Рішення

від 23.09.2024 по справі 463/4700/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/4700/24

Провадження № 2/463/1263/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.12.2019 року у розмірі 68028,19 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.12.2019 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 30000,0 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Всупереч умовам кредитного договору відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів. Станом на 26.03.2024 року заборгованість за кредитним договором, і зокрема, за тілом кредиту, становить 68028,19 гривень. Дану суму просить стягнути у примусовому порядку.

Відповідач не погодилась та 25.06.2024 року подала відзив на позовну заяву. Наголошує, що підписана анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, в тому числі про розмір процентів за користування кредитом, внаслідок чого вимоги про стягнення процентів за користування кредитом є безпідставні. Вважає, що за таких обставин наданий позивачем розрахунок заборгованості є помилковим і штучно збільшеним через включення до суми боргу процентів за користування кредитом. Паспорт споживчого кредиту відповідачем не підписаний. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача наводить аргументи, аналогічні мотивам позову та крім цього зазначає, що підписанням анкети-заяви відповідач тим самим підтвердила, що ознайомлена в тому числі з Паспортом споживчого кредиту, отримала його примірник і всі ці документи складають договір про надання банківських послуг. Підписаний позивачем Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про всі істотні умови договору, в тому числі про розмір процентів за користування кредитом. Крім того, відповідно до виписки про рух коштів по картці, за весь час користування карткою боржником проведено поповнень на суму 94469,59 гривень, а витрат проведено на суму 162497,76 гривень. Різниця між цими сумами власне і є розміром заборгованості, яка обрахована до стягнення.

Правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористалась.

Позовна заява поступила до суду 28.05.2024 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29.05.2024 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні під час виступу із вступним словом позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що обставини отримання кредитних коштів та підписання заяви-анкети відповідачем не оспорюються. Також просив звернути увагу на те, що згідно наданої позивачем банківської виписки про рух коштів заборгованість за кредитним договором становить - (мінус) 38028,19 гривень. Крім того, звертає увагу суду на те, що долучені позивачем документи в якості додатків до відповіді на відзив, є неналежними доказами, оскільки такі не є належним чином завірені та не підписані відповідачем. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З оглянутої судом копії анкети-заяви клієнта від 15.12.2019 року (а.с.13) вбачається, що відповідач, ознайомлена та згідна з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та виражає свою згоду, що всі ці документи складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надає відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с.199), 15.12.2019 року розмір кредитного ліміту становив 21000,0 гривень. В подальшому, розмір кредитного ліміту неодноразово збільшувався. Востаннє, а саме 04.01.2020 року банк збільшив кредитний ліміт до суми 30000,0 гривень.

Позивач надав розрахунок заборгованості (а.с.8-12), відповідно до якого загальний розмір заборгованості становить 68028,19 гривень. Вказана сума є залишком за тілом кредиту. Заборгованість за пенею чи відсотками відсутня. Відповідачем зазначений розрахунок жодним чином не спростовано.

З метою стягнення зазначеної суми в примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом.

За змістом частини першої статті 1047 ЦК України, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Порядок визначення розміру процентів за кредитним договором, а також порядок їх сплати передбачено у статті 1056-1 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У справі яка розглядається в наданій відповідачу анкеті-заяві процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року, який набрав чинності 10.06.2017 року і яким керувались сторони під час укладення згаданого вище кредитного договору (тут і надалі вказаний закон використовується в редакції, чинній на момент укладення договору).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 цього Закону, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Частина третя цієї статті мітить перелік інформації, що надається кредитодавцем споживачу, а частина шоста - правило, згідно з яким споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Паспорт споживчого кредиту, відповідно до Додатку 1 до Закону, повинен містити, серед іншого, інформацію про розмір процентної ставки та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Згідно долученого до матеріалів справи копії паспорта споживчого кредиту «Картка monobank» (а.с.29-31), такий відповідає вимогам Закону і серед іншого, містить інформацію про базову процентну ставку, а також інформацію про відповідність у вигляді неустойки та її розміри.

При цьому, відповідно до пункту 3 анкети-заяви (а.с.13), підписанням цього договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредитування та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового роз`яснення.

Відтак, слід вважати встановленим, що сторони у належній формі досягнули згоди про всі істотні умови договору, в тому числі щодо ціни договору, сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів).

Частиною першою статті 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

В свою чергу пунктом 10 анкети-заяви відповідач надала право і доручила банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих в АТ «Універсал Банк» без додаткових розпоряджень для погашення будь яких інших її грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов цього договору.

Відповідно списання процентів та неустойки проведено банком правомірно.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_2 неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання.

Зокрема, згідно розрахунку заборгованості (а.с.8-12), станом на 26.03.2024 року загальний розмір заборгованості за кредитом без врахування пені та відсотків становить 68028,19 гривень.

Під час розгляду цивільної справи № 161/16891/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював правий висновок, згідно якого роз`яснив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічне правило передбачено в п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

Як вбачається з банківських виписок по рахунку відповідача (а.с.187-197), такі об`єктивно підтверджують відомості, відображені в розрахунку заборгованості та крім цього, містять інформацію про вид, час та день виконаної операції за рахунок кредитних коштів.

Свого розрахунку заборгованості відповідач суду не надала, у зв`язку з чим відповідні доводи останньої про неналежність поданого позивачем розрахунку суд відкидає, оскільки згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Крім того, не заслуговують на увагу аргументи представника відповідача про те, що згідно банківської виписки про рух коштів (а.с.187) у такій зазначено про існування заборгованості у розмірі - (мінус) 38028,19 гривень, оскільки вказана сума відображає розмір заборгованість поза межами кредитного ліміту, а з урахування кредитного ліміту (30 000 гривень) загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 68028,19 гривень, що власне і є предметом спору.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем умов кредитного договору, дана сума заборгованості підлягає стягненню у примусовому порядку.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 3028,0 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням від 23.04.2024 року (а.с.40).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.12.2019 року у розмірі 68028,19 гривень (шістдесят вісім тисяч двадцять вісім гривень 19 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська,54/19, код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено - 23 вересня 2024 року.

Суддя Грицко Р.Р.