Рішення

від 20.09.2024 по справі 477/965/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/965/24

Провадження №2/477/857/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

12 вересня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Семенової Л.М.,

при секретарі Сеніній В.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 адвокатів - Білова І.В., Бондар М.В.,

представника відповідача ФГ «Маріанд» - Красівської Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Маріанд» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бондар М.В. звернувся до суду з вказаним позовом до Фермерського господарства «Маріанд», мотивуючи позов тим, що він є власником земельної ділянки площею 11,0400 га, кадастровий номер 4823384100:05:000:0135, розташованої на території Миколаївського району Миколаївської області. Вказана земельна ділянка передана в оренду ФГ «Маріанд»» за договором оренди землі від 01.12.2020 року.

Згідно п.2.3 договору оренди землі, нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на день укладення даного договору становить 254102,60 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що щорічна орендна плата вноситься орендарем у розміні 7263 грн. 01 коп, що становить 3% від нормативної грошової оцінки, у тому числі 18% податку з фізичних осіб та 1,5% військового збору за один календарний рік. Щорічна орендна плата сплачується з 01.07. поточного року до 01.07. наступного року. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у випадку, визначеному зазначеним договором.

На час подачі позову орендна плата за договором оренди землі з дня укладення оскаржуваного договору оренди землі 01.12.2020 року, кадастровий номер 4823384100:05:000:0135, за 2021- 2024 роки не виплачувалася.

Позивач зазначає, що заборгованість з орендної плати за відповідачем складає 22846,03 грн, в строки та в порядку, передбаченому умовами Договору, не була сплачена. Таким чином, позивач вказує, що несплата орендної плати за вищевказаний період понад три роки, як встановлено Договором, є суттєвим порушенням умов договору, свідчить про систематичність неналежного виконання його умов та є підставою для розірвання такого договору.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить розірвати договір оренди землі від 01.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Маріанд», стягнути з ФГ «Маріанд» заборгованість з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 22846 грн.03 коп., інфляційні втрати у сумі 3968 грн. 44 коп., 3% річних, що складає 1230 грн. 62 коп. та 15727 грн. 58 коп. штрафних санкцій. Всього стягнути 43772 грн.67 коп. А також судові витрати 5000 грн. за надання правової допомоги та 1937 грн. 92 коп. судового збору.

Відповідач за справою використавши наданий йому строк на надання відзиву на позовну заяву звернувся до суду з відзивом на позов у якому зазначив, що не визнає позову у повному обсязі виходячи з наступного. Так, договір оренди між сторонами укладено 01.12.2020 року строком на 7 років. Відповідно до умов договору, орендна плата сплачується з 01.07. поточного року до 01.07. наступного року, шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на особовий картковий рахунок орендодавця або у готівковій формі. Орендна плата за 2021 рік позивачу ОСОБА_1 сплачена у безготівковій формі у сумі 7623грн. 01 коп., що підтверджується офіційним документом щодо діяльності ФГ, який закріплено внутрішнім Положенням та листом від 06.12.2021 року. Орендодавець повідомлений про факт перерахування йому коштів, однак він за 2021 та 2023 роки до ФГ «Маріанд» з вказаного питання не звертався. Щодо сплати орендної плати за 2022 рік, то відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на усій території України введено воєнний стан та, відповідно до листа, який опубліковано 28 лютого 2022 року за №2024/02.0-7.1 на веб-сайті Торгово-Промислової Палати України, остання засвідчила про форс мажорні обставини на території України, які є обставинами непереборної сили. Таким чином, орендар не є таким, що порушив своє зобов`язання, не виплативши орендну плату за вказаний період, так як обробіток земель у 2022 році орендарем не здійснювався. Щодо оплати орендної плати за 2023 рік, то період її сплати станом на день подачі позову ще не закінчився.

Посилаючись на вищезазначене, представник відповідача зазначає, що будь які порушення умов договору оренди зі сторони відповідача відсутні, в зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача адвокати Білов І.В. та Бондар М.В. у судовому засіданні заявлені позивачем позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовні заяві. Заперечували щодо своєчасності виплати відповідачем орендної плати, зазначивши, що позивач стверджує, що будь-яких коштів від орендодавця за оренду землі за 2021 рік не отримував. Проти обставин, які зазначені відповідачем як форс мажорні у 2022 році, заперечує тому, що у відповідача відсутня належна довідка Торгово-Промислової палати України про наявність таких обставин саме на території обробітку землі. Стосовно орендної плати за 2023 рік зазначили, що позивач отримав суму орендної плати, перераховану у безготівковій формі, але уже після звернення до суду. Таким чином, вважають невиплату орендної плати систематичною, просять розірвати укладений договір оренди та стягнути заборгованість з орендної плати, а також передбачені договором та законом компенсації за її затримку, а саме інфляційне збільшення та 3 % річних. Вимогу щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 15727,58 грн. позивач не підтримав.

Представник відповідача ФГ «Маріанд» адвокат Красівська Д.М. в судовому засіданні підтримала своє заперечення на позовні вимоги позивачів зазначивши, що договір оренди укладений сторонами добровільно, у зв`язку з чим його умови підлягають виконанню. За 2021 рік орендну плату відповідачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується витягом з відомості про отримання вказаних коштів за підписом ОСОБА_1 . За 2022 рік орендна плата відповідачем не виплачувалась у зв`язку з тим, що ним не здійснювалась господарська діяльність в умовах бойових дій. За 2023 рік орендна плата сплачена у повному обсязі 03.07.2024 року. Для виплати орендної плати за 2024 рік ще не настав строк. Таким чином, відсутня ознака системності невиконання договору однією із сторін, а також підстави до його розірвання, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 11,04 га, кадастровий номер 4823384100:05:000:0135, належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право власності на землю серії І-МК №039436 від 14.09.2000 року.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав, земельна ділянка з кадастровим номером 4823384100:05:000:0135 перебуває в оренді у Фермерського господарства «Маріанд», орендодавцем є ОСОБА_1 .

01.12.2020 року ОСОБА_1 та ФГ «Маріанд» уклали договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Полігонівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, з кадастровим номером 4823384100:05:000:0135, площею 11,04 га.

Як вбачається з пункту 2.3 Договору оренди землі, нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на день укладення даного договору становить 254102,60 грн і є базою для визначення розміру орендної плати.

Пунктом 4.1 Договору визначено, щорічна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить суму у гривнях, що дорівнює 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у тому числі 18% податку з доході фізичних осіб та 1,5% військового збору за календарний рік. На дату укладення Договору щорічна орендна плата у грошовому виразі складає 7623,01 грн, із якої вираховуються податки та збори з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України.

Як зазначено у п.4.2 Договору, саме орендар є податковим агентом і він сплачує до державного бюджету обов`язкові платежі та податки за даним договором.

Відповідно до п.4.4 Договору, орендар вносить щорічну орендну плату з 01.07. поточного року по 01.07. наступного року, як зазначено у п.4,6 у грошовій формі сплачується готівкою орендодавцю або уповноваженій ним особі, яка діє за довіреністю посвідченому в установленому законом порядку або відповідно до п.4.7., за заявою орендодавця може сплачуватися і у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок орендодавця.

З пункту 9.1. Договору вбачається, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 11.3. Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Положення ст. 24, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар, своєю чергою, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Крім того, згідно п. «в» ч. 1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 та його представники посилаються на те, що ФГ «Маріанд» не виконує належним чином умови договору оренди землі, а саме систематично, тобто двічі і більше, не виплачує орендну плату вчасно та в повному обсязі, чим порушує його права як власника земельних ділянок.

Як вбачається з наданих відповідачем ФГ «Маріанд» доказів на підтвердження оплати орендної плати за 2021 рік, то вказана орендна плата була нарахована та виплачена відповідно до вимог орендодавця, який мешкає у м. Біла Церква Київської області у безготівковій формі про що свідчить його підпис у відомості ФГ «Маріанд» за 2021 рік (Оренда). Крім того, відповідачем після безготівкового розрахунку направлено на адресу орендодавця Лист повідомлення про проведену оплату, датований 06.12.2022 року. Вказаний лист відправлено службою кур`єрської доставки та отримано орендодавцем. Таким чином, суд вважає доведеним факт оплати відповідачем орендної плати за спірним договором оренди за 2021 рік.

11.03.2024 року позивач ОСОБА_1 письмово звернувся до відповідача з претензією про несплату орендної плати лише за 2022 та 2023 роки, що також спростовує твердження позивача про неотримання ним орендної плати за 2021 рік.

Оплата орендної плати за 2023 рік орендодавцю ОСОБА_1 у договірній сумі здійснена 03.07.2024 року, що не заперечує позивач. Зазначене підтверджується наданими відповідачем квитанціями про безготівковий розрахунок.

За 2022 рік орендна плата не сплачена орендарем, про що не заперечували у суді сторони.

Твердження відповідача, що орендна плата за 2022 рік відповідачем не виплачена правомірно у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, не приймається судом до уваги у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК України).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на лист Торгово-Промислової Палати України від 28 лютого 2022 року, опублікованому на її офіційному веб сайті, яким засвідчено форс-мажорні обставини військову агресію рф проти України. Зазначений лист в матеріалах справи відсутній.

Разом з тим, у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд зазначив, що:

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

В матеріалах справи відсутній такий сертифікат ТПП, який засвідчує настання форс мажорних обставин саме для відповідача у справі.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №914/2994/22 зазначено, що судом має бути оцінено надані відповідачем докази, а саме їх пов`язаність з обставинами неможливості виконання відповідачем зобов`язань саме за договором укладеним сторонами.

Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним не здійснювалась господарська діяльність та обробіток земельної ділянки, належної позивачу, у 2022 році, а також не доведено, що наявність форс-мажорної обставини, обумовленої повномасштабним вторгненням рф на територію України, вплинуло на господарську діяльність відповідача та призвело до неможливості виконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ФГ «Маріанд» не сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 за 2022 рік. Доказів, які б підтверджували протилежне, а також наявність обставин неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з відсутністю систематичності порушення орендарем умов договору оренди земельної ділянки, яку позивач добровільно передав в оренду строком на 7 років.

Разом з тим, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати на користь позивача такою, що підлягає задоволенню в частині стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022 рік з урахуванням інфляційного збільшення та 3% річних.

Стосовно інфляційного збільшення та 3% річних, про стягнення яких з відповідача просить позивач, суд зазначає, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована частиною 2 статті 625 ЦК України, відповідно до якоїборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (наведену правову позицію викладено у Постанові ВП ВС від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17)

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що договором оренди визначено термін, протягом якого має бути внесена орендна плата, а саме з 01.07 поточного по 01.07 наступного року. Тобто, за 2022 рік орендна плата мала б бути сплачена з 01.07.2022 року по 01.07.2023 року. Таким чином, кінцевим терміном орендної плати за 2022 рік є 31 червня 2023 року.

Отже, зурахуванням викладеного, виконаннязобов`язаннязі сплатиорендної платиза 2022рік задоговором орендиє простроченимз 01липня 2023року.

Умовами договору оренди не встановлено розміру процентів річних від простроченої суми орендної плати при простроченні виконання грошового зобов`язання перед орендодавцем, таким чином обчислення розміру плати за прострочення виконання грошового зобов`язання має бути здійснено з розрахунку 3 % річних від простроченої суми.

Стосовно стягнення з відповідача інфляційних збитків, то суд зазначає наступне.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) використовується зокрема для підрахунку втрат від інфляції за статтею 625 ЦК України.

З урахуванням того, що зобов`язання зі сплати орендної плати за 2022 рік є простроченим з 01 липня 2023 року, інфляційні витрати мають нараховуватись з цієї дати. Таким чином, період нарахування інфляційних витрат становить з липня 2023 року по квітень 2024 року на суму орендної плати за 2022 рік - 7623,01 грн.

