Рішення

від 23.09.2024 по справі 142/404/22

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 142/404/22

Номер провадження 2/142/72/24

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2024 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

представника позивача адвоката Гурби М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства "ВИД", про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гурба М.В. звернувся до суду з позовом до Селянського фермерського господарства "ВИД", в якому просить суд розірвати договір оренди землі від 20 грудня 2010 року, сторонами якого є ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , та Селянське фермерське господарство "Вид", щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523281600:02:001:0121, площею 2,1730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, та право оренди на підставі якого зареєстровано за Селянським фермерським господарством "Вид" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2015 року за № 10819113, також просить стягнути з Селянського фермерського господарства "Вид" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що батьку позивачки - ОСОБА_2 на праві приватної власності належалаземельна ділянка кадастровий номер 0523281600:02:001:0121 площею 2,1730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області від 29.05.2012 року серії НОМЕР_1 .Позивачка отримала у свою власність вказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті батька.Дана обставина підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 14.08.2015 року, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вещевказана земельна ділянка перебуває в оренді Відповідача строком на 20 років відповідно до Договору оренди землі від 20.12.2010 року (надалі - Договір), що зареєстрований 29.10.2011 року за № 052320004001526 та право оренди за яким було зареєстровано 11.08.2015 року за № 10819113. Відповідно до п. 9 Договору оренди землі від 23.12.2010 року орендна плата вноситься Відповідачем у формі та розмірі 1242,74 грн. Згідно з п.11 Договору орендна плата вноситься Відповідачем до 20 числа останнього у звітному році місяці.Таким чином, Відповідач зобов`язаний не пізніше 20 грудня кожного року сплачувати позивачу орендну плату. Проте, відповідач систематично з 2018 року не сплачує позивачці орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою в розмірах визначених договором та чинним законодавством. Крім того, відповідно до ст.12 Закону України "Про оренду землі", та п. 33, 34 Договору оренди землі передана в оренду відповідачу земельна ділянка підлягає страхуванню на весь період дії договору.Відповідно до п. 34 договору від 23.12.2010 року страхування земельної ділянки здійснює відповідач.Відповідач не виконує своїх зобов`язань по сплаті орендної плати та страхуванню належних позивачці земельних ділянок. Систематична не виплата відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками та не здійснення страхування земельної ділянки є невиконанням обов`язків передбачених договором, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та п.38 договору є підставою для їх розірвання. Такі порушення умов договорів позивач вважає істотними, що у відповідності до ч.2 ст.651 ЦК України є підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Ухвалою суду від 21 вересня 2022 року в даній цивільній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

Представником відповідача СФГ «ВИД» - адвокатом Купрієм О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а з позивача стягнути судові витрати. Представник зазначає, що 20.12.2010 між СФГ «ВИД» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, кадастровий номер 0523281600010010121. Позивач в порушення вимог ст. 148-1 ЗК України не повідомляв про зміну власника земельної ділянки, відтак, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо виплати орендної плати до відкриття провадження у цій справі. Тому з огляду на те, що СФГ «ВИД» тільки після подання позову до суду стало відомо про спадкоємця (позивача), 14.10.22 на адресу позивача, яка зазначена в позовній заяві направлено лист з проханням повідомити реквізити куди перераховувати орендну плату. Також вказує, що звернення позивача до суду з позовом про розірвання договорів оренди через два календарних роки після реєстрації права власності на земельні ділянки, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України. Щодо розірвання договору оренди землі з підстав не здійснення страхування представник посилаючись на ст. 12 Закону України "Про оренду землі" зазначає, що у разі невиконня свого обов`язку стороною, яка повинна згідно з договором оренди землі застрахувати об`єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і зажадати від іншої сторони відшкодування витрат на страхування, такі ж положення містить і укладений договір оренди землі. Також відзив містить заяву про письмове опитування позивача з наступними питаннями: 1) коли ОСОБА_1 дізналася про існування Договору оренди землі від 20.12.2010, кадастровий номер 0523281600010010121, 2) чи є достатнім розмір орендної плати, 3) чи повідомляла ОСОБА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення, протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку СФГ «ВИД» із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі), 4) чи страхвала ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0523281600010010121, яка є предметом спору після набуття права власності на неї.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гурба М.В. зазначає, що спадкодавець позивачки - ОСОБА_2 за свого життя, уклав з відповідачем Договір оренди землі від 20.12.2010 року, вказаними Договорами було передбачено обов`язок відповідача не пізніше 20 грудня кожного року сплачувати орендну плату. Відповідачу було відомо про місце проживання позивачки та він мав можливість щороку виконувати свої зобов`язання щодо сплати орендної плати шляхом здійснення відповідного переказу за її місцем проживання, і дана обставина підтверджується тим, що позивачем вже подавався позов про скасування державної реєстрації права оренди землі на підставі договору оренди від 20.12.2010 та про повернення земельної ділянки. Вказаний позов розглядався Піщанським районним судом Вінницької області в рамках справи № 142/1178/18 та був залишений без розгляду. Проте, відповідач маючи відомості щодо місця проживання позивачки не виконував своїх зобов`язань по здійсненню виплати орендної плати з 2018 року по даний час. Тобто, відповідач маючи відповідні зобов`язання за Договором та маючи реальну можливість їх виконати не вчиняв будь-яких дій щодо сплати орендної плати позивачці з 2018 року.

20 квітня 2023 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява свідка в якій позивач зазначає, що про існування договору оренди землі від 20.12.2010 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523281600:02:001:0121 їй стало відомо після смерті батька ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) під час оформлення спадщини. Більш конкретної дати не пам`ятає. СФГ "Вид" не здійснював перегляду розміру орендної плати протягом дії договору оренди землі від 20.12.2010 року та у зв`язку з цим, розмір орендної плати передбачений п.9 договору оренди землі не є достатнім та підлягає перегляду. Вона не повідомляла СФГ «ВИД» про набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0523281600:02:001:0121 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, оскільки таку інформацію надала під час розгляду Піщанським районним судом справи № 142/1178/18. Вона не здійснювала страхування земельної ділянки, оскільки такі дії є обов`язком відповідача.

22 серпня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року було закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків.

В судове засідання з розгляду справи по суті 23 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 не з`явилась.

Представник позивача адвокат Гурба М.В. позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити з наведених в позовній заяві підстав, вказав, що обов`язок зі сплати орендної плати відповідачем виконано за 2015, 2016 та 2017 роки, проте не виплачено орендну плату за 2018 рік та усі наступні роки. Доводи відповідача про необізнаність останнього про місце знаходження позивача вважає безпідставними, оскільки про спір між сторонами відповідачу достаменно відомо і це підтверджується матеріалами цивільної справи, що вже розглядались в Піщанському районному суді. Представник також зазначив, що на підтвердження судових витрат заява та відповідні докази будуть подані пізніше.

Відповідач СВГ "ВИД" повноважного представника в судове засідання 23 вересня 2024 року повторно не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення повістки до його електронного кабінету в системі "Електронного суду", яку відповідачем було отримано 19.08.2024, що підтверджується відповідною довідкою.

Представник відповідача СФГ «ВИД» - адвокат Купрій О.М. в судове засідання 23 вересня 2024 року повторно не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення повістки до його електронного кабінету в системі "Електронного суду", яка ним отримана 19.08.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

На підставі наданих суду доказів було встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Іллінці Іллінецького району Вінницької області. (а.с.9)

Копією державного акта про право власності на земельну ділянку серії ВН № 089696 підтверджується, що за життя ОСОБА_2 , на підставі розпорядження Піщанської РДА від 21.06.2004 року № 161, належала земельна ділянка площею 2,1730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, кадастровий номер 0523281600:02:001:0121. (а.с. 8)

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 серпня 2015 року приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А., позивач ОСОБА_1 набула в порядку спадкування у власність земельну ділянку площею 2,1730 га, кадастровий номер 0523281600:02:001:0121, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 10)

Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 42317657 підтверджується реєстрація права власності позивача земельної ділянки площею 2.173 га, кадастровий номер 0523281600:02:001:0121 відповідно свідоцтва про право на спадщину (а.с.11)

20 грудня 2010 року ОСОБА_2 уклала договір оренди землі з відповідачем СФГ «ВИД» відповідно якого передав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,1730 га, строком на 20 років, орендну плату сторони погодили в розмірі 1242,74 грн. на рік. (а.с. 6-7)

Пунктом 10 договору сторони погодили обчислення розміру орендної плати здійснювати з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Відповідно п. 11 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

Крім того відповідно до п. 34 цього договору страхування об`єкта оренди здійснює орендар.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано за СФГ "ВИД" 11 серпня 2015 року, номер запису 10819113. (а.с. 12-13)

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає, як необхідну умову для розірвання договору оренди землі систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суду належить встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 Велика Палата Верховного Суду не вбачала.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами орендна плата за договором оренди землі виплачена до 2017 року а за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки не виплачена. Строк виплати орендної плати за 2024 рік ще не настав.

Доводи відповідача про відсутність систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач не зверталась до відповідача за отриманням орендної плати, є безпідставними, тому що відповідач відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, якщо не знав куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання, крім того доводи представника відповідача про необізнаність про місце знаходження позивача спростовуються самим договором де вказані реквізити сторін договору в тому числі адреса місця проживання орендодавця.

Крім того, знаючи про існування спору з позивачем, що підтверджується копією позовної заяви від 10.12.2018 року та ухвалою суду від 13 грудня 2018 року у справі з ЄУН № 142/1178/18 за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Вид" про скасування державної права оренди землі та повернення земельної ділянки, відповідач не вжив жодних дій для виплати орендної плати в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках, і тільки 14 жовтня 2022 року, вже після відкриття провадження у даній справі, направив позивачу листа про надання реквізитів для сплати орендної плати.

Пунктом «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ передбачено, що податковим агентом платника ПДФО - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків. Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16? підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16? підрозділу 10 розділу XX ПКУ). Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються ПДФО за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Заперечуючи проти позову відповідач надав суду картку рахунку НОМЕР_2 за 01.01.2017- 31.12.2019 ОСОБА_2 нарахування ПДФО та військового збору. (а.с. 68)

Проте, дана картка рахунку, по-перше не підтверджує належного виконання обов`язку зі сплати орендної плати, не є доказом перерахування сум податку до бюджету, по-друге не містить реквізитів документу, його виконавця та підпису, відтак не підтверджує та не спростовує обставин справи.

Таким чином, представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження про вчасне нарахування та виплату орендної плати за спірним договором оренди землі так само доказів сплати податків та зборів до бюджету з нарахованої орендної плати.

При цьому суд звертає увагу, що з урахуванням загальних принципів доказування (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України) у разі заперечення факту несплати орендної плати саме на відповідача орендаря покладається обов`язок доведення протилежного, адже очевидно, що якщо особа стверджує, що не отримувала відповідних виплат, вона не може мати письмових доказів такої не сплати, натомість саме орендар, який здійснює облік виплати орендної плати, повинен мати відповідні докази такої виплати (відомості, платіжні доручення тощо).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотними є такі порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З огляду на те, що несплата орендної плати позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладанні договору до правовідносин, що виникли між сторонами, може бути застосовані наслідки передбачені зазначеною нормою.

В даному випадку суд приходить до висновку, що систематичне не отримання орендодавцем орендної плати у визначений договором строк за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за використання земельної ділянки.

Позивач в своєму позові, як на підставу для задоволення вимог, вказує саме на порушення відповідачем істотних умов договору, яке носить систематичний характер, а саме в частині несплати орендної плати у строки, визначених договорами оренди.

Таким чином, неналежне виконання умов договору щодо обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду що наведені вище.

Беручи до уваги вказані приписи процесуального закону, зважаючи на те, що відповідачем СФГ "ВИД" не доведено факт нарахування та виплати орендодавцю орендної плати у визначеному договором розмірі та строки, суд констатує що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за орендовану земельну ділянку, що позбавило орендодавця «значною мірою» того, що він розраховував отримати при укладенні договору, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що судом позов задоволено, покладає судові витрати по справі на відповідача.

Представником позивача адвокатом Гурбою М.В. в судовому засіданні зазначено, що заяву про стягнення судових витрат та докази їх підтвердження буде подано окремо.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 10, 11, 12, 13, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства "ВИД" про розірвання договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 20 грудня 2010 року, сторонами якого є ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , та Селянське фермерське господарство "ВИД", щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523281600:02:001:0121 площею 2,1730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, право оренди на підставі якого зареєстровано за Селянським фермерським господарством "ВИД" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2015 року за № 10819113.

Стягнути з селянського фермерського господарства "ВИД", код ЄДРПОУ 20100979, на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач: Селянське фермерське господарство "ВИД",знаходиться в с. Кукули Тульчинського району Вінницької області, урочище Тракторна бригада №1, код ЄДРПОУ 20100979;

Суддя: