Рішення

від 23.09.2024 по справі 520/17849/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 вересня 2024 року № 520/17849/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі по тексту відповідач, митниця), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000226/2 від 04.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000309 від 04.04.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000358/2 від 17.05.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000419 від 17.05.2024;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав електронну митну декларацію для митного оформлення (випуску) товарів, по якій відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості є протиправним, оскільки ним було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, які дають можливість відповідачу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом - за ціною контракту щодо товару, який ввозиться на митну територію України, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення відповідача прийнято з дотриманням вимог законодавства, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно зі змістом якої позивачем підтримано правову позицію позовної заяви.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням РНОКПП НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 .

Основним видом діяльності Позивача є: оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (код КВЕД 46.45).

Судом встановлено, що 05.04.2023 між LTD HRISTINA CONSULT 555 та позивачем було укладено Дистрибуційний Договір № 0504-23.

Як вказано в ст. 1, Продавець надають Покупцю продукцію власного виробництва за ціною, яку Покупець зобов`язаний сплатити у розмірі та умовах, узгоджених нижче у цьому договорі.

Згідно ст. 2 Договору № 0504-23 від 05.04.2023, Покупець отримує ексклюзивні права на розповсюдження торгової марки «FlowofBeauty», яка належить Покупцю, для перерахованих країн: Україна. Кількість, асортимент та оптові ціни товарів будуть визначені в додатковому додатку до цього Договору (ст. 3 Договору № 0504-23 від 05.04.2023).

В свою чергу, Покупець реалізовує придбані товари під своїм ім`ям бренду та фірмовим найменуванням «FlowofBeauty» без будь яких зобов`язань Продавця перед третіми особами. Торгові марки бренду Покупця залишаються виключно власністю Покупця. Усі витрати, пов`язані з просуванням, маркетингом, розповсюдженням тощо на території згідно ст. 2 покриває Покупець без будь яких зобов`язань для продавця (ст. 5 Договору № 0504-23 від 05.04.2023).

Крім того, продукція, яка виробляється HRISTINA CONSULT 555, ФОП ОСОБА_1 може реалізовувати під власною торговою маркою лише в Україні, а також витрати на маркетинг залишаються на Покупцю. З огляду на вказані умови, сторони визначили саме задекларовану вартість за товари, які ввозиться на митну територію України.

Відповідно до 8 п. 8.1 ст. 8 Додаткової угоди № 3 до Договору № 0504-23 від 05.04.2023, умови оплати: передплата 50% від суми рахунку протягом трьох днів після отримання Підтвердженого замовлення Продавця. Продавець повинен отримати решту 50% за день до відправлення.

Згідно ст. 9 Договору № 0504-23, виконання замовлення здійснюється протягом 10-20 робочих днів, після отримання передплати в розмірі 50% від суми замовлення за рахунок.

Поставка товару здійснюється на умовах FCA Kostenets Bulgaria, згідно правил Інкотермс 2010. Терміт поставки товару в Україну складає 60 днів з дати отримання попередньої оплати Продавцем (ст. 9.5 Договір № 0504-2).

В ст. 14 Договору № 0504-23 вказано, що Товар повинен транспортуватися в експортній упаковці, що відповідає характеру даного товару і забезпечує його повне збереження від будь-яких пошкоджень під час транспортування залізничним, автомобільним або морським транспортом.

Між LTD HRISTINA CONSULT 555 та ФОП ОСОБА_1 05.04.2023 було підписано Додаток № 2 до Договору № 0504-23.

Як вказано в ст. 6.1 Додатку № 2, усі рецепти косметичних засобів торгової марки FlowofBeauty належать покупцеві та передані продавцю виключно для виробництва на фабриці продавця.

Мінімальний обсяг замовлення (MOQ) косметики для обличчя становить 25 кг. Мінімальний обсяг замовлення (MOQ) косметики для волосся, рук, ніш і тіла становить 50 кг (ст. 7.3 Додатку № 2 до Договору № 0504-23).

В ст. 9.6 Додатку № 2 до Договору № 0504-23 вказано, що вся готова продукція фасується в тару Покупця, яка доставляється ним на виробництво продавця.

Відповідно до ст. 9.7 Додатку № 2 до Договору № 0504-23, поставка Товарів здійснюється партіями на умовах FCA Костенець, Болгарія згідно з редакцією Інкотермс 2010.

З метою митного оформлення товару: Косметичні препарати або засоби для догляду за шкірою тіла, крім лікарських препаратів, розфасовані не для роздрібної торгівлі, не в аерозольній? упаковці декларантом ОСОБА_2 в інтересах Позивача було подано до Харківської митниці Держмитслужби митну декларацію № 24UA807200005534U1 з пакетом документів:

- Сертифікат якості 28.03/24 від 28.03.2024 (графа 44, код документа 0003);

- Пакувальний лист № 0000002794 від 26.02.2024 (графа 44, код документа 0271);

- Інвойс № 0000002794 від 26.02.2024 (графа 44, код документа 0380);

- Міжнародна товарно транспортна накладна (CMR) № 290324 від 29.03.2024 (графа 44, код документа 0730);

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № 0000221816 від

29.03.2024 (графа 44, код документа 0954);

- Платіжна інструкція № 18 від 29.02.2024 (графа 44, код документа 3001);

- Рахунок на оплату № 6 від 29.03.2024 (графа 44, код документа 3004);

- Довідка про транспортно - експедиційні витрати № 29/1 від 29.03.2024 (графа 44, код документа 3007);

- Прайс-лист б/н від 31.01.2024 (графа 44, код документа 3014);

- Додаток № 2 від 06.04.2023 (графа 44, код документа 4103);

- Додаткова угода № 3 від 03.07.2023 (графа 44, код документа 4103);

- Договір № 0504-23 від 05.04.2023 (графа 44, код документа 4104);

- Договір про надання послуг митного брокера № 07/03-23 від 07.03.2023 (графа 44, код документа m4207);

- Заявка на перевезення вантажів у міжнародному сполученні по договору доручення б/н від 25.03.2024 (графа 44, код документа 4301);

- Договір № 01/03/1 від 01.03.2024 надання транспортно експедиційних послуг в міжнародному та міжміському сполученні (графа 44, код документа 4301); - Фото (графа 44, код документа 9000);

- Сертифікат відповідності UA.PN.191.0521-24 (графа 44, код документа 9000);

- Експортна декларація відправника (постачальника) № 24BG005807A09522B0 від 29.03.2024 (графа 44, код документа 9610).

При визначені митної вартості товару, декларантом Позивача було обрано 1 метод (графа 42) ціна договору 5 763,75 EUR. Задекларована декларантом вартість товару склала 262 950,86 грн. (5 763,75 х 42,2643 + 19 350 (транспортні витрати)).

За результатом обробки зазначеної митної декларації посадовими особами Харківської митниці Держмитслужби складено повідомлення в якому зазначено про необхідність подання документів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості.

ФОП ОСОБА_1 митниці було повідомлено наступне.

Відповідно до дистрибуційного договору № 0504-23 від 05.04.2023 Продавець надасть Покупцю продукцію власного виробництва за ціною, яку Покупець зобов`язаний сплатити у розмірі та на умовах, узгоджених нижче у цьому договорі.

Згідно ст. 2 договору № 0504-23 від 05.04.2023, Покупець отримує ексклюзивні права на розповсюдження торгової марки «Flow of Beauty», яка належить Покупцю, для перерахованих країн: Україна.

Разом з тим, Покупець реалізовує придбані товари під своїм ім`ям бренду та фірмовим найменуванням «Flow of Beauty» без будь яких зобов`язань Продавця перед третіми особами. Торгові марки бренду Покупця залишаються виключно вартістю Покупця. Усі витрати, пов`язані з просуванням, маркетингом, розповсюдженням тощо на території згідно ст. 2 покриває Покупець без будь яких зобов`язань для продавця.

З вищенаведеного вбачається, що продукцію, яка виробляється HRISTINA CONSULT 555 ФОП ОСОБА_1 може реалізовувати під власною торговою маркою лише в Україні, а також витрати на маркетинг залишаються на Покупцю. З огляду на вказані умови, сторони визначили саме задекларовану вартість за товари, які ввозаться на митну територію України.

Крім того, вартість товару виходи з того, що відповідно до ст. 7.2 додатку № 2 мінімальний обсяг. Замовлення косметики для обличчя складає 25 кг., а косметики для волосся, рук, ніг та тіла становить 50 кг.

Крім того, повідомив: - HRISTINA CONSULT 555 не знижувалася фактурна вартість товарів; - ФОП ОСОБА_1 здійснило повну оплату товару, згідно Інвойсу №2794 від 26.02.2024, який розмитнюється, про що свідчить Платіжна інструкція № 18 від 29.02.2024 (додавалась до МД); - Вартість транспортних послуг в міжнародному сполученні складає 19 350 грн., що підтверджує: Заявка на перевезення від 25.03.2024, Рахунок на оплату № 6 від 29.03.2024, Довідка про транспортно експедиційні витрати № 29/1 від 29.03.2024, Договір № 01/03/1 від 01.03.2024 (додавались до МД); - Оплата за транспортні послуги за фактом отримання документів, тобто після надання транспортних послуг; - Страхування товару не здійснювалось; - HRISTINA CONSULT 555 було надано Посвідчення якості № 28.03/24 від 28.03.2024 та Сертифікат відповідності № 191.0521.-24 від 26.02.2024 (додавались до МД).

Окрім того, рішенням Харківського окружного суду від 26.02.2024 по справі № 520/33335/23 підтверджено правомірність декларування варто товару згідно 1 методу, а саме договірної ціни вказаної в контракті № 0504- 23 від 05.04.2023.

04 квітня 2024 року Харківською митницею Держмитслужби було прийнято рішення № UA 807000/2024/000226/2 про коригування митної вартості товару, яким збільшено вартість за одиницю товару до 16,0090 EUR, загальна сума 12 807,20 EUR та зазначено, що документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять, розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: 1. наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; 2. наявні факти оформлення ідентичного товару по даному підприємству; 3. рахунок на оплату транспортних витрат від 29.03.2024 № 6 надано від особи, яка не є перевізником згідно CMR № 290324 від 29.03.2024 наданого до митного оформлення тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості; 4. в рахунок на оплату транспортних витрат від 29.03.2024 № 6 відсутня інформація щодо експедиторської винагороди за межами митної території України тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості; 5. відсутній договір про надання транспортних послуг між перевізником ОСОБА_3 зазначеним у графі 17 CMR № 290324 від 29.03.2024, та експедитором ОСОБА_4 тобто можливо не додання всіх складових до розрахунку митної вартості; 6. відсутня виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» або виписка з журналу- ордеру по рахунку 632); 7. не надано акт виконаних робіт щодо транспортних послуг, наявність якого передбачено пунктом 4.1 договору № 01/03/1 від 01.03.2024, тобто можливо не додання всіх складових до розрахунку митної вартості; 8. відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що не відповідає вимогам п. 4.1 Договору від 01.05.2023 № 01/05/1 на надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та міжміському сполученні та суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»; 9. в наданій декларантом декларації країни відправлення відсутній переклад на українську мову (ст. 254 МКУ); 10. не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

Джерелом інформації для даного Рішення по товар є наявна у ЄІС та АСМО Інспектор: МД UA500500/2023/041276 від 20.11.2023.

Коригування митної вартості здійснено за резервним методом у відповідності до ст. 64 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар № 17,01 дол. США/ кг.

На підставі прийнятого рішення № UA 807000/2024/000226/2 Харківською митницею Держмитслужби було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000309.

Загальний розмір коригування склав: ПДВ 3 098,68 грн.

З метою митного оформлення товару: Косметичні препарати або засоби для догляду за шкірою тіла, крім лікарських препаратів, розфасовані не для роздрібної торгівлі, не в аерозольній? упаковці декларантом ОСОБА_2 в інтересах Позивача було подано до Харківської митниці Держмитслужби митну декларацію № 24UA807200008197U8 з пакетом документів:

- Сертифікат якості 14.05/24 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 0003);

- Пакувальний лист № 0000002795 від 26.02.2024 (графа 44, код документа 0271);

- Інвойс № 0000002795 від 26.02.2024 (графа 44, код документа 0380);

- Міжнародна товарно транспортна накладна (CMR) № 290325 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 0730);

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А 0000222108 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 0954);

-Платіжна інструкція № 21 від 06.03.2024 (графа 44, код документа 3001);

- Рахунок на оплату № 16 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 3004);

- Довідка про транспортно - експедиційні витрати № 14/1 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 3007);

- Прайс-лист б/н від 31.01.2024 (графа 44, код документа 3014);

- Додаток № 2 від 06.04.2023 (графа 44, код документа 4103);

- Додаткова угода № 3 від 03.07.2023 (графа 44, код документа 4103);

- Договір № 0504-23 від 05.04.2023 (графа 44, код документа 4104);

- Договір про надання послуг митного брокера № 07/03-23 від 07.03.2023 (графа 44, код документа m4207);

- Договір-заявка № 13/05/2024 від 13.05.2024 (графа 44, код документа 4301);

- Фото (графа 44, код документа 9000);

- Сертифікат відповідності UA.PN.191.0521-24 (графа 44, код документа 9000);

- Справа № 520/3335/23 (графа 44, код документа 9000);

- Лист б/н (графа 44, код документа 9000);

- Лист 17/05 (графа 44, код документа 9000);

- Експортна декларація відправника (постачальника) № 24UA807200008197U8 від 17.05.2024 (графа 44, код документа 9610).

При визначені митної вартості товару, декларантом позивача було обрано 1 метод (графа 42) ціна договору 21 766 EUR. Задекларована декларантом вартість товару склала 959 518,62 грн. (21 766 х 42,8452 + 26 950 (транспортні витрати)).

За результатом обробки зазначеної митної декларації посадовими особами Харківської митниці Держмитслужби складено повідомлення в якому зазначено про необхідність подання, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості.

ФОП ОСОБА_1 було повідомлено наступне.

Відповідно до дистрибуційного договору № 0504-23 від 05.04.2023 Продавець надасть Покупцю продукцію власного виробництва за ціною, яку Покупець зобов`язаний сплатити у розмірі та на умовах, узгоджених нижче у цьому договорі.

Згідно ст. 2 договору № 0504-23 від 05.04.2023, Покупець отримує ексклюзивні права на розповсюдження торгової марки «Flowof Beauty», яка належить Покупцю, для перерахованих країн: Україна.

Разом з тим, Покупець реалізовує придбані товари під своїм ім`ям бренду та фірмовим найменуванням «Flow of Beauty» без будь яких зобов`язань Продавця перед третіми особами. Торгові марки бренду Покупця залишаються виключно вартістю Покупця. Усі витрати, пов`язані з просуванням, маркетингом, розповсюдженням тощо на території згідно ст. 2 покриває Покупець без будь яких зобов`язань для продавця.

З вищенаведеного вбачається, що продукцію, яка виробляється HRISTINA CONSULT 555 ФОП ОСОБА_1 може реалізовувати під власною торговою маркою лише в Україні, а також витрати на маркетинг залишаються на Покупцю. З огляду на вказані умови, сторони визначили саме задекларовану вартість за товари, які ввозаться на митну територію України.

Крім того, вартість товару виходи з того, що відповідно до ст. 7.2 додатку № 2 мінімальний обсяг. Замовлення косметики для обличчя складає 25 кг., а косметики для волосся, рук, ніг та тіла становить 50 кг.

Крім того, повідомляємо: - HRISTINA CONSULT 555 не знижувалася фактурна вартість товарів; - ФОП ОСОБА_1 здійснило повну оплату товару, згідно Інвойсу №2795 від 26.02.2024, який розмитнюється, про що свідчить Платіжна інструкція № 21 від 06.03.2024 (додавалась до МД); - Вартість транспортних послуг в міжнародному сполученні складає 26 950 грн., що підтверджує: Договір - заявка на перевезення від 13.05.2024, Рахунок на оплату № 16 від 14.05.2024 (додавались до МД); - Оплата за транспортні послуги за фактом отримання документів, тобто після надання транспортних послуг; - Страхування товару не здійснювалось; - HRISTINA CONSULT 555 було виставлено прайс лист від 31.03.2024 з цінами дійсними до 31.12.2024, тобто на дату відвантаження товару, які повністю відповідають цінам вказаним в Інвойсі №2795 від 26.02.2024 (додавались до МД); - HRISTINA CONSULT 555 було надано Посвідчення якості № 14.05/24 від 14.05.2024 (додавався до МД) та Сертифікати відповідності № 191.0521.-24 від 26.02.2024.

Окрім того, рішенням Харківського окружного суду від 26.02.2024 по справі № 520/33335/23, яке набрало законної сили 28.03.2024 підтверджено правомірність декларування варто товару згідно 1 методу, а саме договірної ціни вказаної в контракті № 0504-23 від 05.04.2023.

17 травня 2024 року Харківською митницею Держмитслужби було прийнято рішення № UA 807000/2024/000358/2 про коригування митної вартості товару, яким збільшено вартість за одиницю товару до 15,7372 EUR, загальна сума 47 211,60 EUR та зазначено, що документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять, розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; - в Додатковій угоді № 3 від 03.07.2023 до Дистрибуційного договору від 05.04.2023 № 0504-23 відсутній підпис відповідальної особи (Продавця), що не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України «Вимоги до письмової форми правочину»; - у наданій платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 21 від 29.08.2023 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 № 189); - в СMR 290325 від 14.05.2024, зазначені документи: інвойс 0000002795 від 26.02.2024 та проформа-інвойс 0000002795 від 26.02.2024, проформу інвойс не надано до митного оформлення, та не є логічним, що обидва документи мають однаковий номер та дату; - відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що не відповідає вимогам Договору- заявці № 13/05/2024 про надання транспортно-експедиційних послуг та суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»; - в ДМВ не заповнено графу 20 в частині географічного пункту, що не відповідає вимогам МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»; - не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

Джерелом інформації для даного Рішення по товар є наявна у ЄІС та АСМО Інспектор: МД UA20930/2024/29408 від 02.04.2024. Коригування митної вартості здійснено за резервним методом у відповідності до ст. 64 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар № 17,10 дол. США/ кг.

На підставі прийнятого рішення № UA 807000/2024/000358/2 Харківською митницею Держмитслужби було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000419.

Загальний розмір коригування склав ПДВ 20 750,65 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім того ч. 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положеннями ч. 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).

Крім того п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України та згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч.4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З положень наведених норм права випливає, що у порядку ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України суб`єкт владних повноважень - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання/початку процедури перевірки правильності обчислення платником митної вартості товару - предмету імпорту, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення з приводу визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення та митного контролю відповідно до ЕМД № 24UA807200005534U1 від 04.04.2024, спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі АСАУР) щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-02 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів)

Також 04.04.2024 до спецпідрозділу митниці (Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД) був направлений запит № 318 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товару № 1 за ЕМД № 24UA807200005534U1 від 04.04.2024. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

Отже, судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про витребування додаткових документів у позивача стало спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної? вартості товарів.

В свою чергу суд зауважує, що митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах такі фактори як: виявлені автоматизованою інформаційною системою ризиків заниження заявником митної вартості товару; відсутність інформації щодо угод на ідентичні товари, відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній? території? України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; відсутня у розпорядженні митного органу інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: матеріали та витрати, понесені виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну об`єктивно були здатні спричинити виникнення у суб`єкта владних повноважень обґрунтованого сумніву у правильності обчислення заявником митної вартості товару за первісною ВМД.

Утім, сама по собі обставина виникнення у суб`єкта владних повноважень згаданого обґрунтованого сумніву, а також виявлена, зафіксована і доведена суб`єктом владних повноважень обставина відсутності підстав для визнання правильним арифметичного показника митної вартості товару, самостійно розрахованої платником чи декларантом, не призводить із абсолютною неминучістю до виникнення безумовної і достатньої підстави для самостійного визначення суб`єктом владних повноважень власного показника дійсної митної вартості без урахування усіх юридично значимих факторів відносно умов поставки товару, а виключно на підставі числових значень показників митної вартості інших митних декларацій.

З обставин справи вбачається, що митний орган, під час вивчення документів наданих позивачем, виявив, що за іншою митною декларацією рівень митної вартості на подібний (аналогічний) товар становить 17,26 дол. США (16,009 євро) за 1 кг, а подані до митного оформлення товару документи містять суттєві розбіжності та недоліки і не повною мірою підтверджують самостійно обчислену декларантом митну вартість товару.

На противагу вказаній позиції матеріали справи мають документальне підтвердження того, що товар поставляється за Договором № 0504-23 на ексклюзивних вимогах, а його ціна зумовлена кількістю продукцію, яка придбається і обмеженим регіоном для збуту.

За правилами ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Суд зазначає, що ані текст рішень митного органу про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданою позивачем митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД № № 24UA807200008197U8 та № 24UA807200005534U1.

В оскаржуваних рішеннях відповідач зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стали вказані митні декларація.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене випливає зі змісту Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (надалі за текстом - Правила №598), де у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, відповідачем такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 - наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

В свою чергу, документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Між тим, у силу правового висновку Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №520/2000/19: 1) обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті; 2) декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України; 3) контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару; 4) сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено; 5) повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 Митного кодексу України документів; 6) ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації (постанова Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, постанова Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №140/1713/19); 7) у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу - рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, за резервним методом (постанова Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-a).

Також, у силу правового висновку Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020: 1) недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів, що узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 та від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; 2) резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості; 3) до кола юридично значимих факторів належать як обчислення митної вартості окремої одиниці товару, так і обчислення митної вартості одного кілограма товару; 4) наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару; 5) суб`єкт владних повноважень, як учасник процесу, безперечно, має право наводити відповідні аргументи й надавати наявні у його розпорядженні докази на їх спростування, і такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи, однак ці аргументи повинні бути наведені у спірному рішенні та бути покладені в його основу суб`єктом владних повноважень, натомість - використання суб`єктом владних повноважень цих аргументів виключно у ході розгляду справи не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

А відтак, висновок митного органу про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Щодо відсутності рахунку проформи суд зазначає, що у п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.

Судом встановлено, що надані до митного оформлення документи містять розрахунковий документ Інвойс в якому вказана вартість продукції, та згідно якого було здійснено оплати за товар.

Стосовно доводів відповідача, що відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до вимог МК України декларантом до митних декларацій було надано наступні транспортні документи щодо:

МД № 23UA807200005534U1:

- Договір № 01/03/1 від 01.03.2024 надання транспортно експедиційних послуг в міжнародному та міжміському сполученні (графа 44, код документа 4301);

- Заявка на перевезення вантажів у міжнародному сполученні по договору доручення б/н від 25.03.2024 (графа 44, код документа 4301);

- Міжнародна товарно транспортна накладна (CMR) № 290324 від 29.03.2024 (графа 44, код документа 0730);

- Рахунок на оплату № 6 від 29.03.2024 (графа 44, код документа 3004);

- Довідка про транспортно - експедиційні витрати № 29/1 від 29.03.2024 (графа 44, код документа 3007).

МД № 23UA807200008197U8:

- Договір-заявка № 13/05/2024 від 13.05.2024 (графа 44, код документа 4301);

- Міжнародна товарно транспортна накладна (CMR) № 290325 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 0730);

- Рахунок на оплату № 16 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 3004);

- Довідка про транспортно - експедиційні витрати № 14/1 від 14.05.2024 (графа 44, код документа 3007).

З договору про надання транспортних послуг вбачається, що він не містить відомостей про вартість, адже вони вказані в рахунках на оплату та довідках про вартість транспортних послуг, отже в розумінні ст. 53 МК України не є обов`язковим документом.

Згідно наданих документів на перевезення вбачається, що виконавець має надати транспортно-експедиторські послуги з організації? та перевезенні вантажів. Крім того, в заявках на перевезення вказані транспорті засоби та дані водіїв, які відповідають даним вказаним в CMR.

Отже, у перевізника обов`язку безпосередньо здійснювати перевезення не встановлено.

Судом встановлено, що надані позивачем документи в повному обсязі підтверджують понесення ним задекларованих транспортних витрат.

Щодо вказівки відповідачем на відсутність підписів відповідальних осіб (Продавця) у Додатку № 2 від 06.04.2023 до Контракту від 05.04.2023, суд зазначає, що вказаний додаток підписаний в кінці, як це передбачено формою. Крім того, в судовому порядку Додатку № 2 від 06.04.2023 до Контракту від 05.04.2023 не визнана не дійсною, а дії сторін вказують на її дійсність.

Щодо посилання відповідача на відсутності підписів відповідальної? особи (підпис платника) у наданій позивачем платіжній інструкції у іноземній валюті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не подавалась до митного оформлення платіжна інструкція № 21 від 29.08.2023, оскільки ним була подана платіжна інструкція № 21 від 06.03.2024, яка в свою чергу має відмітку про те, що проведена банком та скріплена електронним підписом уповноваженої особи банку.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Відповідно до п. 9- 10, 37 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою НБУ від 29.07.2022 №163, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги. Ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.

Платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) дату складання і номер;

2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами;

5) призначення платежу;

6) підпис(и) платника;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Відповідно до Додатку до вказаної інструкції, яким визначено Указівки щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі:

Платіжна інструкція засвідчується підписом(ами) [власноручним(ими)/ електронним(ими)] / кодом автентифікації відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) має(ють) право розпоряджатися рахунком. Електронний підпис створюється відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису. Під час здійснення операцій за рахунками фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, використовується зразок власноручного підпису власника рахунку/довіреної особи/іншої уповноваженої особи, зазначений в договорі банківського рахунку/договорі платіжного рахунку/довіреності або в іншому документі, визначеному внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Платіжна інструкція засвідчується підписами власноручним(ими)/електронним(ими)] уповноваженого працівника надавача платіжних послуг, який оформив платіжну інструкцію, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в іншого надавача платіжних послуг, платіжна інструкція засвідчується підписом(ами) власноручним(ими)/електронним(ими) уповноваженого(их) працівника(ів) надавача платіжних послуг, визначеного(их) внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Використання печатки платником та отримувачем не є обов`язковим, вимог щодо засвідчення печаткою надавача послуг у вказаному додатку не міститься.

Таким чином, якщо сплату здійснено через банківські сервіси в електронному вигляді, то роздрукована платіжна інструкція, яка містить обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені Інструкцією № 163, є належним чином оформленим документом понесених платником податку витрат для цілей податкового обліку, в такому разі вимога про засвідчення платіжного документу печаткою банку не є обґрунтованою, оскільки програмне забезпечення банку, в якому здійснюються платежі, не дає можливості отримання платіжного документу з підписом уповноважених осіб банку та його печаткою.

Відтак, зауваження відповідача щодо оформлення платіжної інструкції з підписами як паперових документів, є необґрунтованими, а відтак невиконання такої вимоги позивачем не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо не заповнення графи 20 в частині географічного пункту, суд зазначає, що з МД № 24UA807200008197U8 вбачається, що в графі 20 вказані умови поставки FCA та адреса відвантаження BG Kostenets, що повністю відповідає умовам Договору.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ФОП ОСОБА_1 подано всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 804/1755/17.

Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17.

З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це волевиявлення правильним та обґрунтованим, позаяк на вимогу суду позивачем подані документи, котрі підтверджуються істотну/суттєву відмінність в умовах поставки, зокрема, за обсягом партії товарів.

Водночас із цим, ч. 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано підтвердити, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У ході розгляду справи суб`єктом владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 79, ч. 4 ст. 162 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданою заявником до митного оформлення МД із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншою МД іншого суб`єкта господарювання, за якою здійснювався імпорт до України товару іншого виробника на нез`ясованих органом митного контролю умовах.

На виконання приписів ч. 4 ст. 9 та ст. 80 КАС України судом за власною ініціативою не виявлено ознак існування доказів прагнення/наміру заявника на отримання у спірних правовідносинах безпідставної податкової вигоди, оскаржені рішення Митниці такими доводами неумотивовано.

Тому оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки неповно дослідив обставини справи, дії декларанта кваліфікував неправильно, юридично значимі факти не встановив, не оцінив, до уваги не взяв, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані із змістом нормативного регламентування, ані з фактичними дійсними обставинами спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі існуючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000226/2 від 04.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000309 від 04.04.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № 807000/2024/000358/2 від 17.05.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807200/2024/000419 від 17.05.2024;

Стягнути з Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5814,00 грн (п`ять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23 вересня 2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.