Постанова

від 23.09.2024 по справі 214/3689/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.09.24

22-ц/812/945/24

Провадження № 22-ц/812/945/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 вересня 2024 року м. Миколаїв

справа № 214/3689/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом

Примаковим Костянтином Олексійовичем

на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухвалене 22 квітня 2024 року суддею Сябренко І.П. в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 01 травня 2024 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

про оспорювання батьківства та припинення стягнення аліментів,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 народила дитину ОСОБА_3 . 06 жовтня 2016 року Інгулецьким районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області видано свідоцтво про народження дитини, у якому батьком зазначено позивача ОСОБА_1 . Державна реєстрація народження дитини була проведена за приписами статей 125, 126 СК України. Батьки дитини у зареєстрованому шлюбі не перебували та разом не проживали, позивач ОСОБА_1 на той час проживав однією сім`єю не перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_4 , з якою має четверо спільних малолітніх дітей.

11 вересня 2019 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видав судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. 6 вересня 2019 року судовий наказ пред`явлено до виконання та, у зв`язку з заборгованістю, 26 квітня 2023 року державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника.

Посилаючись на те, що у нього виникли підозри щодо батьківства та він вважає, що не має кровного споріднення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просив зобов`язати Металургійний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виключити з актового запису №283 про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вчиненого 06 жовтня 2016 року Інгулецьким районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відомості про нього, як батька дитини та припинити стягнення аліментів за судовим наказом Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

До участі в справі як третю особу залучено Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідачка ОСОБА_2 участі у судових засіданнях не приймала, відзиву не подала. Телефоном повідомила, що на даний час знаходиться за межами України, в м. Щецин Республіки Польща, у зв`язку з чим не має можливості прибути у судове засідання, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник третьої особи - Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2024 року, за клопотанням сторони позивача, у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам КЗ ДОБСМЕ «Дніпропетровської обласної ради», та на вирішення експерта поставлені запитання: - чи існує кровна спорідненість по чоловічій лінії між ОСОБА_3 та його дідом по батьківській лінії ОСОБА_5 . ОСОБА_2 зобов`язано разом з малолітнім сином ОСОБА_3 на першу вимогу експертів з`явитись в експертну установу для відібрання біологічних зразків та проведення експертизи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позову та відсутністю підстав вважати, що відповідачка ОСОБА_2 ухилилася від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, оскільки вона не була належним чином повідомлена про необхідність явки до експертної установи для відібрання біологічних зразків. Повторного клопотання про призначення експертизи сторона позивача не заявляла.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_6 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновків суду про відсутність підстав вважати, що відповідачка ухилилася від явки до експертної установи для відібрання біологічних зразків.

Зокрема апелянт зазначав, що позивач, перебуваючи у лавах ЗСУ, з`явився до експертної установи для надання біологічних зразків, проте відповідачка ОСОБА_2 з дитиною до експертної установи не з`явилася.

Висновки суду першої інстанції про перебування ОСОБА_2 за межами України вважав безпідставними, оскільки згідно інформації, наданої державною прикордонною службою на ухвалу суду, ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 кордон не перетинали.

Також вважає безпідставним посилання суду на те, що у телефонному режимі відповідачка ОСОБА_2 повідомила суд про перебування за межами України у Республіці Польщі, оскільки за телефонним зв`язком неможливо ідентифікувати особу, що телефонує.

За таких обставин апелянт вважає, що неявка відповідачки до експертної установи свідчить про умисні дії відповідачки з ухилення від участі в експертизі.

Отже суд мав достатні підстави для задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачка та третя особа не скористалися.

2.Мотивувальна частина

Позивач ОСОБА_1 участі у судових засіданнях суду апеляційної інстанції не приймав оскільки, зі слів представника, знаходиться за межами України, - у Німеччині.

Представник позивача - адвокат Примаков К.О. приймав участь у слуханні справи в режимі відеоконференції, яка проводилася з Саксаганським судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідачка ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлялася через належним чином зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Третя особа - Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просив про розгляд справи у відсутності представника, своїх міркувань шодо позову не висловлював.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Примакова К.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (копія) серії НОМЕР_1 , виданим Інгулецьким районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 06 жовтня 2016 року (а.с.9).

Відповідно до Актового запису про народження №283 від 06 жовтня 2016 року (копія) державна реєстрація народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була проведена відповідно до вимог ст.126 СК України, батьком дитини записано - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дитини записано - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підстава запису відомостей про батька - заява матері та батька дитини про визнання батьківства від 06 жовтня 2016 року (а.с.136).

Судовим наказом Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2019 року у справі №213/3115/19 (провадження №2-н/213/469/19) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.15-16).

Постановою Державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гострої Г.Ю. від 16 вересня 2019 року було відкрито виконавче провадження ВП № 60065679 по примусовому виконанню судового наказу №213/3115/19, 2-н/213/469/19, виданого 11 вересня 2019 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.17-18).

26 квітня 2023 року у вказаному виконавчому провадженні головним державним виконавцем, для повного виконання судового наказу №213/3115/19, 2-н/213/469/19, виданого 11 вересня 2019 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.19).

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2023 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. На вирішення експертизи поставлено запитання: Чи існує кровна спорідненість по чоловічій лінії між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Зобов`язано ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 , разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на першу вимогу експертів Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи з`явитись в експертну установу у визначений експертами час для відібрання біологічних зразків та проведення експертизи. Крім того, судом роз`яснено сторонам вимоги ст.109 ЦПК України (а.с.146-148).

На виконання вимог листа КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» від 27 листопада 2023 року за вих.№633, судом було направлено на адреси місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 повідомлення про необхідність з`явитися у КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» на 11 грудня 2023 року з 09.00-12.00, для відбору біологічних зразків, але рекомендовані листи з повідомленнями про вручення були повернені до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( ОСОБА_5 ) (а.с.155), та «адресат відсутній за вказаною адресою» ( ОСОБА_2 ) (а.с.158).

Листом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» від 12 грудня 2023 року за вих.№662, ухвалу суду від 04 жовтня 2023 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи повернуто без виконання у зв`язку з неявкою 11 грудня 2023 року ОСОБА_2 разом з дитиною на експертизу (а.с.161).

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_2 такою, що ухилилася від проведення експертизи, оскільки вона не була належним чином повідомлена про дату, на яку було призначено забір біологічних зразків, для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Позиція апеляційного суду

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

У частинах першій та третій статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У справі "Йевремович проти Сербії" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

ЄСПЛ у справі "Багнєвський проти Польщі" не побачив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у неможливості відмовитися від батьківства при встановленні факту відсутності біологічного зв`язку. В цьому рішенні зазначено, що національне законодавство не передбачає будь-яких заходів, які дадуть змогу змусити дитину пройти тести ДНК. Для Суду цей елемент має вирішальне значення для збалансування відповідних інтересів. Якщо інтереси заявників не сходяться з огляду на відмову дитини пройти ДНК-тест, перевага надається інтересам дитини. Суд усвідомлює, що проведення досліджень ДНК та можливість кожному їх дотримуватися є розвитком на судовому рівні, оскільки ці тести дозволяють з певністю встановити існування або відсутність біологічних зв`язків між різними людьми. Проте Суд нагадав, що він уже вважав, що необхідність захисту третіх сторін може виключити можливість змусити їх пройти деякі медичні тести, в тому числі аналіз ДНК. Такий висновок тим більше підтверджується і в цьому випадку, коли третьою стороною є дитина. Суд не бачить нічого свавільного чи непропорційного у рішенні національного суду, який віддавав більшу увагу інтересам дитини, ніж можливої зацікавленості заявника у отриманні перевірки біологічних даних. Крім того, він вважає, що вік дитини, яка була неповнолітньою на той час, зіграв свою роль у врахуванні його інтересу.

Вказані висновки підтвердженні ЄСПЛ також у справі "Хіцкі проти Польщі".

За викладеного слід зазначити, що законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання батьківства позивача відносно неї.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18.

У справі, що переглядається, представником позивача заявлено клопотання про проведення судово-генетичної експертизи. Проте заявник зазначав, що позивач ОСОБА_1 знаходиться за межами України та приїхати в Україну не має можливості. При цьому просив встановити родинні стосунки та кровну спорідненість між ним та дитиною, провівши експертизу за участі його батька - ОСОБА_5 , поставивши на вирішення експерта питання чи існує кровна спорідненість по чоловічій лінії між ОСОБА_3 та його дідом ОСОБА_5 .

Судом було задоволено це клопотання та батько позивача, ОСОБА_5 , прибув до експертної установи для відібрання біологічних зразків.

Проте експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою до експертної установи відповідачки ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на недоведеність ухиляння ОСОБА_2 від проведення експертизи у зв`язку з відсутністю доказів її належного повідомлення про час та місце проведення експертизи.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, оскільки саме по собі призначення експертизи щодо встановлення кровного споріднення між ОСОБА_3 та його можливим дідом ОСОБА_5 не сприяло належному встановленню обставин справи та отриманню належного та допустимого доказу у справі - висновку експерта.

Висновок експерта щодо наявності чи відсутності кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не може однозначно та беззаперечно свідчити про наявність чи відсутність кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

За таких обставин недоведеність ухиляння ОСОБА_2 від проведення експертизи для прийняття рішення у справі визначального значення не мала.

Суд апеляційної інстанції вживав заходів для вирішення питання про можливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи щодо наявності чи відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 , який згідно свідоцтва про народження є батьком дитини, та дитиною - ОСОБА_3 .

Проте, згідно пояснень представника позивача, ОСОБА_1 знаходиться за межами України, можливості приїхати в Україну не має. При цьому представник не пояснив що саме перешкоджає позивачу приїхати в Україну та особисто прийняти участь у проведенні експертизи.

Також з пояснень представника позивача встановлено, що експертного дослідження щодо кровної спорідненості між позивачем ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_5 не проводилося.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки висновок експерта з судової молекулярно-генетичної експертизи щодо наявності чи відсутності кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не дав би суду можливості дійти однозначного та беззаперечного висновку щодо батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , то суд першої інстанції помилково вважав можливим достатнім та допустимим доказом кровного споріднення чи його відсутності між позивачем та його сином ОСОБА_3 . А тому неприбуття відповідачки ОСОБА_9 з сином ОСОБА_3 до експертної установи для проведення експертизи процесуального значення не має.

У свою чергу, позивач ОСОБА_1 належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог не довів.

За таких обставин мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні з її викладенням у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишається без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Примаковим Костянтином Олексійовичем залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.М.Базовкіна

Т.В.Крамаренко

---------------------------------

Повну постанову складено 23 вересня 2024 року