Враховуючи вищезазначене, інфляційні витрати за договором оренди складають 973,35 грн. (7623,01 х 1,128 7623,01 = 973,35 грн., де 1,128 індекс інфляції, розрахований за формулою (ІІ1:100)х(ІІ2:100)х…(ІІZ:100), де ІІ1 індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ індекс інфляції за останній місяць прострочення, виходячи з наступних щомісячних значень інфляції : липень 2023 року 99,40, серпень 2023 року 98,60, вересень 2023 року 100,50, жовтень 2023 року 100,80, листопад 2023 року 100,50, грудень 2023 року 100,70, січень 2024 року 100,40, лютий 2024 року 100,30, березень 2024 100,50, квітень 2024 100,20).

Стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій, то дану вимогу позивач в судовому засіданні не підтримав.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 8781,62 грн., з яких 7623,01 грн. сума заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 01 грудня 2020 року за 2022 рік, 973, 35 грн. інфляційне збільшення, 185,26 грн. 3 % річних.

Стосовно судових витрат, то згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належить надання правничої допомоги адвоката.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони та підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат щодо наданняправничої допомоги,позивачем наданодоговір від05квітня 2024року №4-24,укладений міжадвокатом БондарМ.В.та ОСОБА_1 (а.с.14-15), попередній (орієнтовний) розрахунок витрат у справі, відповідно до яких сума витрат на правничу допомогу адвоката складає 5000 грн., платіжну інструкцію №22PL035999 від 09 квітня 2024 року на суму 5000 грн. (а.с.16) та акт приймання-передачі наданих послуг №4-24 від 17 квітня 2024 року. У зазначену суму включається оплата послуг адвоката за ознайомлення з документами, наданими клієнтом, аналіз законодавчих та нормативних актів, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ. Узгодження правової позиції по справі, підготовка та надсилання адвокатського запиту до головного управління ДПСУ Миколаївської області, підготовка проекту позовної заяви, обговорення тексту позовної заяви з позивачем та внесення виправлень.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на правничу допомогу є співмірними із складністю справи та пропорційним до предмета спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи, однак, розміру понесених судових витрат не зазначив, попереднього розрахунку судових витрат та відповідних доказів суду не надав, в зв`язку з чим судові витрати відповідача відшкодуванню не підлягають.

У позовній заяві позивач заявив дві позовні вимоги немайнового та майнового характеру та відповідно ним був сплачений судовий збір у розмірі 1937,92 грн. з застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та роз`яснень п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 17.10.2014 року № 10, з відповідача на користь позивача належить стягнути:

- судовий збір, пропорційний до розміру задоволених позовних вимог 194 грн. 37 коп.;

(8781,62 грн. х 100 / 43772,67 = 20,06%; 968,96 грн. х 20,06% = 194,37);

- витрати на правничу допомогу, пропорційні до розміру задоволених позовних вимог -501 грн. 50 коп. (2500 х 20,06%=501,50).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «МАРІАНД» (ЄДРПОУ 43583812) в особі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) борг у розмірі 8781,62 (вісім тисяч сімсот вісімдесят одина) грн. 62 коп., з яких:

-7623 грн.01 коп. сума заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 01 грудня 2020 року;

-973 грн. 35 коп. інфляційне збільшення;

-185,26 грн. 3 % річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «МАРІАНД» (ЄДРПОУ 43583812) в особі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі:

- зі сплати судового збору у сумі 194 (сто дев`яносто чотири) грн. 37 коп.;

- зі сплати витрат на правничу допомогу у сумі 501 (п`ятсот одна) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Фермерське господарстве «МАРІАНД» (ЄДРПОУ 43583812, Миколаївська область, Миколаївський район, вул.Енгельса, 1, кв.2 )

Повний текст рішення проголошено 20 вересня 2024 року.

Суддя Л.М.Семенова