Ухвала

від 23.09.2024 по справі 461/6176/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/6176/24

Провадження № 2-о/463/299/24

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

23 вересня 2024 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

заявник ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м.Львова із заявою, відповідно до якої просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ухвали Галицького районного суду м.Львова від 30.07.2024 року, справу направлено Личаківському районному суду м.Львова для розгляду за підсудністю.

Матеріали справи поступили до Личаківського районного суду м.Львова 17.09.2024 року та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду такої було визначено суддю Грицка Р.Р.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. При цьому, згідно з ч.2 даної статті цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 вказаної статті Кодексу суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст.315 ЦПК України і не є вичерпним. Так згідно з ч.ч.1, 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Із змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом розгляду у цій справі є встановлення в порядку окремого провадження факту, що має юридичне значення, а саме заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту перебування на утриманні та вихованні неповнолітньої дитини, не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Так, ч.2 ст.157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.4 ст.155 СК України).

Зокрема, згідно зі ст.ст.164, 165 СК України мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухилення його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Зі змісту вказаних вище положень вбачається, що такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім (неповнолітнім) є рівним для обох з них.

Тому, за неналежне виконання обов`язку щодо виховання дітей, передбачена відповідальність.

У своїй заяві ОСОБА_1 фактично просить встановити обставину ухилення матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини, що спричиняє доведеність підстав для позбавлення матері дитини батьківських прав.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Таким чином, встановлення обставин щодо ухилення одного з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо цієї дитини, та встановлюється під час розгляду справи про позбавлення батьківських прав, що розглядається в порядку позовного провадження.

Отже, подана заява не може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження у цивільній справі, оскільки законодавством визначено порядок вирішення даного питання у позовному провадженні.

Такі обставини, як проживання дитини разом з батьком, виховання та утримання не можуть кваліфікуватись як юридичні факти у розумінні ст.315 ЦПК України, оскільки пов`язані з виконанням батьками своїх обов`язків, визначених положеннями Сімейного Кодексу України.

Батьківський обов`язок презюмується законодавством і лише під час вирішення сімейних правовідносин він може бути спростований. Тому, відсутні підстави для повторення цієї правової аксіоми, шляхом встановлення факту судом, адже він нічого не з`ясовуватиме та не доповнюватиме, а по відношенню до матері дитини буде встановлювати обставину ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, вимога заявника про встановлення факту перебування на самостійному утриманні та вихованні неповнолітньої дитини, яка за своїм змістом породжує встановлення факту неучасті матері ОСОБА_2 у вихованні дитини, не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.

Згідно з ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Так, згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що вимоги заяви не підлягають розгляду за правилами окремого провадження в порядку цивільного судочинства, приходжу до висновку, що у відкритті провадження за даною заявою слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що відповідно до вказаних вище положень СК України факт перебування на утриманні та вихованні дитини може бути встановлено під час розгляду судом позову про позбавлення матері батьківських прав.

Керуючись ст.10, 19, 186, 260, 261, 293, 294, 296, 315, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про встановлення факту самостійного вихання та утримання неповнолітньої дитини.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактично проживання/перебування: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової кратки платника податків - НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків - НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Ференца Ліста,1, код ЄДРПОУ 20847537.

Суддя Грицко Р.Р.