Рішення

від 18.09.2024 по справі 466/5480/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №466/5480/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

представника позивача Мельницької Г.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

в інтересах якого діє адвокат Мельницька Ганна Володимирівна

(79020, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, 63;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові

Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(79019, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, 39; ЄДРПОУ: 35009232),

Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області

(79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 6; ЄДРПОУ: 02899370)

про припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, ?

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Адвокат Мельницька Ганна Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області про припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до прохальної частини заяви, позивач просить припинити дію обтяження у вигляді арешту (архівний запис) із внесенням відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження: 4394396, зареєстровано 24.01.2007 11:36:57 реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова б/н від 15.12.2000, ВДВС Галицького районного управління юстиції вх.3, об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус жиле, адреса: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 2562694LVOV1, Архівна дата: 02.01.2001. Дата виникнення 02.01.2001, № реєстратора:351670-101, внутр. №А501652322F226326F3E, комментарий:1/1.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 . Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.05.2000 (реєстровий номер №253), укладеного між ОСОБА_2 та громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , від імені і за дорученням якого діяв ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. Право власності зареєстровано в ЛОДК БТІ та ЕО 30.05.2000р. в реєстровій книзі №4 за реєстровим номером 9129, про що видано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_2 . З 28.01.2002 квартира АДРЕСА_4 на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації №58 від 28.01.2002 має статус нежитлової, про що видано свідоцтво № НОМЕР_3 . З довідки ЛОР ОКП БТІ та ЕО №ф1929 від 10.05.2024р. вбачається, що згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР БТІ та ЕО станом на 29.12.2012 квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 28.01.2002, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №58 від 28.01.2002. Відомості про видачу дублікатів, обтяження та заборони на вищевказану квартиру в матеріалах бюро відсутні.

02.05.2024 ОСОБА_2 звернулась з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області від 08.05.2024р. №73014136 в державній реєстрації прав відмовлено з підстав зареєстрованого в реєстрі прав на нерухоме майно обтяження речового права на нерухоме майно запис №4394396 ( п. 6 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №373679872 вбачається, що на підставі постанови від 15.12.2000 б/н ВДВС Галицького районного управління юстиції накладений арешт(обтяження) на квартиру АДРЕСА_4 . При цьому власником квартири в інформаційній довідці вказаний ОСОБА_3 . Арешт квартири АДРЕСА_3 та запис про це у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 4394396 не пов`язані з особою власника цього нерухомого майна, якою є ОСОБА_2 .

За таких обставин, позивач змушена у судовому порядку звертатись до суду задля ефективного захисту та відновлення порушених прав.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2024 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити такі у повному обсязі, з підстав викладених у відповідній заяві.

Представники Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями з відміткою про вручення поштового відправлення, а також довідками про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи.

Суд враховує, що відповідачі обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явились, матеріали справи містять клопотання представника Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області про розгляд справи у його відсутності, відтак, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 . Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.05.2000 (реєстровий номер №253), укладеного між ОСОБА_2 та громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , від імені і за дорученням якого діяв ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. Право власності зареєстровано в ЛОДК БТІ та ЕО 30.05.2000р. в реєстровій книзі №4 за реєстровим номером 9129, про що видано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_2 .

З 28.01.2002 квартира АДРЕСА_4 , на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації №58 від 28.01.2002 має статус нежитлової, про що видано свідоцтво № НОМЕР_3 . З довідки ЛОР ОКП БТІ та ЕО №ф1929 від 10.05.2024р. вбачається, що згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР БТІ та ЕО станом на 29.12.2012 квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 28.01.2002, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №58 від 28.01.2002. Відомості про видачу дублікатів, обтяження та заборони на вищевказану квартиру в матеріалах бюро відсутні. 02.05.2024 ОСОБА_2 звернулась з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області від 08.05.2024р. №73014136 в державній реєстрації прав відмовлено з підстав зареєстрованого в реєстрі прав на нерухоме майно обтяження речового права на нерухоме майно запис №4394396 ( п. 6 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №373679872 вбачається, що на підставі постанови від 15.12.2000 б/н ВДВС Галицького районного управління юстиції накладений арешт(обтяження) на квартиру АДРЕСА_4 . При цьому власником квартири в інформаційній довідці вказаний ОСОБА_3 .

Листом від 13.05.2024 В-3/№29317 Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що відновлення відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження неможливо з технічних причин. Одночасно ОСОБА_2 було роз`яснено, що у відповідності до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт (обтяження) №4394396 може бути знятий за рішенням суду.

13.05.2024р. ОСОБА_2 звернулась із заявою про зняття арешту до Першої львівської державної нотаріальної контори, яка зареєструвала обтяження на квартиру в Реєстрі заборон за №4394396 24.01.2007, додаткові дані: архівний номер: 2562694LVOV1, Архівна дата: 02.01.2001. Дата виникнення 02.01.2001, № реєстра: 351670-101, внутр. № А501652322Р226326F3E3, комментарий:1/1.

Листом від 14.05.2024 Перша львівська державно нотаріальна контора, повідомила, що із вступом в дію 01.01.2013 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до компетенції нотаріальної контори зняття вищевказаної заборони не входить. Документи, на підставі яких накладено вищевказану заборону в матеріалах нотаріальної контори відсутні, оскільки здані на зберігання у Львівський державний нотаріальний архів.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, зняття арешту з майна боржника здійснюється на підставі постанови державного (приватного) виконавця, судового рішення та з підстав передбачених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 904/51/19) визначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Згідно з ч. 5 цієї статті державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

У статті 319 ЦК України, зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України, визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ч. 1 ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведе свідчить про те, що позивач має право на звернення до суду з позовом для усунення свого порушеного права, оскільки безпідставне обтяження, яке полягає у накладенні арешту на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2 створює останній перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні таким майном, що є порушенням її законних прав та інтересів.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Вказана правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, яким було накладено оскаржуваний арешт.

Згідно із матеріалами справи боржником у виконавчому провадженні, на майно якого було накладено арешт, є ОСОБА_3 . Інформація про стягувача у матеріалах справи відсутня.Також, матеріали справи не містять відомостей про підстави закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_3 , внаслідок чого було знищене виконавче провадження, що також є суттєвим під час вирішення спору про зняття арешту з майна.

Статтями 50, 51, 175 ЦПК України визначено, що на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08.2019 у справі №519/77/18 (провадження № 61-10311св19) та від 15.04.2020 у справі №474/106/18 (провадження № 61-13847св19).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення співвідповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову, який не пред`явлений до належного відповідача, навіть у випадку встановлення порушення певного права позивача, відсутні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Позивач ? ОСОБА_2

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

Представник позивача ? адвокат Мельницька Ганна Володимирівна

(79020, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, 63; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Відповідач ? Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові

Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(79019, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, 39; ЄДРПОУ: 35009232),

Відповідач ? Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області

(79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 6; ЄДРПОУ: 02899370)

Повний текст рішення складено 23 вересня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький