Рішення

від 16.09.2024 по справі 127/19547/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/19547/24

Провадження № 2/127/2710/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 рокум/ Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Грачова А.В., представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей №4», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу від 29 квітня 2024 року №1-с «Про оголошення догани ОСОБА_4 »,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до КЗ «Вінницький ліцей №4» про визнання незаконним та скасування наказу від 29 квітня 2024 року №1-с «Про оголошення догани ОСОБА_4 ». Свої вимоги мотивувала тим, що наказом по загальноосвітній школі №3 м. Вінниці від 05 листопада 1998 року № 244 її було прийнято вчителем фізичної культури по переводу з спеціалізованої школи №28 м. Вінниці з 06 листопада 1998 року, з тарифікацією спеціаліста першої категорії. 29 квітня 2024 року наказом директора КЗ «Вінницький ліцей №4» від 29 квітня 2024 року №1-с їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Вказаний наказ позивачка вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності стала заява матері учня 1-А класу ОСОБА_5 , в якій остання зазначила, що позивачка під час уроку зробила ОСОБА_6 некоректне зауваження, а саме сказала «ти, що хворий», що викликало сміх і глузування з боку однокласників. Позивачка вказує, що дана заява не містить дати, коли подія мала місце. Крім того, в спірному наказі зазначено про порушення нею ст. 7 Закону України «Про освіту», але не конкретизовано, в чому порушення проявилось. Також, не запропоновано надати їй письмові пояснення, що свідчить про порушення вимог ст. 149 КЗпП України. Натомість в спірному наказі зазначено, що вона відмовилась надавати письмові пояснення, про що було складено акт від 26 квітня 2024 року. На думку позивача вказаний акт був сфальсифікований та підписаний членами комісії, які знаходяться в підпорядкуванні особи, яка видала цей наказ. Позивачка також зазначає, що наказ про оголошення її догани був заздалегідь підготовлений, а заява ОСОБА_5 від 25 квітня 2024 року була написана не останньою, що може свідчити про фальсифікацію документів. Вказані обставини свідчать про порушення її трудових прав, які визначені ст. 2 КУпАП. За викладених обставин позивач просить визнати наказ КЗ «Вінницький ліцей №4» від 29 квітня 2024 року №1-с про оголошення її догани незаконним та скасувати, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати (а.с.1-2).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2024 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

Користуючись своїм правом, Комунальний заклад «Вінницький ліцей №4» подав відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що завдання, обов`язки та відповідальність ОСОБА_1 передбачені посадовою інструкцією №23, яка затверджена наказом КЗ «Вінницький ліцей №4» від 30 серпня 2022 року 137-Б та погоджена профспілковим комітетом, протокол від 29 серпня 2022 року № 16. Відповідно до цієї інструкції вчитель фізичного виховання несе відповідальність за застосування методів виховання пов`язаних з фізичним чи психологічним насильством. 24 квітня 2024 року на адресу директора КЗ «Вінницький ліцей №4» надійшла заява матері учня 1-А класу ОСОБА_5 з проханням вжити заходів до вчителя фізичної культури ОСОБА_1 в зв`язку з некоректною поведінкою під час уроку 24 квітня 2024 року, а саме зневажливе ставлення до її дитини, російською мовою «ты что больной?», яке спровокувало глузування та висміювання серед однокласників. Зазначене призвело до порушення психоемоційного стану учня, уникнення відвідування уроків фізкультури. На виконання вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП ОСОБА_1 26 квітня 2024 року було запрошено до кабінету директора з метою отримання письмових пояснень. Однак, позивачка, ознайомившись із змістом заяви, покинула кабінет та відмовилась надавати пояснення, про що було складений відповідний акт від 26 квітня 2024 року, що відповідає нормам чинного законодавства. При цьому, 26 квітня 2024 року на адресу директора КЗ «Вінницький ліцей №4» надійшла доповідна записка вчителя початкових класів ОСОБА_7 щодо некоректної поведінки вчителя фізичної культури ОСОБА_1 в спілкуванні з учнями 1-А класу, зокрема ОСОБА_8 , який в присутності однокласників повідомив про образи на свою адресу з боку позивачки. Крім того, позивачка, вступивши в суперечку з учнем, адресувала дитині фразу: «не обманюй, бо можеш вирости нехорошим хлопчиком». Зазначена поведінка учителя виходить за межі її прав та є порушення п. 4.5 посадової інструкції. Також, позивачкою було порушено вимоги п. 1.7 посадової інструкції та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про освіту», а саме учитель зверталася до учня російською мовою. Щодо попередньої роботи позивача, то зазначає, що 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 не було забезпечено участь спортивної команди ліцею у змаганні серед учнів України «Пліч-о-піч всеукраїнської шкільної ліги» з баскетболу, чим не виконано наказ по закладу від 09 січня 2024 року №15-од. Вказані обставини стали підставою для оголошення догани позивачу (а.с.22-28).

10 липня 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 у вигляді відзиву на позовну заяву. Остання зазначила, що трудові відносини з позивачкою складалися у межах норм чинного законодавства та в атмосфері поваги до досвіду роботи колеги. В рамках річного плану роботи закладу відповідно до наказу від 26 лютого 2024 року №57 «Про вчинення стану викладання та рівня досягнень здобувачів освіти з фізичної культури 5-11-х класах» проведено анкетування серед учнів старшої школи, зокрема і в 10-А класі, де викладає позивачка. За результатами опитування майже 50% опитуваних наголосили, що найнеулюбленішим предметом є фізична культура, оскільки діти нічого не роблять на уроці, не відвідують заняття, так як не бачать необхідності, учитель не подобається, постійно кричить та були випадки приниження. Всі інші обставини викладені в поясненнях є аналогічними, викладеним у відзиві на позовну заяву (а.с.54-57).

16 липня 2024 року на адресу суду у вигляді заперечень надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 . Однак останні подані без дотримання вимог ст.179 ЦПК України ( без направлення іншому учаснику справи), а тому суд не взяв їх розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2024 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2024 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) суд визнав обов`язкову явку представника відповідача.

В судовомузасіданні позивач ОСОБА_1 та їїпредставник адвокат ГрачовА. В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, ОСОБА_1 повідомила, що з 1996 року вона працює вчителем фізичної культури в закладі. Викладає даний предмет в 1, 8, 10 та 11 класах. Між директором навчального закладу та нею виник конфлікт з приводу годин навантаження, оскільки вона мала бажання працювати з повним навантаженням на безстроковому договорі. Однак, директор з початку введення в Україні воєнного стану надає перевагу вчителям чоловічої статті, а тому запропонувала позивачці написати заяву про звільнення. Згодом ОСОБА_3 викликала її до кабінету та показала заяву ОСОБА_9 . В свою чергу позивачка запропонувала запросити заявницю, оскільки такої події не було. Вона мала розмову із класним керівником та дітьми в класі, в якому навчається ОСОБА_6 , однак останні повідомили, що жодних зауважень до її роботи не мають, ніхто з дітей не ображений на вчителя. Надалі директор викликала її повторно, в кабінеті була присутня заявниця, однак вона не могла сказати коли була така подія. Після цього їй винесли заздалегідь підготовний наказ. Жодного службового розслідування проведено не було, психологів до розгляду ситуації не залучали. Що стосується ОСОБА_10 , то може охарактеризувати його як спокійну та слухняну дитину, між ними жодних конфліктів не було. Вона проводить уроки фізичного виховання у класі, де навчається ОСОБА_6 , два рази на тиждень, останній уроки не пропускав. Подія, яка описана в заяві ОСОБА_9 , взагалі не мала місця. Тим більше звернула увагу, що при проведенні занять в перших класах діти не виконують самостійно вправи, а повторюють за вчителем і вчитель як на початку уроку, так і протягом уроку, і по закінченню уроку запитує учнів про їх самопочуття. При цьому звернула увагу, що ніхто з адміністрації школи не відвідав її уроки в цьому класі, а на даний час вона звільнена з роботи.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також суду повідомила, що ситуація мала місце. Мама дитини звернулася з такою заявою, адже після зауваження вчителя на уроці дитина розплакалася та повідомила своїх рідних. Дитина вразлива, має проблеми зі здоров`ям, однак від уроків фізкультури не звільнена, про психологічний стан дитини дізналися зі слів матері. Впевнена, що цієї ситуації не було б, якби вчитель зустрілася з матір`ю. Вказувала, що індивідуально з дитиною психолог може працювати лише з дозволу батьків. Пояснити чому мати звернулася лише до директора закладу не може, оскільки це право останньої, вона написала заяву, а заклад зобов`язаний її розглянути. Деякий час заява не розглядалася, так як директор була у відрядженні. Позивача викликали для надання пояснень, однак вона не прийшла, хоча це було під час уроку на якому був присутній заступник директора, який міг закінчити урок замість вчителя. Надалі була зустріч і позивач відмовилася надавати пояснення, про що складені відповідні документи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 01 липня 2011 року призначена на посаду вчителя фізичного виховання Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 ім. Д. І. Мендєлєєва (наказ №2-к від 01 липня 2011 року ОСОБА_1 , а.с.40-41).

16 травня 2023 року відповідно до наказу №28-к ОСОБА_1 переведено з 18 травня 2023 року по 30 червня 2024 року, за строковим трудовим договором, на посаду вчительки фізичної культури з неповним тижневим навантаженням (а.с.43).

29 квітня 2024 року наказом №1-с вчителю фізичної культури ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни згідно п. 4.5 Посадової інструкції (застосування методів виховання, пов`язаних з фізичним чи психологічним насильством над особистістю дитини) та недотримання ст. 7 Закону України «Про освіту». Підставою стали: 1) заява мати ОСОБА_9 від 24 квітня 2024 року, вх. 104 від 24 квітня 2024 року про нанесення психологічному стану учневі 1-А класу ОСОБА_11 ; 2) акт від 26 квітня 2024 року №1 про відмову ОСОБА_12 надати письмові пояснення.

Як слідує із заяви від 24 квітня 2024 року, наданої на ім`я директора КЗ «Вінницький ліцей №4» ОСОБА_5 , остання зазначала: «Прошу розглянути, що сталося між ОСОБА_1 і ОСОБА_13 . Зі слів дитини на уроці фізкультури останній отримав завдання зробити вправи, які виконав завчасно і зупинився. В цей час підійшла вчителька і зробила некоректне зауваження, а саме сказала «ты что больной», що викликало сміх і глузування з боку однокласників. В подальшому це привело до того, що він не хотів іти на урок фізкультури. Прошу прийняти міри, так як вважаю дану поведінку вчителя неприпустимою, тим більше спілкування російською мовою»(а.с.7).

26 квітня 2024 року комісією КЗ «Вінницький ліцей №4» в складі директора, заступника з навчально-виховної роботи та секретаря складений акт про те, що 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 , вчитель фізичної культури, була запрошена до кабінету директора для ознайомлення із заявою мами ОСОБА_5 , учня 1-А класу ОСОБА_14 , про некоректне зауваження дитині на уроці фізичної культури. Однак, після ознайомленням із вищевказаною заявою вчитель ОСОБА_1 повернулась в клас, де навчається ОСОБА_15 , та почала некоректно спілкуватись з учнем 1-А класу, про що свідчить доповідна записка від 26 квітня 2024 року класного керівника Подоложної Сніжани. ОСОБА_1 була ознайомлена із заявою та доповідною класного керівника, однак надати письмові пояснення відмовилась, про що складений акт (а.с.46).

Також, в цей же день був складений акт комісією Комунального закладу «Вінницький ліцей №4», в тому ж складі про те, що 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 відмовилась підписувати вищевказаний акт (а.с.47).

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 3,4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до вимог ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.

Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни.

Наказ про застосування до працівника стягнення не може містити стягнень, не передбачених ст. 147 КЗпП.

Таким чином, законодавець визначив, що підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинні бути відображені у відповідному наказі. Такі підстави повинні бути чіткими та обґрунтованими для того, щоб працівнику було зрозуміло за що його притягнуто його до відповідальності.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з Правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Тобто, для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Частиною першою статті 148КЗпП України визначено,що дисциплінарнестягнення застосовуєтьсявласником абоуповноваженим ниморганом безпосередньоза виявленнямпроступку, але непізніше одногомісяця здня йоговиявлення,не рахуючичасу звільненняпрацівника відроботи узв`язкуіз тимчасовоюнепрацездатністю абоперебування йогоу відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 515/1087/17 (провадження № 61-36903св18) зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Обов`язок доказування фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку покладається на роботодавця.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним На вказану неодноразово звертав увагу і Верховим Суд, зокрема в постанові від 13 травня 2022 року в справі №331/2395/20, від 06 червня 2022 року в справі №487/1491/21.

Як слідує з матеріалів справи, 29 квітня 2024 року позивачу ОСОБА_1 вчителю фізичної культури, оголосили догану за порушення трудової дисципліни, а саме за порушення нею п. 4.5 Посадової інструкції (застосування методів виховання, пов`язаних з фізичним чи психологічним насильством над особистістю дитини) та недотримання ст. 7 Закону України «Про освіту». Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стала заява мати ОСОБА_9 від 24 квітня 2024 року, вх. 104 від 24 квітня 2024 року та акт №1 від 26 квітня 2024 року про відмову ОСОБА_12 надати письмові пояснення.

Тобто наказ виданий лише на підставі заяви матері учня, яка, зі слів дитини, повідомила про некоректне зауваження вчителя російською мовою, що викликало сміх, глузування з боку однокласників та не бажання учня відвідувати уроки фізкультури.

Разом з тим, ні наказ, ні вищевказана заява не містить відомості коли мала місце дана подія. В інших матеріалах справи теж відсутні такі відомості у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити чи накладене дисциплінарне стягнення в межах строків, визначених ст.148 КЗпП України.

Слід відмітити також, що учень постійно відвідував уроки фізичної культури, які проводила позивачка.

Крім того, оскаржуваний наказ не містить конкретизації в чому відбулося недотримання ОСОБА_1 вимог ст. 7 Закону України «Про освіту».

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17, предметом розгляду якої була вимога про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, виснував, що в наказі про накладення дисциплінарного стягнення повинно бути зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення особою трудових обов`язків.

Щодо застосування ОСОБА_1 методів виховання, пов`язаних з фізичним чи психологічним насильством над учнем, як зазначено в оскаржуваному наказі, то вказані обставини не підтверджуються жодними доказами, оскільки заява матері учня написана зі слів дитини, тобто вона не була очевидцем даної події. Відомості про те, коли мало місце подія відсутні. При цьому, відповідач не надав жодних доказів в підтвердження чи дійсно мала місце ця подія та який вона носила характер. Відсутні і пояснення очевидців цієї події. Перевірка з приводу ситуації, викладеній в заяві, адміністрацію навчального закладу не проводилось. Наразі відповідач таких доказів не надав та матеріали справи їх не містять. Також, відсутні відомості про вжиття адміністрацією навчального закладу заходів з метою надання психологічної допомоги учню з огляду на те, що в навчальному закладі працюють два психолога. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, чи зверталась мати учня за медичною допомогою з приводу завдання шкоди психологічному здоров`ю її дитині, як про те зазначено в наказі. Тобто відсутні докази, які підтверджували, вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який зазначений в оскаржуваному наказі.

В той же час саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що склад дисциплінарного проступку не доведено, а тому оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст..ст. 3, 4, 139, 147-149 КЗпП України, ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 259, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Вінницький ліцей №4» від 29 квітня 2024 року №1-с «Про оголошення догани ОСОБА_4 ».

Стягнути з Комунального закладу «Вінницький ліцей №4» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Комунальний заклад «Вінницький ліцей №4», код ЄДРПОУ 20089686, м. Вінниця, вул. Гоголя, 18,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 20.09.2024.

Суддя: