Постанова

від 23.09.2024 по справі 320/5266/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5266/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬЯНС УКРАЇНА" та Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬЯНС УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Київській області, ДПС України про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Альянс Україна" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2022 №7857963/41692188 про відмову реєстрації податкової накладної від №1843 від 17.08.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2022 №7857962/41692188 про відмову реєстрації податкової накладної №1601 від 14.09.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2022 року №7857966/41692188 про відмову реєстрації податкової накладної від №2037 від 20.09.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2022 №7857967/41692188 про відмову реєстрації податкової накладної від №2700 від 26.09.2022;

-зобов?язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №1843 від 17.08.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 01.09.2022;

-зобов?язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №1601 від 14.09.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 28.09.2022;

-зобов?язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №2037 від 20.09.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 04.10.2022;

-зобов?язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №2700 від 26.09.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 12.10.2022.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 р. адміністративний позов задоволено.

Судом зареєстровано заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у розмірі 20000 грн на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Альянс Україна» витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального права.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням суду в частині відмови в задоволенні заяви, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги позивача та відповідача до розгляду у письмовому провадженні на 18.09.2024.

Розгляд апеляційної скарги 18.09.2024 не здійснювався, оскільки головуючий суддя перебувала 18.09.2024 та 19.09.2024 у відрядженні.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно норм ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Під час розгляду заяви, судом першої інстанції було досліджено, що 21.03.2019 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Верум Лекс" (Адвокатське об`єднання) було укладено договір № 2103 про надання правової допомоги, за умовами якого, Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсягах та на умовах, які передбачені в додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

03.01.2023 між АО та ТОВ «Комерційна фірма «Альянс Україна» було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 2103 від 21.03.2019.

Пунктом 4 до договору про надання правничої (правової) допомоги, сторони визначили вартість послуг об`єднання в розмірі 20 000,00 грн.

09.11.2023 між позивачем та АО "Верум Лекс" було підписано акт приймання-передачі правової допомоги. Відповідно до якого сторони визначили, що вартість наданої правової допомоги становить 20000,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву позивача та стягуючи з відповідача 1500 грн витрат правничої допомоги, виходив з того, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, критерію обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, тому вирішив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн., та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що визначаючи розмір суми, що підлягає розподілу, суд мав виходити з встановленого у самому договорі розміру, який погоджений сторонами адвокат-клієнт.

Відповідач вважає, що судом при розгляді заяви було здійснено поверхневий аналіз наданих доказів понесення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано детального опису робіт/послуг, а акт приймання-передачі не розкриває зміст виконаної роботи для надання правничої допомоги.

Водночас, на переконання колегії суддів, оцінюючи заявлені представником позивача до відшкодування витрати, суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував, що ця справа не є складною та на момент звернення позивача до суду вже існувала стала практика розгляду таких спорів судами. Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн є необґрунтованим, оскільки, очевидно не є співмірним та пропорційним із заявленим адвокатом розміром відшкодування витрат на правничу допомогу, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час. Отже, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що заявлена позивачем сума підлягає зменшенню до 1500 грн.

У контексті доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно, лише та саме договором встановлюється розмір/гонорар, який погоджений сторонами адвокат-клієнт, водночас, суд не втручався в умови договору та не заперечив його умов, проте, розподіляючи витрати, виходив з принципів співмірності та обґрунтованості понесення таких витрат.

Щодо зазначення відповідачем в апелційній скарзі про те, що позивачем не надано детального опису робіт/послуг, а акт приймання-передачі не розкриває зміст виконаної роботи для надання правничої допомоги, колегія суддів наголошує на тому, що до заяви позивачем було надано договір та додаткову угоду, з яких вбачається, що сторони погодили суму гонорару за здійснення представництва позивача в суді, при цьому, судом було зменшено заявлені витрати, з урахуванням критеріїв співмірності та обґрунтованості, понесених стороною витрат, з урахуванням дискреції суду в цій частині.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬЯНС УКРАЇНА" та Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко