Ухвала

від 23.09.2024 по справі 608/2048/24

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Справа № 608/2048/24

Номер провадження2-з/608/1/2024

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Запорожець Л. М. , розглянувши заяву про забезпечення позову, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Сампарою Надією Миронівною у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Сампара Н.М.) до відповідачів приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича, ОСОБА_2 , третіх осіб: ТзОВ «Фінансова Компанія «Інвесстохіллс Веста», ТзОВ Акціонерного товариства «Прозорро.Продажі» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

До Чортківського районного суду Тернопільської області надійшла вищевказана заява про забезпечення позову.

В заяві представник ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. посилається на обставини та факти, що в ній викладені. Зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Вказує, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позову, а й засобом запобігання порушення прав позивача. Вважає, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вивчивши подану заяву, вважаю, що заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає з таких мотивів.

Відповідно до ст.149Цивільного процесуальногокодексу України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1-2 ст.150ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності до положень ч. 1 ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,особам,які берутьучасть у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

За таких обставин, на думку суду, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Однак, таких доказів представником позивача суду не подано, а письмові докази, які додані до позовної заяви, ще не були досліджені судом.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах: «Меллахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998 року та «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 року визначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових «рішень, «активи», які можуть виникнути, «правомірні очікування»/»законні сподівання» особи.

Суд, не вдаючись в дослідження доказів у цивільній справі, поданій разом з заявою про забезпечення позову, вказує, що «Правомірне очікування» виникає в особи, якою дотримано всі вимоги законодавства для одержання узгодженого обов`язку.

Така особа має всі підстави розраховувати на певний стан речей у майбутньому. Право власності цієї особи, як у вигляді безпосередньо майнового права (права оренди), так у вигляді правомірних очікувань, є об`єктом захисту ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №ETS N 005 та національного законодавства України (рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1991 року у справі Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії).

Про дотримання справедливого балансу між інтересами орендодавця та правами орендаря свідчить той факт, що сама можливість такого переукладання договору оренди є важливим елементом, що дає право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень (рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі Стретч проти Сполученого Королівства).

Зазначене підтверджується положенням ст.27 Закону України «Про оренду землі» стосовно захисту прав орендаря на орендовану ним земельну ділянку.

Так, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.»

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 1Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання органів державної влади у володіння майном відбувалося згідно із законом: відповідно до другого речення першого абзацу цієї статті, будь-яке позбавлення власності має здійснюватися «на умовах, передбачених законом»; (другий абзац) надає державам право здійснювати контроль за користуванням, вводячи в дію «закони». До того ж, верховенство права, як один із основоположних принципів демократичного суспільства, є невід`ємною частиною всіх статей Конвенції (див. рішення у справі «Амуур проти Франції» від 25 червня 1996 року, пункт 50, Збірник 1996-III, та згадане рішення у справі«Ятрідіс проти Греції», пункт 58).

Оскількидругий абзацстатті 1 Першого протоколу до Конвенції повинен тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого в першому реченні цієї статті, має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та переслідуваною метою: «Суд повинен визначити, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу щодо цього та інтересами відповідної окремої компанії ( особи) ( рішення у справі «Г.І.Е.М.С.Р.Л. та інші проти Італії», заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункт 293, від 28 червня 2018 року).

Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням.

Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур ( рішення у справі «Лекіч проти Словенії», заява № 36480/07, пункт 95, від 11 грудня 2018 року, з подальшими посиланнями на практику ЄСПЛ.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Саме по собі посилання на наявні докази, не дає суду підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, а інших належних та допустимих доказів, які б давали суду підстави для прийняття рішення, протилежного викладеному, суду не подано.

Зазначаю, що не вважаю мотиви, визначені у заяві про забезпечення доказів достатніми для переконання у підставності поданої заяви та обгрунтованості наведених у ній доводів та доказів для задоволення такої заяви, а відтак заява представника позивача адвоката про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої представником ОСОБА_1 адвокатом Сампарою Надією Миронівною у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Сампара Н.М.) до відповідачів приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича, ОСОБА_2 , третіх осіб: ТзОВ «Фінансова Компанія «Інвесстохіллс Веста», ТзОВ Акціонерного товариства «Прозорро.Продажі» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя/підпис/

Копія вірна:

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах спрви № 608/2048/24

Ухвала набрала законної сили " "

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію ухвали видано " "

Секретар: