Рішення

від 23.09.2024 по справі 240/11303/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/11303/24

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор-Кераміка» про стягнення санкцій та пені,

установив:

У червні 2024 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, Фонд) звернулося у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор-Кераміка» (далі відповідач, ТОВ «Декор-Кераміка»), у якому просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 36781,25 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році на відповідача покладено обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

20 серпня 2024 року до суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на працевлаштування особи з інвалідністю ОСОБА_1 , яка на даний час проходить процедуру перекомісії, оскільки дата чергового переогляду (16 березня 2022 року) у довідці МСЕК припадала на період воєнного стану.

23 вересня 2024 року до суду надійшла заява відповідача з долученою довідкою МСЕК про встановлення інвалідності безтерміново його працівниці ОСОБА_1 .

На підставі статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що ТОВ «Декор-Кераміка» (код ЄДРПОУ 33265681) зареєстроване як юридична особа.

Фондом проведено аналіз діяльності ТОВ «Декор-Кераміка» відповідно до вимог законів України «Про зайнятість населення» та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно з інформацією, зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2023 рік в ТОВ «Декор-Кераміка» складає 11 осіб, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для такого становить 1 особа. Разом з тим, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у ТОВ «Декор-Кераміка» складає 0 осіб.

З огляду на зазначені відомості Фондом зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У зв`язку із виявленим порушенням законодавчих вимог Фонд самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підлягали сплаті ТОВ «Декор-Кераміка» у розмірі 367281,25 грн.

Адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №875-XII) визначені засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Норми статті 18 Закону України №875-XII встановлюються обов`язок для підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2, 4 статті 19 Закону України №875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року №17, розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Судом установлено, що у 2023 році середньооблікова чисельність працівників ТОВ «Декор-Кераміка» становила 11, тому відповідно працевлаштувати необхідно було 1 осіб з інвалідністю.

З наданого позивачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкції, убачається, що середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, у ТОВ «Декор-Кераміка» складає 0 осіб.

Наведене обумовлено отриманням позивачем від органу Пенсійного фонду України відповідної інформації.

Однак, з наданих відповідачем доказів убачається, що протягом 2023 року на підприємстві працювала ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю.

При цьому суд уважає за необхідне зазначити таке.

08 березня 2022 року Урядом прийнято постанову №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України».

Згідно пункту 3 цієї постанови з урахуванням змін, внесених постановою від 30 березня 2022 року, повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.

Згідно роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України, опублікованого на сайті Урядового порталу (https://www.kmu.gov.ua/news/yak-prodovzhyty-diiu-dovidky-msek-pid-chas-voiennoho-stanu), згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 березня 2022 року №225, якщо в Пенсійному фонді України або структурних підрозділах з питань соціального захисту населення немає інформації про зміну чи відмову в продовженні інвалідності, вважається, що ця інвалідність продовжується на весь період дії воєнного стану і ще на шість місяців після його скасування або припинення.

За людиною зберігаються усі соціальні виплати. Додаткові документи чи інші записи в наявних довідках не потребуються.

З огляду на те, що позивачем не було проведено нарахування адміністративно-господарських санкцій у 2022 році, а також з урахуванням наданих роз`яснень, відповідач, на переконання суду, обґрунтовано допускав про виконання ним нормативно визначеного обов`язку по працевлаштуванню інваліда.

Додатково суд акцентує увагу, що під час розгляду справи відповідач надав докази на підтвердження наявності у його працівника статусу особи з інвалідністю.

Суд зауважує, що положеннями статті 19 Закону України №875-ХІІ передбачено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі Порядок №70).

Предметом проведення перевірки, відповідно до пункту 2 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

Пунктом 9 Порядку №70 закріплено, що позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок, зокрема, за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Відповідно до пункту 16 Порядку №70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 вказаного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки Фонду.

Як установлено судом, з наданих відповідачем доказів, у 2023 році на підприємстві була працевлаштована особа, з інвалідністю, а тому показник нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не відповідає тому показнику, який міститься у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене суд зауважує на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21, згідно якої саме у разі розбіжності у показниках звітності суб`єкта господарювання на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, у спірному випадку, для підтвердження показників, зазначених в Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач має надати докази невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме акт перевірки відповідача органом Держпраці.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про те, що Державна служба України з питань праці та її територіальні органи не мають підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю в частині дотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд зауважує на таке.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13 березня 2022 року №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Тим часом, пунктом 2 названої закріплено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Відповідно до статті 15 Європейської соціальної хартії (переглянутої), Страсбург, 3 травня 1996 року, яку із заявами ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14 вересня 2006 року№ 137-V (European Social Charter), з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема:

1. вжити необхідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;

2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або, коли це видається неможливим у зв`язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;

3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю законодавством України, є виконання останньою зобов`язань, взятих такою за результатами ратифікації Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Отже заборона на проведення перевірок, визначено положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13 березня 2022 року №303 не поширюється на зазначені правовідносини.

З огляду на викладене, за відсутності доказів на підтвердження показників, зазначених в Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме акта перевірки відповідача органом Держпраці, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, як такий, що заявлений передчасно.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

23.09.24