Рішення
від 23.09.2024 по справі 420/16234/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16234/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 060724 від 13.05.2024, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в не погоджується зі спірною постановою, якою на Товариством накладено штраф за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме оскільки водієм транспортного засобами перевезення вантажів здійснювалося без тахокарти. Натомість позивач наголошує, що перевезення відбувалося з оформленням усіх документів, перелік яких визначений законодавством, у тому числі щодо дотримання режиму праці і відпочинку. Однак під час виконання рейсу виникла поломка тахографа, запису про яку водій мав би зробити у місці стоянки, в даному випадку, у с. Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області. Під час перевірки перевіряючі врахували, що тахокарта відсутня, але не звернули увагу на наявність у водія запису на тахошайбі щодо поломки тахографа. Отже перевіряючі не взяли до уваги фактичні обставини та не надали оцінки діям водія у відповідності до вимог законодавства під час виконання рейсу. На підтвердження цього позивачем до позову додано пояснення водія та копію фотографії тахошайби.

Ухвалою судді від 12.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.06.2024 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивач не заперечує факту, що він є належним перевізником в межах спірних правовідносин. Під час рейдової перевірки старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було встановлено здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутня тахокарта водія ОСОБА_1 за 07.02.2024. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів, зокрема пояснень водія, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Крім того, в графі пояснення водія про причини порушень зазначено, що водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився. Пояснення водія, які позивач додає до позову були написані не відразу після зупинки водія, та з огляду на те, що пояснення не було надане під час розгляду акту, написане воно після винесення спірної постанови (що додатково підтверджується інформацією зазначеною в позовній заяві, щодо надання на розгляд лише витягу з ЄДР) задля обґрунтування позиції в суді, для уникнення від передбаченої законодавством відповідальності. Пріоритетним є врахування саме тих документів, які були надані під час проведення перевірки та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності, а не надані до судового розгляду. Крім того, позивач у тексті позовної заяви зазначає про маршрут м. Обухів-с. Зоря, Білгород-Дністровського району Одеської області, що не відповідає відомостям, що містяться в товарно-транспортній накладній (№ КлН_00555157 від 06.02.2024, що була пред`явлена на момент проведення перевірки, пунктом навантаження є м. Обухів Київської області, а пунктом розвантаження є м. Одеса). Тобто, доводи про подальше заповнення тахокарти в с. Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області абсолютно не відповідають обставинам справи. Крім того, пред`явлена під час перевірки тахокарта містить зазначення населеного пункту Ізмаїл (як початкової точки руху). Вказаний населений пункт взагалі не стосується визначеного маршруту руху транспортного засобу. Наведене свідчить про відсутність належної фіксації режиму праці та відпочинку та відсутність тахокарти у водія за 07.02.2024 з маршрутом руху м. Обухів Київської області - м. Одеса.

01.07.2024 до суду від представника ТОВ «Югвинпром» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач наголошує на невідповідності висновків, викладених в акті перевірки від 07.02.2024 № 046439, щодо відсутності тахокарти, та наголошує на непрацюючому тахографі. Відповідальності ж за неробочу тахокарту не передбачено. Також спірна постанова прийнята з пропуском двохмісячного строку з дня виявлення порушення, встановленого п. 25 Порядку № 1567.

05.07.2024 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли заперечення на відповідь, згідно з якими пунктом 3.2. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010, визначено вичерпний перелік випадків, коли період керування водія може бути збільшено понад норми: технічна несправність ТЗ; зупинення руху ТЗ в рейсі (на маршруті); несприятливі погодні умови; перешкоди руху; відсутність місць стоянки. Так, несправність роботи тахографу не є підставою для збільшення періоду керування водія. Також несправність роботи тахографу не може визначатись як технічна несправність ТЗ, з огляду на те, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Тобто тахограф лише фіксує час роботи та відпочинку водія та жодним чином не впливає на роботу транспортного засобу. Крім того, справність тахографу підтверджується протоколом перевірки та адаптації тахографу. А справність транспортного засобу підтверджується протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу. Додатково звертає увагу, що за пунктом 3.2 водій має вказати на роздруківці тахографа характер і причину виникнення непередбачуваних обставин. Так, роздруківка тахографа використовується у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Вказане випливає, зокрема з пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, відповідно до якої, водій має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти (бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (пункт 1.4 Інструкції № 385)) у кількості, що передбачена ЄУТР , або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Тобто, у спірному випадку пункт 3.2 Положення № 340 не підлягає застосуванню. Фактично, у разі несправності тахографа можливі такі варіанти: - водій виїхав на маршрут з несправним тахографом (тоді перед виїздом тахокарта має бути заповнена та на ній має бути відображено про несправність тахографу); - тахограф став несправним вже після виїзду на маршрут (тоді тахокарта має бути заповнена та відображати частково режим праці та відпочинку до поломки тахографу). В спірному випадку відповідач звертає увагу суду, що тахокарта містить зазначення населеного пункту Ізмаїл (як початкової точки руху). Вказаний населений пункт взагалі не стосується визначеного маршруту руху транспортного засобу. Відповідно до відомостей товарно-транспортної накладної № КлН_00555157 від 06.02.2024, що була пред`явлена на момент проведення перевірки, пунктом навантаження є м. Обухів Київської області, а пунктом розвантаження є м. Одеса. Також, перевірка відбулась 07.02.2024, а на тахокарті міститься запис 19.2024 (тобто, тахокарта не стосується дня перевірки). Крім того, тахокарта абсолютно не відображає режиму праці та відпочинку водія. Якщо врахувати доводи позивача про несправність тахографу, водій виїхав на маршрут з несправним тахографом, а отже перед виїздом тахокарта мала бути заповнена та водій мав відобразити відомості про несправність тахографу. Наведене свідчить про відсутність належної фіксації режиму праці та відпочинку та відсутність тахокарти у водія за 07.02.2024 з маршрутом руху м. Обухів Київської області - м. Одеса. Також законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством. Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Тобто, навіть у випадку несправності тахографу водій не звільняється від обов`язку здійснення фіксації режиму праці та відпочинку у визначеному законодавством порядку.

17.07.2024 до суду від ТОВ «Югвинпром» надійшли додаткові пояснення, згідно з якими водій ОСОБА_1 виконав вимоги діючого законодавства України та зробив відповідні засоби на тахошайбі. Так, під час перевірки перевірюючи не звернули на наявність у водія запису на тахошайбі щодо поломки тахографа. Перевіряючи діяли упереджено та не відобразили наявність відповідного запису на тахошайбі у Акті. Таким чином, на переконання позивача, перевіряючі не взяли до уваги фактичні обставини та не оцінили дії водія у відповідності до вимог чинного законодавства України під час виконання рейсу. Підтвердженням факту наявності відповідного запису під час перевірки була саме висловлена ОСОБА_1 незгода з діями перевіряючих, оскільки ознайомлюючись з Актом він чітко зазначив, що незгодний. Відповідач не заперечує щодо наявності тахошайби у відзиві та всіх інших документів під час перевірки. Саме ці обставини відображені в поясненнях водія як на ім`я директора ОСОБА_2 , так і на ім`я директора ОСОБА_3 , але не взяті до уваги відповідачем. 14 березня 2024 року відбулась зміна директора та новий директор не був обізнаний про обставини, що відбулись з водієм ОСОБА_1 07 лютого 2024 року. Крім того, до матеріалів справи Відповідачем долучена копія тахокарти, на який дійсно зроблено зазначення населеного пункту Ізмаїл (як початкової точки руху). Повністю згодні, що вказаний населений пункт взагалі не стосується визначеного маршруту руху транспортного засобу. Однак, означену тахокарту до матеріалів справи надавав саме відповідач і вона містилась в матеріалах перевірки у Відповідача з попередньою юридичною особою, яку намагався притягнути до відповідальності Відповідач ПП «ГАЛЕКСПРЕС». Листом від 13 травня 2024 року представником ТОВ «Югвинпром» було долучено виключно ордер на представника та виписку ТОВ «Югвинпром», жодного іншого документу з боку ТОВ «Югвинпром» не долучалось, а отже походження тахокарти у відповідача з позначенням м. Ізмаїл та датою 19.20224 (або залишками дати) позивачу невідомо. В листі від 13 травня 2024 року було зазначено, що зміст порушення написано нерозбірливо і представник ТОВ «Югвинпром» під час бесіди з керівником структурного підрозділу тільки з`ясувала, що взагалі відбулось, а отже і надати будь-які інші документи не мала можливості їх потрібно було заздалегідь підготувати.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07.02.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області відповідно до направлення від 02.02.2024 № 06/В на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Югвинпром».

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Зокрема, здійснення перевезення вантажів відбувалось за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутня тахокарта водія ОСОБА_1 за 07.02.2024 (транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом), що відображено в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2024 № 046439.

Водночас, відповідно до відомостей акту від 07.02.2024 АР № 046439 транспортні засоби VOLVO/SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , належать ТОВ «Югвинпром».

Однак, в наданій під час проведення перевірки товарно-транспортній накладній перевізником було зазначено ПП «Галекспрес» (що знаходиться у Львівській області), у зв`язку з чим, складені матеріали скеровано до відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області.

27.03.2024 відділом державного нагляду (контроль) у Львівській області прийнято постанову ПШ № 055023 щодо ПП «Галекспрес».

15.04.2024 ПП «Галекспрес» звернулось до Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою на постанову № ПШ 055023 в якій повідомив, що належним перевізником є саме ТОВ «Югвинпром».

З огляду на матеріали справи, між ПП «Галекспрес» (Експедитор) та ТОВ «Югвинпром» (Перевізник) укладено договір-заявку на перевезення вантажу від 06.02.2024 № 324-000607, однією з умов якого є те, що Експедитор виступає як посередник між Замовником та Перевізником. Так, відповідно до вказаного договору-заявки Експедитором для виконання перевезення вантажу Замовнику залучено автомобільного перевізника ТОВ «Югвинпром».

У зв`язку із цим постанову від 27.03.2024 № ПШ № 055023 скасовано Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.04.2024 № 232, а складені матеріали направлено на подальший розгляд до відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (за місцезнаходженням перевізника ТОВ «Югвинпром»).

Запрошенням від 24.04.2024 № 35650/33/24-24 ТОВ «Югвинпром» повідомлено про розгляд справи 13.05.2024.

Під час розгляду справи 13.05.2024 представником ТОВ «Югвинпром» надано виписку щодо ТОВ «Югвинпром» з ЄДРПОУ.

За результатом розгляду матеріалів за участю представника ТОВ «Югвинпром» прийнято спірну постанову № ПШ 060724 від 13.05.2024, якою за порушення ст. 48 Закону № 2344-ІІІ на ТОВ «Югвинпром» накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн, згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, зважаючи на те, що водій ОСОБА_1 виконав вимоги діючого законодавства України та зробив відповідні записи на тахошайбі, що виключає відповідальність за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулює Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5.04.2001 №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі ст.5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

За приписами п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 1.07.1970 в м.Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення №340).

За правилами п.1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Водночас, за визначенням, наведеним у п.1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення №340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) №3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (п.6.1. Положення №340).

Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з п.2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010р. №385 (далі - Інструкція №385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.п.21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Приписами п.25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм випливає, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених ст.48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в цьому випадку, тахокарту у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом (п.3.3 Інструкції №385).

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у ст.48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону №2344-ІІІ.

При цьому, Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб позивача був обладнаний аналоговим тахографом, а отже водій мав використовувати тахокарту протягом процесу керування транспортним засобом та надати її на перевірку.

Суд зауважує, що п.3.3 Інструкції № 385 передбачено імперативний обов`язок водія транспортного засобу забезпечувати правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання; використовувати тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записувати від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформувати про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записувати від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації, та встановлено, відсутність тахокарти водія ОСОБА_1 за 07.02.2024.

У графі «пояснення водія про причини порушень» зазначено, що водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.

При цьому за умови стверджуваних позивачем обставин щодо дотримання водієм ОСОБА_1 вимог діючого законодавства, останній мав би зазначити про все це у графі «пояснення водія про причини порушень», зокрема вказати про поломку аналогового тахографу та виконання ним відповідних записів на тахошайбі.

Так, основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 по справі № 340/5660/22.

В контексті належного установлення обставин варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що під час проведення рейдової перевірки та оформлення її результатів співробітники Державної служби України з безпеки на транспорті усвідомлено проігнорували наявність заповненої водієм тахошайби за умови поломки аналогового тахографу та відобразили в акті перевірки від 07.02.2024 № 046439 порушення, якого водій не допускав, а саме відсутність тахокарти водія ОСОБА_1 за 07.02.2024.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим висновок органу Укртрансбезпеки про те, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника ст.48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Поряд із тим, пунктом 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту статті 250 ГК України висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

У справі, що розглядається, акт проведення перевірки складено 07.02.2024, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 13.05.2024.

Під час перевірки водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.

Наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки дотримався строку розгляду справи, передбачений пунктом 25 Порядку № 1567, а також застосував адміністративно-господарські санкції з дотриманням строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Варто зауважити, що вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 340/4182/22, 14 грудня 2023 року у справі № 160/10125/22, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22.

Таким чином, відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України, що свідчить про обґрунтованість оскаржуваної постанови № ПШ 060724 від 13.05.2024.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» (68251, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Зоря, вул. Миру, 349; ЄДРПОУ 34274461) до Державної служби України з безпеки на транспорті (031540, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (65008, м. Одеса, пл. Б. Деревянка, 1, каб. 203) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.09.2024
Оприлюднено25.09.2024
Номер документу121798645
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них

Судовий реєстр по справі —420/16234/24

Постанова від 24.12.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Ухвала від 18.12.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Ухвала від 11.11.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Ухвала від 24.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Домусчі С.Д.

Рішення від 23.09.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Завальнюк І.В.

Ухвала від 12.06.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Завальнюк І.В.

Ухвала від 03.06.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Завальнюк І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні