Рішення

від 23.09.2024 по справі 380/11756/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 рокусправа № 380/11756/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати 5400.00 грн. винагороди за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям строкової військової служби за місяць квітень 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити 5400.00 грн винагороди за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям строкової військової служби за місяць квітень 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив строкову військову службу у складі військової частини НОМЕР_4 . Зазначає, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не було нараховано 5400.00 грн винагороди за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям строкової військової служби за місяць квітень 2024 року. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 05 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що в період дії правового режиму воєнного стану позивачу як військовослужбовцю строкової військової служби додаткова грошова винагорода була нарахована та виплачена НОМЕР_5 прикордонним загоном пропорційно часу проходження ним служби у квітні 2024, а саме з 01.04.2024 по 03.04.2024 включно, що складає 3 (три) дні. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надіслав відповідь на відзиви, в якому просив задовільнити позовну заяву в повному обсязі.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 20 травня 2021 року по 03 квітня 2024 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 та довідкою виданою військовою частиною НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) №08/56 від 03.04.2024.

На підставі наказу військової частини НОМЕР_4 № 280-ОС «Про особовий склад» звільнений з військової служби 3 квітня 2024 року.

Позивач подав заяву від 07.05.2024 №К-1003 до військової частини, в якій просив нарахувати винагороду за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 5400 гривень у розрахунку за квітень 2024 року.

Відповідач листом від 10.05.2024 повідомив, що Постанова № 168 має вищу юридичну силу ніж Наказ МВС №558. Поряд з цим, Наказ МВС № 558 набрав законної сили з 25.06.2018, а Постанова № 168 і Наказ МВС № 726 видані саме під час дії воєнного стану, у зв`язку з чим і виплачується додаткова винагорода військовослужбовцям строкової військової служби за особливості проходження служби. Отже, на період воєнного стану Вам, як військовослужбовцю строкової військової служби, додаткова винагорода за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) в розрахунку за квітень 2024 року НОМЕР_5 прикордонним загоном нарахована та виплачена вірно, в розмірі 600 гривень пропорційно часу проходження служби на місяць, а саме, з 01.04. по 03.04.2024.

Позивач вважає, що відповідач (військова частина НОМЕР_4 ) своєю бездіяльністю порушує права щодо своєчасного отримання однієї із складових грошового забезпечення таким чином, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 п. 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168» (далі - Постанова № 168).

Відповідно до абзацу восьмого пункту 1-1 Постанови № 168, військовослужбовцям строкової військової служби щомісяця виплачується винагорода за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 6000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затвердженого у Міністерстві юстиції України від 04.09.2023 за №1543/40599 (далі Наказ №726), визначено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Підпунктом 6 пункту 2 Наказу МВС №726 визначено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачуються у розмірі 6000 гривень військовослужбовцям строкової військової служби пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Одночасно Наказом №726 передбачено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих особливостей, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення (п. 14).

Суд зазначає, що посилання позивача на ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованим, оскільки додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №168, не включається до складу грошового забезпечення.

Суд встановив, що в період дії правового режиму воєнного стану позивачу (як військовослужбовцю строкової військової служби) додаткова грошова винагорода була нарахована та виплачена НОМЕР_5 прикордонним загоном відповідно до часу проходження ним служби у квітні 2024, а саме з 01.04.2024 по 03.04.2024 включно, що складає 3 (три) дні.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини під час нарахування і виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На виконання частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що незважаючи на встановлену вказаною нормою презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень, позивач не звільняється від свого процесуального обов`язку, встановленого частиною 1 статті 77 КАС України, довести належними та достатніми доказами ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, позовні вимоги до Військової частини про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович