оскаржувався та саме цей акт у спірних правовідносинах є основним доказом вчинення правопорушення, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог закону, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 травня 2014 року у справі № 14/121-12, від 26 травня 2022 року у справі № 922/2317/21;

- розмір збитків був визначений позивачем правильно відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, відповідач не заперечує розмір визначеної шкоди та не посилається на недотримання позивачем порядку проведення розрахунку шкоди, що спростовує висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок шкоди ґрунтується на припущеннях позивача;

- у спірних правовідносинах саме відповідач відповідно до частини другої статті 107 Лісового кодексу України є відповідальним за заподіяну лісу шкод, оскільки винні особи у вчиненні правопорушення не встановлені та шкода лісу була заподіяна у межах території, належній відповідачу;

- факт віднесення земельних ділянок, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, до земель запасу, що знаходяться в адміністративних межах відповідача підтверджує сам відповідач у своїх довідках з державної статистичної звітності, підписаних електронним цифровим підписом представника відповідача, та у доданих до цих довідок викопіюваннях, підписаних начальником відділу земельних відносин та екологічних питань;

- положення статті 107 Лісового кодексу України не ставлять настання відповідальності у залежність від категорії земельної ділянки, на якій розташований ліс.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

Відповідач - Рокитнівська селищна рада Сарненського району Рівненської області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2024 року повністю, а рішення Господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2024 року у справі № 918/1356/23 залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду у цій справі відповідач послався на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 107 Лісового кодексу України, що набула чинності з 10 липня 2022 року, не врахував те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев було вчинене після вступу в дію цієї норми права, а також те, що земельні ділянки, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не є землями лісогосподарського призначення, а є землями сільськогосподарського призначення колективної власності (нерозподілені земельні паї) та землями водного фонду державної власності (перебувають у постійному користуванні Північного міжрайонного управління водного господарства). При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що Північно-західний апеляційний господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив оскаржувану постанову з правильним застосуванням та додержанням норм матеріального і процесуального права, а твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, та доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, дослідивши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм природоохоронного та, зокрема лісового законодавства.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі по тексту - ЛК України).

Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (частина перша статті 86 ЛК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій утворена наказом позивача комісія 02 жовтня 2023 року провела обстеження лісових насаджень на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради Рівненської області, які не передані у користування лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, в ході якого виявила незаконну рубку невстановленими особами дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області. За наслідками проведення обстеження, комісія 02 жовтня 2023 року склала акт обстеження лісових ділянок, в якому зафіксувала зазначений факт порушення природоохоронного законодавства. Цей факт також був зафіксований у польовій переліковій відомості, доданій до акту обстеження лісових ділянок від 02 жовтня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що зазначені акт обстеження та польова перелікова відомість були підписані членами комісії, що брали участь в обстеженні лісових ділянок на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради Рівненської області, у тому числі були підписані і представником відповідача - начальником відділу земельних відносин та екологічних питань Рокитнівської сулищної ради Рябущиць І. М., який підписав зазначені акт та відомість без зауважень та заперечень.

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 922/2317/21, від 26 липня 2022 року у справі № 924/883/21, від 18 травня 2023 року у справі № 914/669/22, для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції врахував зазначені висновки Верховного Суд та, встановивши те, що відповідач у складі комісії підписав без заперечень та зауважень акт обстеження лісових ділянок від 02 жовтня 2023 року та польову перелікову відомість, дійшов правильного висновку про те, що факт вчиненого правопорушення у сфері лісових відносин у спірних правовідносинах є встановленим, підтвердженим належними та допустимими доказами та визнаний відповідачем.

Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що акт обстеження підписаний недостатньою кількістю членів комісії та є недійсним, а підписи членів комісії на польовій відомості наявні лише на першому та другому аркушах, оскільки зазначенні доводи не підкріплені жодною підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт вчинення правопорушення у сфері лісових відносин у вигляді незаконної вирубки дерев на лісових ділянках на землях запасу, розташованих в адміністративних межах Рокитнівської селищної ради Рівненської області, є встановленим.

За змістом пункту «ї» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, Лісовий кодекс України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10 липня 2022 року, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності:

- якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені

та

- якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Досліджуючи наявність зазначених умов та підстав для застосування положень частини другої статті 107 ЛК України до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції встановив, що після встановлення факту незаконної вирубки дерев, позивач направив копії матеріалів, складених за результатами проведених обстежень лісових насаджень на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради, до правоохоронних органів та органів прокуратури для подальшого внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України та з метою подальшого досудового розслідування.

Відділення поліції № 2 (смт. Рокитне) Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області листом № 3958/5/2-06 від 15 листопада 2023 року (1-й том справи, а.с. 236) повідомило позивача, що встановити осіб правопорушників не вдалося.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені, що є умовою для покладення відповідальності на за заподіяну лісу шкоду на орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Досліджуючи питання наявності другої умови для покладення на відповідача, як на орган місцевого самоврядування, відповідальності за заподіяну лісу шкоду, а саме: знаходження лісу, якому була заподіяна шкода, у межах території відповідача, суд апеляційної встановив, що відповідно до наданих позивачем та наявних в матеріалах справи довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 1996/03-18/23 та № 1997/03-18/23 від 03 жовтня 2023 року (за формою 6-зем), виданих відповідачем (Рокитнівською селищною радою), та доданих до цих довідок викопіювань земель запасу, земельні ділянки загальною площею 3,5 га за межами села Осницьк та 95 га за межами села Рокитне (на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев) за матеріалами лісовпорядкування 1989 року відносились до земель лісогосподарського призначення, а на даний час відносяться до земель запасу, які розташовані в адміністративних межах Рокитнівської селищної ради. Зазначені довідки видані відповідачем та підписані електронним цифровим підписом представника відповідача - заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Антоніною Гордійчук, а викопіювання підписані начальником відділу земельних відносин та екологічних питань Рокитнівської селищної ради (відповідача) - Ігорем Рябущиць, який приймав участь в обстеженні лісових ділянок та у складанні акту обстеження від 02 жовтня 2023 року.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ці документи (довідки та додані до них викопіювання) є належними доказами у справі, що підтверджують факт знаходження лісових ділянок, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, в адміністративних межах Рокитнівської селищної ради, тобто у межах території відповідача, і цей факт підтверджує сам відповідач у зазначених виданих ним довідках.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що земельні ділянки, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не відносяться до лісового фонду та до земель лісогосподарського призначення, а є землями сільськогосподарського призначення та землями водного фонду, що, н думку відповідача, унеможливлює застосування до спірних правовідносин у цій справі положень частини другої статті 107 ЛК України.

Однак, Верховний Суд вважає ці доводи відповідача безпідставними та не бере їх до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 ЛК України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно зі статтею 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у частині другій статті 107 ЛК України, на підставі якої позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, також не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що земельні ділянки, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не відносяться до земель лісогосподарського призначення, а мають інше цільове призначення, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій зростає ліс та на якій був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не має значення у разі притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 107 ЛК України.

Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо віднесення земельних ділянок, на яких у спірних правовідносинах був виявлений факт незаконної вирубки дерев, до самозалісених ділянок, оскільки відсутність таких відомостей у Державному земельному кадастрі є наслідком не вчинення самим відповідачем, як органом, який здійснює розпорядження такими земельними ділянками, дій, передбачених статтею 57-1 Земельного кодексу України, направлених на внесення до Державного земельного кадастру таких відомостей. Відсутність у Державному земельному кадастрі таких відомостей не спростовує встановлений в акті обстеження від 02 жовтня 2023 року, підписаний у тому числі представником відповідача, факт того, що земельні ділянки площею 3,5 га за межами села Осницьк та 95 га за межами села Рокитне (на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев) були вкриті лісовою рослинністю. Крім того, зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на те, що земельна ділянка площею 3,5 га за межами села Осницьк належить до земель водного фонду та перебуває у користування Північного міжрайонного водного господарства, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, такі доводи відповідача не підтверджені жодними доказами.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території відповідача - Рокитнівської селищної ради, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що положення, закріплені у частині другій статті 107 ЛК України набули чинності з 10 липня 2022 року та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев було вчинене після вступу в дію цієї норми права. Однак, зазначені доводи скаржника є безпідставними та до уваги Верховним Судом не беруться, оскільки правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев було виявлене 02 жовтня 2023 року, про що був складений відповідний акт обстеження, тобто після набрання чинності зазначеною нормою - частиною другою статті 107 ЛК України.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення частини другої статті 107 ЛК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, правильно застосував цю норму, а твердження скаржника про те, що ця норма не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі є безпідставними.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок розміру заявленої до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, суд апеляційної інстанції встановив, що цей розрахунок був проведений відповідно до додатку № 1 Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами», тобто в порядку, визначеному чинним законодавством. Розрахунок був здійснений з урахуванням кількості вирублених дерев, встановленої в акті обстеження від 02 жовтня 2023 року та у польовій переліковій відомості, які відповідач підписав без зауважень та заперечень, зокрема і щодо встановленої кількості вирублених дерев. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не заперечував розмір визначеної позивачем та заявленої до стягнення у цій справі шкоди та не посилався на недотримання позивачем порядку проведення такого розрахунку. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач довів наявність у спірних правовідносинах збитків, обґрунтував їх розмір, заявлений до стягнення.

Врахувавши вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, про те, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, а відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев, у зв`язку з чим правильно задовольнив позов.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції у повному обсязі з`ясував обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог та заперечень, правильно з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2024 року у цій справі.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2024 року у справі № 918/1356/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Мамалуй