Рішення

від 13.09.2024 по справі 130/1848/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/80/2024

130/1848/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Шпак А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Жмеринка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a>, третя особа Приватне підприємство «Агротал», третя особа - Державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк Сергій Анатолійович про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила усунути перешкоди в користуванні належними їй на праві власності земельними ділянками: площею 3,9454 га, кадастровий номер 0521084500:06:003:0031 та площею 3,9454 га, кадастровий номер 0521084500:06:003:0030, розташованими на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення цих земельних ділянок власнику ОСОБА_1 від ТОВ «Поділля Агропродукт», право оренди за якою зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0031, площею 3,9454 га, вчинене державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюком С.А. за індексним номером №36418684 від 01.08.2017 року; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0030, площею 3,9454 га, вчинене державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюком С.А. за індексним номером №36418623 від 01.08.2017 року; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №360387 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0031, площею 3,9454 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №360386 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521084500:06:003:0030, площею 3,9454 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Позивач ОСОБА_1 дізналася, що обробіток її земельних ділянок здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт». При цьому жодних договорів з відповідачем щодо передачі йому в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 не підписувала, згоду на обробіток не надавала. Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0031 зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03.04.2018 до Договору оренди б/н від 01.01.2017. Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0030 зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03.04.2018 до Договору оренди б/н від 01.01.2017. На її думку підписи з боку ОСОБА_1 є підробленими з метою незаконного використання належних позивачу земельних ділянок.

Ухвалою від 19.07.2023 провадження по вказаній справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09.09.2024 підготовче провадження у справі закрито. Призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Якименко К.В. подав до суду клопотання про розгляд судового засідання у його відсутність та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі та стягнути судові витрати.

Інші учасники справи в засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Причини їх неявки суду невідомі. Будь-яких заяв чи клопотань від них не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №360387 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0031, площею 3,9454 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №360386 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521084500:06:003:0030, площею 3,9454 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с. 12, 13).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:005:0022 зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03.04.2018 до Договору оренди б/н від 01.01.2017. Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0030 зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) б/н від 03.04.2018 до Договору оренди б/н від 01.01.2017 (а.с. 14-15, 16-17, 18, 19).

Відповідно висновку експертів Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №870/24-21 від 08.08.2024 року підпис у додатковій угоді (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) від 03.04.2018 (кадастровий номер 0521084500:06:003:0030) виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис у додатковій угоді (про заміну сторони та внесення змін до довогору оренди) від 03.04.2018 (кадастровий номер 0521084500:06:003:0031 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 129-134).

Щодо вимог про усунення перешкод в користуванні належною позивачу на праві власності земельною ділянкою.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до статей 13, 14 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. А за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Іншими словами, у тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Зазначена позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в Постанові від 19.08.2020 року по справі № 358/815/17.

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним додаткової угоди до договору оренди землі у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі статтею 17 Закону, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у пункті 7.35 Постанови Великої палати Верховного суду від 16 червня 2020 року (справа 145/2047/16-ц) зазначено, що власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Верховний суд у своїй Постанові від 5 вересня 2019 року по справі №638/2304/17 вказав на те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року, справа №653/1096/16-ц, йдеться про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

На підставі положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту додаткових угод (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) від 03.04.2018, укладеної між позивачем та ТОВ «Поділля Агропродукт» на належні позивачу земельні ділянки з кадастровими номерами 0521084500:06:003:0031 та 05210084500:06:003:0030, встановлено, що підпис позивача у них відсутній, відповідно такі додаткові угоді вважаються неукладеними. Відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт», користується земельними ділянками позивача без законних підстав і в супереч її волі. Наразі позивач не бажає щоб її земельні ділянки надалі залишались у фактичному користуванні ТОВ «Поділля Агропродукт».

Ураховуючи викладене, реєстрація права оренди за ТОВ «Поділля Агропродукт» на належні позивачу земельні ділянки є незаконною.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункт 98) зазначено, що у практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права оренди. У справі, яка розглядається, встановлено, що реєстрація права оренди відповідача порушує права позивача.

Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 додаткової угоди про передачу їх новому орендарю не підписувала, а захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, позивач не може, тому його звернення з позовною вимогою про усунення перешкод в користуванні належними їй як власнику, земельними ділянками, шляхом повернення земельної ділянки за досліджених в судовому засіданні обставин справи, є належним способом захисту прав та законних інтересів і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які позивач та його представник посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельними ділянками підлягають усуненню шляхом повернення земельної ділянки власнику.

Щодо вимог про скасування запису про інше речове право.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 крім іншого, просила суд скасувати запису Державному реєстрі речових прав про інше речове право, а саме рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0031, площею 3,9454 га, вчинене державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюком С.А. за індексним номером №36418684 від 01.08.2017 року та рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0030, площею 3,9454 га, вчинене державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюком С.А. за індексним номером №36418623 від 01.08.2017 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) (пункт 55) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року, тобто на час звернення позивача ОСОБА_1 до суду та ухвалення судових рішень у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон вже не передбачав, тому матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося.

Однак, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21 (провадження № 61-7155св22), від 05 квітня 2023 року у справі № 125/788/21 (провадження № 61-4248св22).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якименко К.В. надав витяг з договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 та акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.09.2024 року, згідно яких загальна вартість наданих адвокатських послуг позивачу ОСОБА_1 склала 10000 гривень, однак враховучи те, що судом задоволено лише дві позовних вимоги із чотирьох заявлених, тому слід стягнути з відповідача 50% - 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заяви відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять. А тому у суду відсутні підстави робити висновок про неспівмірність витрат на правову допомогу без відповідної заяви відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн., також за проведення судової почеркознавчої експертизи, які документально підтверджені та витрати на правову допомогу, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою з кадастровим номером 0521084500:06:003:0031, площею 3,9454 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення цієї земельної ділянки власнику ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a>, право оренди за яким зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою з кадастровим номером 0521084500:06:003:0030, площею 3,9454 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення цієї земельної ділянки власнику ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a>, право оренди за яким зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування запису про державну реєстрацію відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»</a> (смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 41104967) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 суму судового збору 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп., витрати за проведення експертизи в сумі 11359 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 20 коп. та понесені судові витрати в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя