Рішення

від 31.01.2023 по справі 320/5148/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року № 320/5148/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лиска І.Г. розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа Державна Податкова служба України про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» із позовом до Головного управління ДПС у Київській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2021 №17994/0901 та №17993/0901.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями до нього застосовано фінансову санкцію у розмірі 500 000,00 грн за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" в частині зберігання пального без наявності ліцензії та у розмірі 1020, 00 грн за порушення пункту 85,2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам у повному обсязі витребуваних документів. Оскаржувані рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскільки прийняті без врахування всіх обставин по справі. Позивач вважає висновки перевірки безпідставними та такими, що не підтверджуються її матеріалами, а зокрема, суперечать приписам чинного законодавства України та не підтверджуються матеріалами перевірки висновок про порушення позивачем ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у вигляді здійснення зберігання пального без наявності ліцензії.

ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» категорично заперечує відносно вказаного твердження, адже жодного зберігання товариством паливно-мастильних матеріалів на території підприємства не здійснювалось до моменту фактичного отримання ліцензії від 29.09.2020 року (ліцензія № 10270414202001560).

Листом вих. №007/185 від 14.07.2021 року ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» надавало Відповідачу письмове пояснення та документальне підтвердження господарської операції, які здійснювалися між ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» та «ТОВ «АС-ОЙЛ»:

-Накладна № 38 від 06.05.2020 року;

- Заправочна відомість від 06.05.2020 року (безпосередньо заправка до паливних баків ТЗ з виїздом до місцезнаходження бензовозу Постачальника).

Враховуючи, що ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» не є платником акцизного податку то ТОВ «АС-ОИЛ» зареєструвало АН № 43 у 1-му примірнику, що узгоджується з роз`ясненнями наявними на Офіційному порталі ДПА.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Клопотання відповідача про розгляд справи з проведенням судового засідання в адміністративній справі залишено без задоволення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДПС в Київській області при проведенні перевірки ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

У відповіді на відзив позивач підтримав свою позицію викладену в позовній заяві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №1172-п від 30.06.2021 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 06.07.2021 №№4618/10-36-09-00-10, 4619/10-36-09-00-10 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області з 07.07.2021 по 13.07.2021 проводилась фактична перевірка об`єкта ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, результати якої оформлені актом від 14.07.2021 №11553/10-36-09-00-10/31907458.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» встановлено порушення: -частини 1, 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме зберігання пального за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки); -пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

28.07.2021 не погоджуючись з висновками перевірки та вважаючи її такою, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, з метою реалізації прав, наданих позивачеві, останній подав свої заперечення до акту перевірки за вих. №05-199.

05.08.2021 року Позивач отримав від Відповідача повідомлення вих. №12953/12/10-36-09-00-10 від 30.07.2021 року про те, що розгляд заперечень має відбутись 11.08.2021 року о 08год.45хв. в приміщенні Відповідача.

За вих. № 05/209 від 09.08.2021 року Позивач повідомив Відповідача про неможливість забезпечення явки уповноваженого представника у вказаний день та час.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення 11.08.2021 №17994/0901 яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000,00 грн за порушення ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та №17993/0901 яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн за порушення пункту 85,2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам витребуваних документів у повному обсязі .

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 11.08.2021 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 31.03.2022 скаргу ТОВ науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до положень п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; -службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Щодо суті встановленого порушення позивачем статі 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регулює Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон України №481/95-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 вищевказаного Закону №481/95-ВР безпосередньо регулюються питання щодо порядку отримання та використання дозвільних документів (ліцензій) пов`язаних з імпортом, експортом, оптовою і роздрібною торгівлею алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та його зберіганням.

Зокрема частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Так, даною нормою передбачено, що виключно суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального.

За змістом вищезазначених норм Закону №481/95-ВР визначено обов`язок суб`єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності ліцензії на зберігання пального.

У разі порушення вказаного обов`язку застосовується штраф, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, у сумі 500 000 грн.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності на балансі у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Подібна правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, була предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31 травня 2022 року (справа № 540/4291/20).

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Так, згідно акту перевірки ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» встановлено зберігання пального за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Михайла Грушевського, буд. 13, без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини1,8 статті 15 Закону України №481.

Висновок про правопорушення був зроблений податковим органом передчасно, без розгляду наданих позивачем документів, а саме: Листом вих. №007/185 від 14.07.2021 року ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» надавала Відповідачу письмове пояснення та документальне підтвердження вказаної господарської операції, яка здійснювалася між ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» та «ТОВ «АС-ОЙЛ»:

-Накладна № 38 від 06.05.2020 року

- Заправочна відомість від 06.05.2020 року (безпосередньо заправка до паливних баків ТЗ з виїздом до місцезнаходження бензовозу Постачальника).

Враховуючи, що ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» не є платником акцизного податку то ТОВ «АС-ОЙЛ» зареєструвало АН № 43 у 1-му примірнику, що узгоджується з роз`ясненнями наявними на Офіційному порталі ДПА.

Відповідач, не прийняв до уваги надані позивачем документи, хоча сам не заперечує факт отримання 16.07.2021 року від ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» документів наданих на підставі запиту від 07.07.2021 року.

Незважаючи на відсутність у ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» документів, які призвели до необґрунтованих та передчасних висновків про «виявлені порушення» за вих. № 05/199 від 28.07.2021 року на адресу перевіряючого органу було направлено заперечення на Акт від 14.07.2021p.

Суд зазначає, що в акті перевірки не відображено спосіб зберігання позивачем пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постановах від 07 червня 2022 року справа №360/4140/20 адміністративне провадження №К/9901/28010/21, від 07 червня 2022 року справа №520/2347/21 адміністративне провадження №К/990/1742/22, від 09 червня 2022 року справа №200/11093/20-а адміністративне провадження №К/9901/27480/21, від 15 червня 2022 року справа №260/3859/20 адміністративне провадження № К/9901/39846/21.

Відтак, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.08.2021 №11994/0901.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.08.2021 №11993/0901, суд зазначає таке.

Пунктом 85.2 статті 85 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПКУ).

Проте, суд не погоджується з твердженням відповідача про ненадання документів, оскільки документи було оформлено у вигляді письмової відповіді на запит контролюючого органу вих. №07/185 від 14.07.2021 року та направлено цінним листом з описом вкладенням 14.07.2021 року на адресу відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку, що винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Руїс Торіха проти Іспанії (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таких доказів відповідачем суду не надано.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17994/0901 від 11.08.2021 року про застосування штрафної санкції в розмірі 500 000 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17993/0901 від 11.08.2021 року, про застосування штрафної санкції в розмірі 1020 грн..

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області сплачений судовий збір в розмірі 9981 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.