Постанова

від 16.09.2024 по справі 127/29926/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 127/29926/23

провадження № 61-5575св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 34»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального закладу «Вінницький ліцей № 34» на постанову Вінницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М. від 12 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 34» (далі - КЗ «Вінницький ліцей № 34»), у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ директора КЗ «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25 серпня 2023 «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити ОСОБА_1 на роботі в КЗ «Вінницький ліцей № 34» на посаді вчителя української мови та літератури; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2023 року по дату поновлення на роботі із розрахунку 587,80 грн. за кожен день вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 серпня 1990 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду вчителя української мови і літератури до Вінницької середньої школи № 34. Наказом по управлінню освіти Вінницької міської ради №259 від 12 квітня 2007 року позивачці було встановлено вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «Старший вчитель». За час роботи позивачку неодноразово заохочували за високу продуктивність праці. 24 грудня 2020 року Вінницьку середню школу № 34 було перейменовано у Комунальний заклад «Вінницький ліцей №34».

У 2020 році на виконання вимог абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ (далі - Закон №463- IX), згідно з яким «Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», із позивачкою було укладено строковий трудовий договір про роботу на тій же посаді в тому ж закладі на 1 рік, який в подальшому переукладався в 2021 та 2022 роках.

07 лютого 2023 на пленарному засіданні Конституційний Суд України ухвалив рішення №1-р/2023 у справі №1-5/2020(118/20) та визнав неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 №463-ІХ та скасував дискримінаційні трудові умови для педагогів-пенсіонерів.

25 серпня 2023 року позивачка, посилаючись на вказане рішення Конституційного Суду України, звернулася до відповідача із заявою про відновлення її права на роботу на умовах безстрокового трудового договору із встановленням повного тижневого навантаження (перераховані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці).

Директор закладу знехтувала заявленим волевиявленням позивачки щодо продовження з нею безстрокових трудових відносин і недопущенням дискримінації за віковою ознакою, повідомила позивачку про звільнення з роботи за пунктом 2 статті 36 КЗпП України та вручила (для ознайомлення) проєкт наказу №111/к від 25 серпня 2023 року, директором не підписаний. За цим наказом підставою звільнення зазначено строковий трудовий договір №10 від 26 серпня 2022.

Внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями директора, у позивачки різко погіршився стан здоров`я, вона звернулася за медичною допомогою і перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Після закінчення лікування 19 вересня 2023 позивачка звернулася до директора КЗ «Вінницький ліцей №34» щодо надання їй належним чином оформленого наказу про звільнення або допуску до роботи за її заявою від 25 серпня 2023 року, однак директор в задоволенні звернення відмовила та повідомила, що вручений проєкт наказу про звільнення позивачки чинний.

За інформацією, якою володіє позивачка, станом на час звернення з цим позовом: педагогічне навантаження, на яке вона претендувала в заяві від 25 серпня 2023 року, розподілено між іншими педагогічними працівниками закладу, а посада, з якої її було звільнено, вакантна.

Вважає наказ директора КЗ «Вінницький ліцей № 34» про звільнення позивачки за пунктом 2 статті 36 КЗпП України №111/к від 25 серпня 2023 року на підставі строкового трудового договору № 10 від 26 серпня 2022 року є протиправним, оскільки укладення з позивачкою строкового трудового договору було обумовлене нормою Закону №463-ІХ, а не власним волевиявленням. Її звільнення всупереч поданій нею заяві за закінченням цього договору є протиправним як таке, що безпідставно обмежує право на працю. Оскільки дії відповідача не відповідають вимогам законодавства про працю, звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства, тому позивач звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей №34» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено порушення її прав та інтересів і незаконності дій КЗ «Вінницький ліцей №34», а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, оскільки стороною позивачки не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивачки, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ директора КЗ «Вінницький ліцей № 34» № 111-к від 25 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на роботі в КЗ «Вінницький ліцей № 34» на посаді вчителя української мови та літератури. Стягнуто з КЗ «Вінницький ліцей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2023 року по 19 вересня 2023 року, виходячи з розрахунку 587,80 грн за кожен день вимушеного прогулу, який складає 9 992,60 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що починаючи з 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору та безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Крім того, апеляційний суд зауважив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, в Кодекс законів про працю України внесено зміни і, зокрема, передбачено, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (частина третя статті 23 КЗпП)

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував ОСОБА_1 про вакансії, що відповідає її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вона працює на умовах строкового трудового договору.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

12 квітня 2024 року КП «Вінницький ліцей № 34» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року в справі № 266/3163/16-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 522/7888/16-ц, від 22 січня 2020 року № 607/18964/18, від 31 липня 2020 року в справі № 757/34139/18-ц, від 12 лютого 2020 року в справі № 369/7704/18, від 08 квітня 2020 року в справі № 760/408/19, від 25 жовтня 2021 року в справі № 607/3393/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 9901/144/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу КЗ «Вінницький ліцей № 34», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що, починаючи з 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов`язок перевести позивачку з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 127/29926/23 з Вінницького міського суду Вінницької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до Статуту КЗ «Вінницький ліцей №34», затвердженого рішенням Вінницької міської ради №752 від 24 грудня 2023 року, КЗ «Вінницький ліцей №34», є юридичною особою.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КЗ «Вінницький ліцей № 34», що підтверджується копією трудової книжки.

15 серпня 1990 року наказом №576-К Вінницької середньої школи №34 ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 15 серпня 1990 року вчителем української мови та літератури в порядку переводу з такої ж посади з Вінницької середньої школи №35.

Згідно з наказом КЗ «Загальноосвітня школа І-III ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 Вінницької міської ради» №57-К від 26 червня 2020 року, припинено 30 червня 2020 року безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 , яка працює на посаді вчителя української мови та літератури, та укладено з нею строковий трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року включно.

У подальшому, 25 серпня 2021 року між КЗ «Загальноосвітня школа І-IIІ ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 Вінницької міської ради» та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 25 серпня 2021 року до 24 серпня 2022 року, відповідно до якого працівник приймається на роботу до КЗ «Загальноосвітня школа І-III ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору.

Згідно з наказом КЗ «Вінницький ліцей № 34» №50/к від 22 серпня 2022 року з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір №10 від 26 серпня 2022 року строком на 1 (один) календарний рік з 26 серпня 2022 року до 25 серпня 2023 року, відповідно до якого працівник приймається на роботу до комунального закладу «Вінницький ліцей №34» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору.

Згідно з наказом КЗ «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 , вчителя української мови та літератури, було звільнено в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по пункту 2 статті 36 КЗпП України з 25 серпня 2023 року.

Відповідно до акту КЗ «Вінницький ліцей №34», складеного 25 серпня 2023 року комісією в складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності зазначеної комісії ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення №111/к від 25 серпня 2023 року, але ОСОБА_1 відмовилася його підписувати.

Відповідно до акту КЗ «Вінницький ліцей №34», складеного 25 серпня 2023 року комісією в складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у присутності зазначеної комісії ОСОБА_1 відмовилася підписувати акт про відмову у підписанні наказу про звільнення від 25 серпня 2023 року.

25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до директора КЗ «Вінницький ліцей №34» про відновлення умов безстрокового трудового договору, який був укладений з 26 серпня 2022 року по 25 серпня 2023 року та надати з 01 вересня 2023 року повне тижневе навантаження в обсязі 18 годин.

Суд також установив, що ОСОБА_1 по теперішній час працює в КЗ «Вінницький ліцей №10» з 20 вересня 2023 на посаді асистента вчителя відповідно до наказу №198-к від 19 вересня 2023 року.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 14 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Суд установив, що 15 серпня 1990 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду вчителя української мови і літератури до Вінницької середньої школи № 34, яка 24 грудня 2020 року була перейменована у комунальний заклад «Вінницькій ліцей № 34».

08 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підпунктом 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

У 2020 році на виконання вимог абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» із позивачкою було укладено строковий договір про роботу на тій же посаді в тому ж закладі на 1 рік, який в подальшому переукладався в 2021 та 2022 роках.

Так, згідно з наказом КЗ «Вінницький ліцей № 34» №50/к від 22 серпня 2022 року з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір № 10 від 26 серпня 2022 року строком на 1 (один) календарний рік з 26 серпня 2022 року до 25 серпня 2023 року, відповідно до якого працівник приймається на роботу до КЗ «Вінницький ліцей № 34» на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням на строк дії цього строкового трудового договору.

Згідно з наказом КЗ «Вінницький ліцей №34» №111/к від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 , вчителя української мови та літератури, було звільнено в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по пункту 2 статті 36 КЗпП України з 25 серпня 2023 року.

Між позивачкою та відповідачем був укладений строковий трудовий договір в період дії абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Отже, укладаючи строковий трудовий договір, сторонами визнавалась та обставина, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту», абзацом третім частини другої статті 22 якого встановлено, що «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Судом встановлено, що на час укладання з ОСОБА_1 строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.

Разом з тим, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивачки виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.

25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до директора комунального закладу «Вінницький ліцей №34» про відновлення умов безстрокового трудового договору

Не визнаючи права позивачки на можливість укладення безстрокового трудового договору, наказом комунального закладу «Вінницький ліцей № 34» №111/к від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено в зв`язку із закінченням строкового трудового договору по пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Отже, починаючи з 07 лютого 2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.

Крім того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, в Кодекс законів про працю України внесено зміни і, зокрема, передбачено, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (частина третя статті 23 КЗпП)

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував ОСОБА_1 про вакансії, що відповідає її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вона працює на умовах строкового трудового договору.

За наведених обставин, правильними є висновки апеляційного суду про те, що оспорюваний наказ про звільнення позивача не може вважатися законним, і є таким, що порушує права позивача на працю. Отже, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що наказ №111/к від 25 серпня 2023 року підлягає скасуванню, а позивачка поновленню в КЗ «Вінницький ліцей №34» на посаді вчителя української мови та літератури.

Частиною другою та сьомою статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2023 року по 19 вересня 2023 в сумі 9 992,60 грн. з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Обчислення апеляційним судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу проведено відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що висновки апеляційного суду про часткове задоволення позову відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального закладу «Вінницький ліцей № 34» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун