Ухвала

від 13.09.2024 по справі 752/3599/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/3599/20

Провадження №2/752/222/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач, як власник, належним чином не виконує свої зобов`язання по оплаті наданих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого за період з 01.12.2016 по 31.12.2019 утворилась заборгованість в розмірі 17992,81 грн.

Просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що оспорюване рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» було прийнято з порушенням процедури його прийняття, зокрема, порушений порядок повідомлення членів об`єднання співвласників про дату проведення загальних зборів, за прийняте рішення проголосувало менше половини співвласників, затверджена методика розрахунку кількості теплової енергії не відповідає вимогам чинного законодавства.

Просив визнати недійсним протокол загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» від 11.11.2018.

Представник позивача адвокатКрикунов О.В.підтримав вимоги первісного позову, заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення первісного позову, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

01.05.2024 судом постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем у зустрічному позові оспорюється рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а», оформлене протоколом загальних зборів від 11.11.2018.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-ІІІ. Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною другою статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

Зазначений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року по справі № 910/5179/20.

Таким чином, зазначена цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини першої ст.255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2,3 ст.255 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи наведене, цивільна справа в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним має розглядатись в порядку господарського судочинства, а тому в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 200, 255-256, 258, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним.

Роз`яснити позивачу за зустрічним позовом, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, а він має право звернутись до суду з цими позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складений 18.09.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова