Постанова

від 20.09.2024 по справі 761/8999/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/8999/21 головуючий у суді І інстанції Фролова І.В.

провадження № 22-ц/824/3695/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року представник Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за надані та спожиті нею послуги з утримання будинків і прибудинкових територій у сумі - 24 625,75 грн., у тому числі - 3% річних у сумі 1 262,00 грн. (з 1 березня 2018 року по 1 березня 2021 року на суму 14 014,93 грн.), інфляційного збільшення у сумі 2 610,22 грн. (з 1 березня 2018 року по 1 березня 2021 року на суму 14 014,93 грн.) та основного боргу - 20 753,53 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно статутних положень та вимог діючого законодавства України, позивач відповідає за збереження та належне використання житлового будинку АДРЕСА_1 , а також зобов`язаний утримувати і обслуговувати цей будинок, надаючи послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідач в добровільному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг не погашає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 24 625,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 06 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначила, протягом усього розгляду справи мало місце порушення її процесуальних прав, у тому числі щодо неповідомлення про постановлені ухвали, дати судових засідань, рішення по справі і про дії виконавця. Так у оскаржуваному рішенні не відображено позицію відповідачки та її аргументів щодо заявлених позовних вимог, клопотання відповідачки про витребування доказів, а також нотаріально посвідчені покази свідків проігноровано.

По суті позовних вимог вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам. Між сторонами не існує жодних договорів про надання послуг. До публічного договору відповідач не приєднувалася, заяв про приєднання до публічного договору не підписувала, персональних даних своїх для створення такого договору не надавала, а тому правовідносин між сторонами не існує. Відповідач навпаки писала колективні заяви про відмову від послуг, оскільки позивач не надає житлово-комунальні послуги. Доказів на підтвердження виконання зобов`язань з утримання і обслуговування будинку не надано, доказів на підтвердження означеного судом не витребувано.

Додатково вважає, що суд двічі врахував належний до сплати судовий збір, оскільки його розмір враховано до загальної суми заборгованості 24 625,75 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2023 року дану справу було призначено головуючому судді Верланову С.М.., судді, які входять до складу колегії: Нежура В.А., Невідома Т.О.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2023 року суддею ОСОБА_2 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження.

15 лютого 2024 року представник Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» подав відзив, у якому заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до Розпорядження Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ на підставі довідки управління кадрового забезпечення №542/06.1-01/24 від 04 липня 2024 року суддя ОСОБА_2 звільнений від виконання службових обов`язків зі здійснення правосуддя у період з 01 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, відповідно до наказу голови суду ОСОБА_3 від 24 червня 2024 року № 463-О.С. у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача ОСОБА_2 у розгляді судової справи №761/8999/21 (а/п 22-ц/824/3695/2024), більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цивільним процесуальним законодавством.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду №542/06.1-01/24 від 04 липня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року дану справу було призначено головуючому судді - Березовенко Р.В., судді, входять до складу колегії: Мостова Г.І., Лапчевська О.Ф.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 лютого 2021 року (справа №263/4637/18, провадження №14-126цс20) за змістом ч.6 ст.357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у ч.3 ст.34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції» вжитті у ч.ч.1,2 ст.358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (ч.3 ст.34 ЦПК України).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року прийнято до провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , як власник житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 , є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», утворене рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до цього рішення Комунальне підприємство «Керуюча компанія Шевченківського району», код ЄДРПОУ 34966254, створене за рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19 лютого 2007 року №187, перейменовано у Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», код ЄДРПОУ 34966254.

Статутна діяльність Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснюється за КВЕД- 2010-81.10 Комплексне обслуговування об`єктів. Ці послуги включають: загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру. Цей клас також включає: обслуговування зайнятих урядом і органами державного управління будинків; управління житлом та іншим нерухомим майном у співвласності; діяльність житлово-експлуатаційних контор; діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та їх асоціацій; діяльність садових товариств, гаражних і житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

Житлові будинки, у тому числі багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , які знаходяться територіально у Шевченківському районі міста Києва, належать до сфери управління Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та перебувають на його балансовому утриманні.

За договором доручення про надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів від 1 лютого 2012 року №1, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради, код ЄДРПОУ 34966254, з Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, код ЄДРПОУ 31731838, облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 лютого 2012 року до 31 квітня 2015 року в порядку пункту 6.6. зазначеного договору.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», код ЄДРПОУ 34966254, з Комунальним концерном «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», код ЄДРПОУ 31731838, від 29 травня 2015 року №639/9 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 травня 2015 року до 31 серпня 2016 року.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 31 серпня 2016 року №512 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 вересня 2016 року до 31 грудня 2016 року.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 24 січня 2017 року №21 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року.

За договором про надання послуг, укладеного Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 29 грудня 2017 року №1016 облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснювався останнім з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року.

З 01 січня 2019 року облік, нарахування і збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за надані та спожиті ними послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Згідно із розрахунком заборгованості, розмір заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги станом на березень 2021 року становить 20 753,53 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував на заборгованість позивачки за період з березня 2018 року по березень 2021 року на суму 14 014,00 грн. інфляційні втрати - 2 610,22 грн., а також 3% річних - 1 262,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив доведеним, що відповідач свої обов`язки по оплаті житлово-комунальних послуг не виконувала належним чином, а тому у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Також, суд першої інстанції вважав доведеними та обґрунтованими у повному обсязі позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Оскільки співвласницею квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , обов`язок зі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, які виникли за цією адресою, на підставі ст. 322 ЦК України покладено на неї.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За вимогами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Сторона позивача посилається на те, що виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.7 Закону споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом ч.1 ст.633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15 та спростовує доводи апелянта щодо відсутності між сторонами правовідносин.

Додаткового колегія враховує, що відповідно до Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 31 травня 2019 року сплатила 147,16 грн. за надані послуги, чим фактично визнала як обов`язок сплачувати комунальні платежі так і існуючу заборгованість.

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так як цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Оскільки відповідач не виконувала належним чином обов`язки по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і доказів зворотнього матеріали справи не містять, місцевий суд обґрунтовано вважав правомірним нарахування позивачем заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 станом на 01 березня 2021 року у розмірі 20 753,53 грн.

В той же час, відповідачем не було спростовано розмір визначеної позивачем заборгованісті та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростовування факту надання (надання не у повному обсязі) їй житлово-комунальних послуг, або ж надання цих послуг іншою особою.

При цьому, на думку колегії суддів місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги подані відповідачем до суду письмові показання свідків, так як такого порядку надання показань свідками цивільне процесуальне законодавство України не передбачає, оскільки надання до суду письмових показань свідків не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на поставлення питань свідкам щодо обставин справи.

Подібна позиція при оцінці таких документів міститься у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №200/17947/16-ц, від 24 травня 2023 року у справі №638/19591/19, від 07 грудня 2023 року у справі №548/2415/21, від 21 червня 2024 року у справі №761/33029/19, від 22 серпня 2024 року у справі № 641/1685/22.

За правилами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.

У зв`язку з виниклою у відповідача заборгованістю по оплаті житлово-комунальних послуг, позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував на суму 14 014,00 грн. за період з березня 2018 року по березень 2021 року збитки від інфляції у сумі 2 610,22 грн. та 3% річних у сумі 1 262,00 грн.

Однак, перевіряючи здійснений позивачем розрахунок заборгованості щодо нарахування інфляційної складової та 3% річних, колегія встановила, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та індекс інфляції визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, тобто за кожним періодичним платежем окремо, а не по наростаючій сумі загальної заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За встановлених обставин, суд першої інстанції не виконав процесуальний обов`язок щодо перевірки та оцінки наданого позивачем розрахунку відповідальності за ст. 625 ЦК України, а тому колегія суддів здійснює перерахунок самостійно.

Отже, беручи до уваги інформацію, що міститься у довідці про нарахування та сплату за період з 01.03.2018 року по 01.03.2021 року щодо щомісячних платежів, які підлягали до сплати (а.с.41) стягненню підлягає за березень 2018 року (36 міс.): Інфляційне збільшення - 75,51 грн, 3% річних - 35,71 грн; квітень 2018 року (35 міс.): Інфляційне збільшення - 70,45 грн, 3% річних - 34,11 грн; травень 2018 року (34 міс.): Інфляційне збільшення - 70,45 грн, 3% річних - 33,09 грн; червень 2018 року (33 міс.): Інфляційне збільшення - 70,45 грн, 3% річних - 32,01 грн; липень 2018 року (32 міс.): Інфляційне збільшення - 48,20 грн, 3% річних - 20,30 грн; серпень 2018 року (31 міс.): Інфляційне збільшення - 72,12 грн, 3% річних - 29,39 грн; вересень 2018 року (30 міс.): Інфляційне збільшення - 63,46 грн, 3% річних - 28,41 грн; жовтень 2018 року (29 міс.): Інфляційне збільшення - 55,85 грн, 3% річних - 27,42 грн; листопад 2018 року (28 міс.): Інфляційне збільшення 49,66 грн, 3% річних - 26,45 грн; грудень 2018 року (27 міс.): Інфляційне збільшення - 46,16 грн, 3% річних - 25,45 грн; січень 2019 року (26 міс.): Інфляційне збільшення - 41,71 грн, 3% річних - 24,39 грн; лютий 2019 року (25 міс.): Інфляційне збільшення - 39,56 грн, 3% річних - 13,49 грн; березень 2019 року (24 міс.): Інфляційне збільшення - 35,72 грн, 3% річних - 22,50 грн; квітень 2019 року (23 міс.): Інфляційне збільшення - 32,14 грн, 3% річних - 21,97 грн; травень 2019 року (22 міс.): Інфляційне збільшення - 17,82 грн, 3% річних - 12,81 грн; червень 2019 року (21 міс.): Інфляційне збільшення - 30,67 грн. 3% річних - 19,57 грн; липень 2019 року (20 міс.): Інфляційне збільшення - 33,21 грн, 3% річних - 18,58 грн; серпень 2019 року (19 міс.): Інфляційне збільшення - 34,49 грн, 3% річних - 17,58 грн; вересень 2019 року (18 міс.): Інфляційне збільшення - 31,53 грн, 3% річних - 16,62 грн; жовтень 2019 року (17 міс.): Інфляційне збільшення - 28,59 грн, 3% річних - 15,62 грн; листопад 2019 року (16 міс.): Інфляційне збільшення - 28,18 грн, 3% річних - 14,66 грн; грудень 2019 року (15 міс.): Інфляційне збільшення - 29,76 грн, 3% річних - 14,01 грн; січень 2020 року (14 міс.): Інфляційне збільшення - 28,90 грн, 3% річних - 12,99 грн; лютий 2020 року (13 міс.): Інфляційне збільшення - 30,19 грн, 3% річних - 12,04 грн; березень 2020 року (12 міс): Інфляційне збільшення - 26,70 грн, 3% річних - 10,99 грн; квітень 2020 року (11 міс.): Інфляційне збільшення - 23,32 грн, 3% річних - 10,00 грн; травень 2020 року (10 міс): Інфляційне збільшення - 22,10 грн, 3% річних - 9,01 грн; червень 2020 року (09 міс.): Інфляційне збільшення - 21,26 грн, 3% річних - 8,03 грн; липень 2020 року (08 міс.): Інфляційне збільшення - 23,81 грн, 3% річних - 7,01 грн; серпень 2020 року (07 міс.): Інфляційне збільшення - 24,72 грн, 3% річних - 6,00 грн; вересень 2020 року (06 міс.): Інфляційне збільшення - 22,60 грн, 3% річних - 5,01 грн; жовтень 2020 року (05 міс.): Інфляційне збільшення - 18,39 грн, 3% річних - 3,99 грн; листопад 2020 року (04 міс.): Інфляційне збільшення - 13,00 грн, 3% річних - 3,00 грн; грудень 2020 року (03 міс.): Інфляційне збільшення - 9,30 грн, 3% річних - 1,98 грн; січень 2021 року (02 міс.): Інфляційне збільшення 4,02 грн, 3% річних - 0,96 грн; лютий 2021 року (01 міс.): Інфляційне збільшення 0,00 грн, 3% річних - 0,03 грн.

Таким чином, 3% річних за щомісячною заборгованістю відповідача за період з 01 березня 2018 року по 01 березеня 2021 року складають 595,18 грн., а інфляційні втрати - 1 274,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо доводів апелянта про допущення судом першої інстанції процесуальних порушень при розгляді справи колегія суддів виходить з наступного.

Абзац 2 ч. 6 ст. 128 ЦПК України визначає, що стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до протоколу судового засідання від 07 липня 2023 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні були повідомлені про призначення справи до розгляду на 07 вересня 2023 року.

Крім того, факт повідомлення відповідачки про судове засідання 07 вересня 2023 року підтверджено розпискою, що спростовує доводи апелянта у цій частині.

Вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення відповідачці вручено 07 вересня 2023 року, тобто у день його ухвалення.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

При цьому, ч. 7 ст. 81 ЦПК України встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на наведені імперативні приписи процесуального закону, посилання апелянта на неповне з`ясування обставин справи та невитребування судом доказів, за відсутності відповідного клопотання, суперечить принципу змагальності цивільного судочинства та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За встановлених вище обставин, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості за спожиті ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову на суму 22 622,71 грн, з яких 20 753,53 грн - основного боргу, 1 274,00 грн - інфляційних втрат, 595,18 грн - 3% річних.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (91,86 %), з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2 085,36 грн.

Крім того, з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 277,17 грн. (8,14% від задоволених вимог).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Оскільки різниця між належною до сплати сторонами одна одній суми судового збору є незначною, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» судовий у розмірі 1 808,19 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1) 20 753,53 грн - основного боргу, 1 274,00 грн - інфляційних втрат, 595,18 грн - 3% річних, а всього 22 622 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 71 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1) судовий збір у розмірі 1 808 (одна тисяча вісімсот вісім гривень) гривень 19 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова