Рішення

від 23.09.2024 по справі 320/13271/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року № 320/13271/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ» (далі також ТОВ «ВП «ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ», позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 225600410 від 27.03.2023 яким позивачу донараховано 340 200, 00 грн грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб, в тому числі: 272 160, 00 грн основного зобов`язання та 68 040, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою від 26.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення та порядку його прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2023 ГУ ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за грудень 2022 року поданої позивачем.

За результатами вказаної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки від 01.03.2023 № 16157/Ж5/26-15-04-10-03/40874051.

Висновками акту за результатами перевірки встановлено, що сума податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб зазначена в уточнюючій податковій декларації за грудень 2022 року є нижчою визначеною за результатами камеральної перевірки в зв`язку з чим збільшується сума грошового зобов`язання на 272 160, 00 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення № 225600410 від 27.03.2023, згідно з яким товариству донараховано 272 160, 00 грн основного зобов`язання з єдиного податку та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 68 040, 00 грн на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного І адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пункту 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165, проводиться камеральна перевірка, за наслідками якої складається (формується) у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки. Зразки форм актів про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

З аналізу наведених норм вбачається, що камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і зборів є предметом виключно документальної перевірки.

Даний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2019 у справі № 804/8228/14, від 23.07.2020 у справі № 805/1584/17-а.

Як вбачається із змісту акту перевірки, податковим органом встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб за грудень 2022 рік, тобто здійснено перевірку повноти нарахування єдиного податку з юридичних осіб, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки.

З розділу І складеного Акту про результати камеральної перевірки від 01.03.2023 №16157/Ж5/26-15-04-10-03/40874051 вбачається, що податковим органом при перевірці розрахунку податкового зобов`язання з єдиного податку розбіжностей між даними платника і даними перевірки не встановлено.

У вказаному розділі акту податковим органом підтверджено дані позивача відносно обсягу доходу за податковий (звітний) місяць який оподатковується за ставкою 2% і він складає 1 360 800, 00 грн. Арифметичний, методологічних, логічних чи іншого роду помилок при визначенні обсягу доходу податковим органом не встановлено.

Не встановлено таких помилок і при визначенні суми податкового зобов`язання за податковий (звітний) місяць. Як за даними камеральної перевірки так і за даними платника сума єдиного податку яка підлягає сплаті за грудень 2022 року складає 27 216, 00 грн. Розбіжностей в акті камеральної перевірки не наведено.

З огляду на вказані обставини та законодавче регулювання спірних правовідносин, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, позаяк камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності і в даному випадку помилок, які б надавали можливість провести донарахування податкового зобов`язання податковим органом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2023 позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за грудень 2022 року в якій відображено 1 360 000, 00 грн суму отриманого доході за звітний місяць та обраховано 2% податкового зобов`язання - 27 200, 00 грн.

Відповідно до квитанції № 2 вказано податкова декларація прийнята Державною податковою службою днем її подання - 16.01.2023 з реєстраційним № 9298554799.

Платником податків, після подачі звітної податкової декларації було виявлено помилку в звітній декларації, яка полягала у заниженні суму доходу за звітний період на 800, 00 грн та відповідно заниженні єдиного податку на 16, 00 грн.

В зв`язку з виправленням самостійно виявленої помилки по заниженню податкового зобов`язання, позивачем 27.02.2023 року подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за грудень 2022 року.

Відповідно до квитанції № 2 уточнююча податкова декларація прийнята Державною податковою службою днем її подання - 27.02.2023 з реєстраційним № 9308707428.

В розділі III уточнюючої податкової декларації відображено уточнену суму податкового зобов`язання та його збільшення на 16, 00 грн.

Однак, при подачі уточнюючої податкової декларації позивач допустив помилку заповнюючи розділ І яким визначається обсяг доходу за звітний період. Заповнюючи відповідний рядок розділу І уточнюючої податкової декларації позивач має вказати фактичний дохід який ним отримано за грудень 2022 року - 1 360 800, 00 грн, але в результаті помилки вказав 13 608 000,00 грн.

28.02.2023 вказану помилку по завищенню отриманого доходну з 13 608 000,00 грн на 1 360 800,00 грн було виправлено шляхом подачі уточнюючої податкової декларації, яка відповідно до квитанції № 2 прийнята в це же день Державною податковою службою за № 9309109252. Показники уточнюючої податкової декларації відображено в сумі 1 360 800, 00 грн отриманого доходу за звітний місяць та обрахованих 2% податкового зобов`язання - 27 216, 00 грн із знятими помилково вказаними 272 160, 00 грн. податкових зобов`язань.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а)або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б)або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку.

При цьому ст. 50 ПКУ не передбачає відповідальності платника за самостійне зменшення раніше задекларованої суми податкового зобов`язання.

Верховний Суд у постановах від 13.06.2019 у справі №820/5299/17, від 19.09.2019 у справі №815/4013/14 сформував правовий висновок, зміст якого зводиться до того, що норма пункту 50.1 статті 50 ПК України покладає на платника податку обов`язок у разі виявлення помилок у раніше поданій податковій декларації надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації

При цьому, Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 24.02.2020 у справі №520/1186/19 висловлено правову позицію, згідно якої чинне податкове законодавство не визначає порядку внесення виправлень саме до поданого з помилками уточнюючого розрахунку, втім, враховуючи приписи статті 50 Податкового кодексу України, виправлення такої помилки має відбуватись шляхом подання нового уточнюючого розрахунку до податкової декларації, з урахуванням показників попередньо поданого уточнюючого розрахунку (з помилками). При цьому Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що відповідальність за подання податкової звітності покладається саме на платника податку, що, в свою чергу, зобов`язує останнього здійснювати таке подання у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, в уточнюючій податковій декларації від 28.02.2023 року № 9309109252 виконано обов`язок покладений на платника податків ПК України та самостійно усунуто допущені помилки в раніше поданих деклараціях.

Як вже зазначалось, в розділі І складено Акту про результати камеральної перевірки від 01.03.2023 року № 16157/Ж5/26-15-04-10-03/40874051 вбачається, що податковим органом при перевірці розрахунку податкового зобов`язання з єдиного податку розбіжностей між даними платника і даними перевірки не встановлено.

Натомість в розділі III складено Акту про результати камеральної перевірки від 01.03.2023 № 16157/Ж5/26-15-04-10-03/40874051 податковий орган за даними перевірки відображає суму єдиного податку яка уточняється за декларацією від 28.02.2023 № 9309109252 на рівні 0,00 грн. Тобто не приймає уточнення про яке повідомляє платник на суму 272 160, 00 грн і не приймає вказану суму до зменшення у зв`язку з виправленням помилки незважаючи на відсутність заперечень до розрахунку податкового зобов`язання.

Висновки зроблені в акті камеральної перевірки суперечать один одному. Так, з одного боку податковий орган не вбачає помилок у визначеній сумі податкового зобов`язання розрахованого з отриманого доходу, а з іншого боку не приймає до уваги подане платником уточнення (виправлення помилки) в раніше поданій декларації.

Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Натомість, в Акті про результати камеральної перевірки від 01.03.2023 № 16157/Ж5/26-15-04-10-03/40874051 не відображено чіткого викладу змісту податкових порушень з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; в акті не зазначено причин донарахування єдиного податку на суму 272 160, 00 грн, не наведено відповідних математичних розрахунків; суми податкових зобов`язань, зазначені в акті перевірки і причини не врахування зменшення помилково визначеного платником податків податкового зобов`язання з єдиного податку.

Вказане вище свідчить про безпідставність наведених в акті перевірки висновків, що, в свою чергу, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на таких висновках акта перевірки.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 103, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ» (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 26; код ЄДРПОУ 40874051) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 225600410 від 27.03.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ» понесені останнім судові витрати у розмірі 5 103, 00 грн (п`ять тисяч сто три гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.