Рішення

від 18.09.2024 по справі 717/1864/24

КЕЛЬМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 717/1864/24

Номер провадження2/717/353/24

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 року селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Ковальчук А.А. ,

позивач ОСОБА_1 - в судове засідання з`явився;

представник третьої особи, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування - виконавчий комітет (служба у справах дітей) Кельменецька селищна рада Дністровського району Чернівецької області в судове засідання не з`явився;

відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася;

Позивач ОСОБА_1 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, в якій просить: встановити той факт, що він, ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та передати дітей на його утримання та виховання та судові витрати не стягувати з відповідача.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання та утримання неповнолітніх дітей., суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, та пояснив, що між ним та відповідачкою виникла суперечка щодо місця проживання дітей. Відповідачка вирішила проживати окремо та не проживає з ним та їхніми дітьми приблизно один рік, не точна дата, але приблизно такий період. Вона повідомляла йому, що бажає виїхати за кордон з дітьми і через це в них виник конфлікт. Діти перебувають на його повному утриманні та вихованні, він повністю опікується та утримує матеріально дітей, відповідачка не бажає проживати з ним, а діти звикли до звичної для них обстановки. Відповідачка не слідкує за дітьми, не цікавиться їх життям та навчанням, фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. З дітьми інколи йому допомагає його батько - дідусь дітей.

Представник третьої особи, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування - виконавчий комітет (служба у справах дітей) Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області Грифлюк Р.І. подала до суду заяву, в якій позов підтримав та просить розглядати справу в її відсутності висновок органу опіки і піклування Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 23.08.2024 року № 199, з якого вбачається, що орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач ОСОБА_2 викликалася до суду в порядку, встановленому ЦПК України, проте в судове засідання не з`явилася.

Суд ухвалив розглядати справу заочно та ухвалити заочне рішення.

Заяви та клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Свідок ОСОБА_6 дав суду показання про те, що він є хрещеним батьком малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Він часто навідує дітей і бачить, що ОСОБА_7 сам їх утримує, а відповідачку він не бачить вдома. Це триває вже десь приблизно 1 рік. Він не запитує, що між ними сталось, тому що не хоче вмішуватись в їх стосунки та їхню сім`ю. Інколи він бачить, що ОСОБА_7 допомагає його батько - дідусь дітей.

Свідок ОСОБА_8 дав суду показання про те, що він є колегою ОСОБА_7 , який протягом останнього року сам утримує своїх дітей, так як в них з відповідачкою сталася сімейна драма. ОСОБА_7 відвозить та забирає дітей зі школи, інколи після школи привозить дітей на роботу. Інколи йому допомагає з дітьми його батько.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , 14 березня 2012 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кельменецького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис за № 08, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 березня 2012 року. За позовом ОСОБА_2 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, що підтверджується рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 02.08.2024 року по справі № 717/1646/24.

Позивач та відповідачка згідно свідоцтв про народження дітей є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 12.11.2013 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 від 24.05.2016 року.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і його сім`я складається з сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які перебувають на його вихованні, що підтверджується довідкою Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області №924 від 10 липня 2024 року а також витягами з реєстру територіальної громади № 2024/007683735, № 2024/007683780, № 2024/007683621 від 01.07.2024 року.

З витягу з реєстру територіальної громади № 2024/007684491 від 01.07.2024 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 проживає на території селища Кельменці та за період проживання на території селища зарекомендував себе з позитивної сторони, має самостійний дохід, не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, не допускає аморальної поведінки, скарг від мешканців на його поведінку не надходило, що підтверджується характеристикою Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 10 липня 2024 року № 921.

ОСОБА_1 має самостійний дохід, що підтверджується довідками про доходи від 24.07.2024 року №7.2-22-19/79 та №№7.2-22-19/80 від 24.07.2024 року, виданими Чернівецькою митницею.

З характеристики Кельменецького ліцею - опорного закладу від 10.07.2024 року №249-07-07 на ОСОБА_4 та характеристики Кельменецького ліцею - опорного закладу від 10.07.2024 року №250-07-07 на ОСОБА_3 вбачається, що батько ОСОБА_3 бере активну участь у шкільному житті класу, організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дітей, а мати дітей ОСОБА_2 у вихованні дітей участі не бере, не цікавиться успішністю та життям дітей в навчальному закладі

В судовому засіданні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що вони проживають з татом. Мама їх не навідує, не телефонує до них, матеріально їх забезпечує батько. Місце знаходження матері їм невідоме, мама з ними не спілкується. Дома тато готує їжу, він привозить їх до школи та забирає зі школи. Деколи вони залишаються з дідом ОСОБА_9 , коли батько зайнятий на роботі. Маму вони бачили дуже давно, тому що вона до них не приходить ні додому, ні в школу. На збори в школу ходить тато. Вони хочуть проживати лише з татом, там де вони звикли і проживають на даний час.

Отже між сторонами склалися сімейні правовідносини та виник спір з приводу утримання та місця проживання дітей.

Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року(далі - Конвенція), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції визначено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину. Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Ті обставини, що малолітня дитина тривалий час постійно проживала з батьком, прихильна до нього, висловила бажання проживати і надалі з ним, батько належним чином турбується про дитину, є виключними обставинами, які дають підстави визначити місце проживання дитини саме з батьком. При цьому, у даному випадку не йдеться про розлучення дитини з її матір`ю, оскільки мати з дитиною не проживала.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально- побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Мати дитини у разі визначення місця проживання останньої з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участі у її вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, має самостійний дохід, не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю поведінкою не шкодить розвиткові дітей, ним створено всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей та задоволення гармонійного розвитку їх особистостей в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Натомість, судом встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 тривалий час з дітьми не проживає, не утримує їх матеріально та не займається їхнім вихованням на належному рівні, не створює необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей і задоволення гармонійного розвиток їх особистостей в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Викладене вище також підтверджується висновком органу опіки і піклування затвердженим рішенням виконавчого комітету Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 23 серпня 2024 року №199, з якого вбачається, що орган опіки і піклування - Кельменецької селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 .

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, зважаючи на позицію органу опіки та піклування суд дійшов висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як це відповідає найкращим інтересам дітей.

Водночас, визначення місця проживання дитини з батьком по своїй суті не є розлученням матері з дитиною, оскільки ОСОБА_2 має по відношенню до дітей такі ж особисті немайнові права і обов`язки як і батько ОСОБА_1 і жодним чином не втрачає прав, заснованих на спорідненості з дітьми.

Відповідачка ОСОБА_2 в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України не надала суду доказів, який би спростовували доводи та докази позивача що місця проживання дітей та підтверджували її участь у вихованні та матеріальному утриманні дітей, зокрема доказів, що вона проживає з дітьми, утримує їх матеріально, займається на належному рівні їхнім вихованням, створює необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей та задоволення гармонійного розвиток їх особистостей в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання та утримання малолітніх дітей слід задовольнити повністю, а саме: слід визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який самостійно утримує та виховує своїх дітей.

На підставі ст. ст. 51 Конституції України, ст. 3,9,18,27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року ст.29 ЦК України, ст. 7, 18,19, 24,55, 56, 105, 110, 112,141,153,157,160,161 СК України, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 паспорт серії НОМЕР_5 ) про визначення місця проживання малолітніх дітей задовольнити повністю.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 паспорт серії НОМЕР_5 ), який самостійно утримує та виховує своїх малолітніх дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок ) копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 18.09.2024 року.

Суддя