Ухвала

від 23.09.2024 по справі 910/17506/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17506/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючого), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Київської митниці

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024

у справі № 910/17506/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

до 1) Державної митної служби України в особі Київської митниці

2) Київської митниці

3) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про відшкодування збитків 4 131 821, 74 грн

ВСТАНОВИВ:

Київська митниця 13.09.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 в частині задоволення вимог до Київської митниці і ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "Маядо" у задоволенні позову.

Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження та зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024.

Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, Київська митниця із посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, обґрунтовує підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене касаційна скарга Київської митниці подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали касаційної скарги відповідають вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми і змісту та на стадії прийняття не є очевидно неприйнятними і є достатніми для відкриття касаційного провадження.

Щодо поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/17506/23.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З огляду на матеріали касаційної скарги та , встановлено, що постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/17506/23 прийнято 06.08.2024, повний текст постанови підписано - 05.09.2024 та отримано скаржником 06.09.2024.

Київська митниця звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою 13.09.2024, тобто в межах строку визначеного вимогами частини першої статті 288 ГПК України, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірної постанови апеляційного господарського суду залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Київська митниця звернулася до суду із заявою про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у цій справі, яке обґрунтовано тим, що сума коштів, які підлягають стягненню з рахунків митниці - 4 131 821,74 грн є значною для скаржника, що спричинить блокування його поточної фінансово-господарської діяльності.

До Верховного Суду 18.09.2024 від Київської митниці надішли доповнення до заяви від 17.09.2024 № 7.8-10/10-01/8.19/1514 про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024.

Зазначену заяву з урахування доповнень, мотивовано тим, що Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення від 10.09.2024, а його негайне виконання може завдати Київській митниці значної шкоди через стягнення з реєстраційного рахунку усіх наявних коштів, що були розраховані на поточні потреби митниці до кінця 2024 року, з огляду на регламентацію процесу визначення видатків з держбюджету відповідні кошти не можуть бути виділені до прийняття судового рішення. Також, скаржник зазначає, що у випадку фактичного виконання оскаржених судових рішень та прийняття за результатами касаційного перегляду рішення на користь митниці для відновлення порушених прав митниці буде необхідно докласти значних зусиль та витрат з огляду на значну суму коштів, що буде стягнута - 4 131 821,74 грн., в тому числі витрат на сплату судового збору у випадку стягнення вказаної суми митницею з позивача у судовому порядку. у разі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024, відповідна сума буде стягнута з реєстраційного рахунку Київської митниці за загальним фондом державного бюджет. Таким чином, сума коштів, що підлягає стягненню значно перевищує можливості відповідача їх сплатити (наявна сума, яка буде виділена митниці до кінця 2024 року - 946,7 тис. грн.), а він не володіє достатніми коштами та майном для погашення даної заборгованості, відтак стягнення даної суми спричинить блокування поточної фінансово-господарської та іншої діяльності митниці, зокрема, унеможливить сплату судового збору та можливість захисту своїх прав та інтересів шляхом реалізації права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судове рішення прийняте з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність його зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, з огляду на відсутність доведеності, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, та/або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи № 910/17506/23, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 234, 235, 288, 290, 294, 295,332 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/17506/23 за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 в частині задоволення вимог.

2. Призначити розгляд касаційної скарги Київської митниці у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 10 жовтня 2024 року о 11:40 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. № 302.

3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 04 жовтня 2024 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Відмовити Київській митниці у задоволенні клопотання про зупинення виконання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі №910/17506/23.

5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

6. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

7. Витребувати матеріали справи № 910/17506/23 Господарського суду міста Києва та/ або Північного апеляційного господарського суду

8. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та скарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова