Рішення

від 23.09.2024 по справі 320/12883/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року № 320/12883/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ-2005» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ-2005» (далі також ТОВ «КАРАТ-2005», позивач) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) у якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.04.2023 №260070410.

Ухвалою суду від 27.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позову заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2022 між позивачем та Київською міською радою було укладено Договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 846.

Відповідно до п. 7 Договору після прийняття рішення Київської міської ради про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

За результатами камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата) за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2022 рік ТОВ «КАРАТ-2005» ГУ ДПС у місті Києві зроблено висновок про заниження позивачем суми грошового зобов`язання в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний № 9259492167 від 05.12.2022 за 2022 рік, оскільки сума податкового зобов`язання позивача по орендній платі з юридичних осіб (КБК 18010600) є нижчою ніж визначено за результатами камеральної перевірки на суму: 107 357, 97 грн.

25.01.2023 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 72940410 на загальну суму: 134 197, 46 грн.

Рішенням Державної податкової служби від 05.04.2023 вих. № 8383/6/99-00-06-03-02-06 частково задоволено скаргу позивача і скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.01.2023 № 72940410 в частині застосування штрафу у сумі 26 839, 49 грн.

У зв`язку з цим відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №260070410, яким позивачу визначено грошове зобов`язання у розмірі 107 935, 16 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) орендна плата для цілей розділу XII Податкового кодексу України - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з положеннями статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому період введення в Україні воєнного стану продовжувався у визначеному законом порядку. Дійсним запроваджений воєнний стан є і на момент прийняття даного рішення суду.

Як було вказано вище, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України 15 березня 2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнено, зокрема, підпунктом 69.14 такого змісту:

«Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє зробити висновок про те, що не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності):

1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та:

- розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або

- на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації;

2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

При цьому, буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися».

Суд приймає до уваги те, що на момент подання позивачем уточнюючої річної декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік (05 грудня 2022 року) був відсутній визначений Кабінетом Міністрів України перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, проте вказані обставини, на переконання суду, не можуть бути перешкодою для реалізації платником податків свого права, закріпленого в ПК України.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні визначеного Кабінетом Міністрів України переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, що стала наслідком бездіяльності Уряду, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян чи юридичних осіб, які наділені такими правами.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру та визначити перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, суд вважає, що негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. У свою чергу, така бездіяльність Уряду має прямий вплив на майнові права позивача у вигляді необхідності сплати орендної плати.

У той же час суд звертає увагу на те, що факт ведення з 24 лютого 2022 року на території міста Києва та Київської області бойових дій є загальновідомим.

Даний факт підтверджують офіційні заяви Президента України Володимира Зеленського (https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-ukrayinciv-naprikinci-pershogo-dnya-73149; https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-na-drugij-ranok-masshtabnoyi-vijni-73153; https://www.president.gov.ua/news/zlo-ozbroyene-raketami-bombami-j-artileriyeyu-treba-zupiniti-73257), Київського міського голови Віталія Кличка (https://kyivcity.gov.ua/news/vitaliy_klichko_stolitsya_vstupila_v_fazu_oboroni/), заступниці міністра оборони Ганни Маляр (https://www.facebook.com/ganna.maliar/posts/2124154511076913) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС - України) обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість вказаних обставин, у свою чергу, надавала позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, незалежно від того, визначений Кабінетом Міністрів України відповідний перелік територій чи ні.

При цьому суд зазначає, що у подальшому, 06 грудня 2022 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в пункті 1 якої встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

22 грудня 2022 року Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказ №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно цього Переліку з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва визнається територією, на якій велися бойові дії.

Отже, вказаний Перелік також підтверджує правомірність позиції позивача про те, що на території міста Києва велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельні ділянки, розташовані на такій території, та надає право на коригування податкових зобов`язань шляхом подання уточнюючої звітності.

Також суд звертає увагу на те, що згідно абзацу 1 пункту 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, про затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Рішенням Київської міської ради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» були установлені мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва.

Суд звертає увагу на те, що Київська міська рада своїм рішенням від 13 вересня 2022 року №5449/5490 внесла зміни до рішення Київради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», встановивши, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотків.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 серпня 2022 року по справі № 813/567/18 висловив позицію, що ПК України закріплює мінімальний розмір орендної плати за землю, а не будь-які заборони чи обмеження щодо застосування органами місцевого самоврядування пільги з такої орендної плати.

Згідно статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, вищевказаним рішенням Київська міська рада надала юридичним та фізичним особам пільгу з орендної плати за землю комунальної власності територіальної громади міста Києва на період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, що і було враховано позивачем при поданні уточнюючої декларації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що призвело до настання для позивача негативних наслідків у вигляді встановлення додаткового тягаря зі сплати орендної плати за землю.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.04.2023 № 260070410.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАТ-2005» (04071, місто Київ, вулиця Гончарна, будинок 9; код ЄДРПОУ 33465706) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 12.04.2023 № 260070410.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.