Постанова

від 18.09.2024 по справі 380/5183/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5183/24 пров. № А/857/17800/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Глушка І.В., Носа С.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (головуючої судді Чаплик І.Д., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/5183/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Буковинська універсальна компанія» 08.03.2024 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901010/2 від 12.09.2023; визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901013/2 від 12.09.2023; визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901223/2 від 26.10.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при ухваленні вищевказаного рішення суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню та результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду є законним та справедливим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом встановлено, що ТзОВ «Буковинська універсальна компанія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 40504963), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Буковинська універсальна компанія» (Покупець) укладено з ТзОВ Energy 3000 solar GmbH, Республіка Австрія (Продавець), зовнішньоекономічний контракт №01-2023 від 01.02.2023, згідно з яким Продавець зобов`язується продати, а Покупець придбати Товар, за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №01-2023 від 01.02.2023 позивач придбав у продавця товар (фотоелектричні модулі-сонячні панелі) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №АТ42337159 від 05.09.2023. З метою митного оформлення вказаного товару 11.09.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170072969U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 фотоелектричні модулі - сонячні панелі, марки Longi LR5-72HTH-580M 620 шт.

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170072969U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактуру (інвойс) №АТ42337159 від 05.09.2023; автотранспортну накладну №LD63258001 від 06.09.2023; сертифікат про походження товару №АТ42337159 від 05.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №6-09 від 06.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-2023 від 01.02.2023; договір про перевезення №6/09 від 06.09.2023 та №1/6/09/23 від 06.09.2023; технічну інформацію про товар; копію митної декларації країни відправлення №23BE31200084364893 від 05.09.2023 та №23BEE0000054077814 від 05.09.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: рахунок-проформу (Proforma invoice) №АТ23220618 від 31.08.2023; платіжну інструкцію про оплату товару №22 від 04.09.2023; копію митної декларації країни відправлення №23BEE0000054077814 від 05.09.2023; копію митної декларації країни відправлення №23BE31200084364893 від 05.09.2023.

12.09.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901010/2, в графі 33 якого було вказано: Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:- відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.3 CMR № LD 63258001 від 06.09.2023, товар відвантажений на складі в м. Evergem, Бельгія, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості;- відповідно до п.2.3 Контракту № 01-2023 від 01.02.2023 вартість упаковки і маркування включена у вартість товару, однак у товаросупровідних документах, зокрема в інвойсі № AT 42337159 від 05.09.2023 відсутні дані щодо складових вартості товару;- відповідно до п.1.2 Договору перевезення № 1/6/09/23 від 06.09.2023 передбачено виписку замовником заявок на перевезення, які декларантом до митного оформлення не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом на вимогу митного органу надіслано рахунок-проформу, банківський платіжний документ. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на вищевикладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/6761 від 30.01.2023, рівень митної вартості становить 5,5715 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003150. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/901010/2 від 12.09.2023. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170073532U9, та 12.09.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №01-2023 від 01.02.2023 позивач придбав у продавця товар (фотоелектричні модулі-сонячні панелі) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №АТ42335394 від 22.08.2023. З метою митного оформлення вказаного товару 11.09.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170073181U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 фотоелектричні модулі - сонячні панелі, марки JAsolar JAM72S30-545/MR 720 шт.

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170073181U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактуру (інвойс) № AT42335394 від 22.08.2023; автотранспортну накладну №SU230003868 від 31.08.2023; сертифікат про походження товару №АТ42337159 від 05.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №461 від 31.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-2023 від 01.02.2023; договір про перевезення №25/08/23 від 25.08.2023 та №б/н від 31.08.2023; технічну інформацію про товар, копію митної декларації країни відправлення №23NL0008551AB625C5 від 30.08.2023 та №23NLLLXIC5AZFZWD58 від 30.08.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: рахунок-проформу (Order Confirmation) №АТ23219814 від 22,08.2023; платіжну інструкцію про оплату товару №21 від 21.08.2023; копію митної декларації країни відправлення MRN 23NL0008551AB625C5 від 30.08.2023; копію митної декларації країни відправлення MRN 23NLLLXIC5AZFZWD58 від 30.08.2023.

12.09.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901013/2, в графі 33 якого було вказано: Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:- відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № SU230003868 від 31.08.2023, товар завантажений на складі в м. Oud Gastel, Нідерланди, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості; - відповідно до п. 2 Договору перевезення № 25/08/23 від 25.08.2023 передбачено виписку замовником заявок на перевезення. Слід зазначити, що у наданій до митного оформлення заявці на перевезення пунктом завантаження є Rotterdam, однак відповідно до гр. 20 МД та гр.4 CMR № SU230003868 від 31.08.2023, товар завантажений на складі в м. Oud Gastel, Нідерланди; - згідно з п.2.3 Контракту № 01-2023 від 01.02.2023 вартість упаковки і маркування включена у вартість товару, однак у товаросупровідних документах, відсутні дані щодо числових значень складових митної вартості товару. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації;- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; -копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом на вимогу митного органу надіслано рахунок-проформу, банківський платіжний документ. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на вищевикладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/24040 від 27.03.2023, рівень митної вартості становить 4,9394 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/003160. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/901013/2 від 12.09.2023. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170073643U0, та 13.09.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №01-2023 від 01.02.2023 позивач придбав у продавця товар (фотоелектричні модулі-сонячні панелі) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №АТ42344554 від 20.10.2023. З метою митного оформлення вказаного товару 26.10.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170087984U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 фотоелектричні модулі - сонячні панелі, марки Longi LR5-72HTH-580M 620 шт.

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170087984U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-проформу №AT23223792 від 17.10.2023, рахунок-фактуру (інвойс) № AT42344554 від 10.10.2023; автотранспортну накладну №T76749320 від 20.10.2023; сертифікат про походження товару №AT42344554 від 20.10.2023; банківський платіжний документ №32 від 18.10.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №23-10 від 23.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-2023 від 01.02.2023, додаткову угоду до контракту №1 від 01.08.2023; договір про перевезення №1/9/10/23 від 19.10.2023, №23/10 від 23.10.2023 та №25/08/23 від 25.08.2023; технічну інформацію про товар, копію митної декларації країни відправлення №23BE31200086020450 від 20.10.2023 та №23BEE0000064362867 від 20.10.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: рахунок-проформу (Proforma invoice) №АТ23223792 від 17.10,2023; платіжну інструкцію про оплату товару №32 від 18.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23BE31200086020450 від 20.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23BEE0000064362867 від 20.10.2023.

26.10.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901223/2, в графі 33 якого було вказано: Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:- відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.3 CMR № 76749320 від 20.10.2023, товар завантажений на складі в м. Zeebrugge, Бельгія, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості; Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом на вимогу митного органу продубльовано подання частини документів, що були подані декларантом до митного оформлення. Інших документів на вимогу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на вищевикладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/006761 від 30.01.2023, рівень митної вартості становить 5.5716 дол. США/ кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003694. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 26.10.2023 UA209000/2023/901223/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170088122U5, та 26.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень є правомірними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Підпунктами 1, 2 частини 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як видно з матеріалів справи, для митного оформлення товару позивачем на виконання зовнішньоекономічного контракту №01-2023 від 01.02.2023, подано електронну митну декларацію №23UA209170072969U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 фотоелектричні модулі - сонячні панелі, марки Longi LR5-72HTH-580M 620 шт., також було подано митну декларацію №23UA209170073181U3, із заявленням до митного оформлення імпортного товару №1 фотоелектричні модулі - сонячні панелі, марки JAsolar JAM72S30-545/MR 720 шт. та митну декларацію №23UA209170087984U5, з товаром №1 фотоелектричні модулі - сонячні панелі, марки Longi LR5-72HTH-580M 620 шт.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170087984U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-проформу №AT23223792 від 17.10.2023, рахунок-фактуру (інвойс) № AT42344554 від 10.10.2023; автотранспортну накладну №T76749320 від 20.10.2023; сертифікат про походження товару №AT42344554 від 20.10.2023; банківський платіжний документ №32 від 18.10.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №23-10 від 23.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-2023 від 01.02.2023, додаткову угоду до контракту №1 від 01.08.2023; договір про перевезення №1/9/10/23 від 19.10.2023, №23/10 від 23.10.2023 та №25/08/23 від 25.08.2023; технічну інформацію про товар, копію митної декларації країни відправлення №23BE31200086020450 від 20.10.2023 та №23BEE0000064362867 від 20.10.2023.

До митною декларацією №23UA209170073181U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактуру (інвойс) № AT42335394 від 22.08.2023; автотранспортну накладну №SU230003868 від 31.08.2023; сертифікат про походження товару №АТ42337159 від 05.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №461 від 31.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-2023 від 01.02.2023; договір про перевезення №25/08/23 від 25.08.2023 та №б/н від 31.08.2023; технічну інформацію про товар, копію митної декларації країни відправлення №23NL0008551AB625C5 від 30.08.2023 та №23NLLLXIC5AZFZWD58 від 30.08.2023.

Також з митною декларацією №23UA209170072969U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактуру (інвойс) №АТ42337159 від 05.09.2023; автотранспортну накладну №LD63258001 від 06.09.2023; сертифікат про походження товару №АТ42337159 від 05.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №6-09 від 06.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01-2023 від 01.02.2023; договір про перевезення №6/09 від 06.09.2023 та №1/6/09/23 від 06.09.2023; технічну інформацію про товар; копію митної декларації країни відправлення №23BE31200084364893 від 05.09.2023 та №23BEE0000054077814 від 05.09.2023.

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901010/2, №UA209000/2023/901013/2 від 12.09.2023 та №UA209000/2023/901223/2 від 26.10.2023.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у спірних рішеннях відповідач вказує, що відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр. 20 МД та гр.3 CMR № LD 63258001 від 06.09.2023, товар відвантажений на складі в м. Evergem, Бельгія, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості, відповідно до п.2.3 Контракту № 01-2023 від 01.02.2023 вартість упаковки і маркування включена у вартість товару, однак у товаросупровідних документах, зокрема в інвойсі № AT 42337159 від 05.09.2023 відсутні дані щодо складових вартості товару;- відповідно до п.1.2 Договору перевезення № 1/6/09/23 від 06.09.2023 передбачено виписку замовником заявок на перевезення, які декларантом до митного оформлення не надано.

Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR № SU230003868 від 31.08.2023, товар завантажений на складі в м. Oud Gastel, Нідерланди, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості, відповідно до п. 2 Договору перевезення № 25/08/23 від 25.08.2023 передбачено виписку замовником заявок на перевезення. Слід зазначити, що у наданій до митного оформлення заявці на перевезення пунктом завантаження є Rotterdam, однак відповідно до гр. 20 МД та гр.4 CMR № SU230003868 від 31.08.2023, товар завантажений на складі в м. Oud Gastel, Нідерланди; - згідно з п.2.3 Контракту № 01-2023 від 01.02.2023 вартість упаковки і маркування включена у вартість товару, однак у товаросупровідних документах, відсутні дані щодо числових значень складових митної вартості товару

Згідно гр. 20 МД та гр.3 CMR № 76749320 від 20.10.2023, товар завантажений на складі в м. Zeebrugge, Бельгія, а адресою продавця є м. Mulendorf Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Згідно з пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 «а», також за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що рахунок-фактура (інвойс) відповідно до умов Контракту №01-2023 не регулює умови поставки товару та не може змінювати контракт і домовленості між постачальником та покупцем, а зазначення у інвойсі місця завантаження товару не є обов`язковим. При цьому у графі 20 поданих позивачем митних декларацій зазначено місце завантаження товару. Також згідно вимог пункту 5.1 Контракту продавець повинен вжити всіх заходів, щоб товар був упакований належним чином, що забезпечить його належне транспортування, а пунктом 6.2 Контракту передбачено, що продавець зобов`язується поставити товар покупцю у відповідності з умовами даного контракту. Отже, складські витрати та витрати із навантаження поніс продавець.

У пункті 11.1. Контракту вказано, що всі платежі, збори, що виникають у зв`язку із з необхідністю виконання даного Контракту, в країні Продавця оплачує Продавець, в країні Покупця - Покупець.

Місцезнаходженням продавця є Республіка Австрія (Industriestrasse, 17052, Mulendorf), яка є членом Європейського Союзу та відноситься до Європейської економічної зони (ЄЕЗ), яка забезпечує країнам членам вільне пересування товарів, осіб, послуг і капіталу між країнами ЄЕЗ. В той час завантаження товарів по поставках відбулось на території інших країн Європейського Союзу, а саме: за митною декларацією №23UA209170073181U3 від 11.09.2023 - м. Oud Gastel, Королівство Нідерланди; за митною декларацією №23UA2O917OO72969U1 від 11.09.2023 та №23UA209170087984U5 від 26.10.2023 - м. Evergem та м. Zeebrugge, які розташовані на території Королівства Бельгія. Вказані країни як і країна продавця є країнами ЄС та учасниками Європейської економічної зони.

З урахуванням вказаного на думку колегії суддів розбіжність у місцезнаходженні продавця з місцем завантаження товару у інших країнах Європейського Союзу не може свідчити про порушення умов поставки товару на умовах ІНКОТЕРМС FCA та те, що завантаження товарів на транспортний засіб здійснювалось за рахунок покупця, оскільки таке (завантаження) згідно пункту 6.2. Контракту здійснювалось у місці визначеному продавцем, який несе обов`язок з поставки товару та його упакуванні, відповідно ним і понесені витрати на завантаження, що відповідає умовам ІНКОТЕРМС FCA, а відтак складські витрати та витрати із завантаження товару поніс продавець, а розбіжність у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця, не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, та як позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема, договір про перевезення №6/09 від 06.09.2023 та №1/6/09/23 від 06.09.2023 із перевізником ФОП ОСОБА_1 , договір про перевезення №1/9/10/23 від 19.10.2023 та заявку №23/10 від 23.10.2023 із перевізником ФОП ОСОБА_2 .

Щодо зазначено митним органом про відсутності заявок на перевезення за митними деклараціями №23UA209170072969U1 від 11.09.2023 та №23UA2O917OO87984U5 від 26.10.2023, то судом встановлено, що такі подавалися до митного оформлення і наявні в матеріалах справи, а саме заявка №6/09 від 06.09.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг (МД№23UA209170072969U1 від 11.09.2023, аркуш справи 30) та заявка №23/10 від 23.10.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг (МД №23UA209170087984U5 від 26.10.2023 аркуш справи 74), тому відповідні доводи відповідача є не обґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Щодо розбіжності даних місця завантаження товару зазначених у заявці на перевезення №б/н від 31.08.2023 з даними митної декларації №23UA209170073181U3 від 11.09.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901013/2 від 12.09.2023), колегія суддів враховує наступне.

Згідно пункту 2.1. Договору перевезення вантажів №25/08/23 від 25.08.2023 деталі умови кожного перевезення зазначаються Замовником у окремих Заявках на експедирування вантажу з обов`язковим посиланням наданий Договір. Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі та у відповідності до товарно-супровідних документів Замовника (п. 2.2. Договору), Факт виконання кожного перевезення підтверджується відміченими належним чином товаротранспортними накладними (СМR), а також відповідним актом виконаних робіт (п. 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору перевезення розрахунки між Замовником та Перевізником здійснюються відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів України не пізніше 10 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача про прийняття вантажу податкових (у випадках, передбачених законодавством) та акту виконаних робіт (у разі його оформлення) якщо інше не обумовлене заявкою,

Згідно автотранспортної накладної SU230003868 від 31.08.2023 (CMR) вбачається, що перевезення виконано тим же транспортним засобом - автомобілем DAF ВС6804 НХ/ НОМЕР_1 , який вказаний в заявці №б/н від 31.08.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг, тобто заявка ідентифікується з CMR.

З огляду на викладене, факт поставки товару та остаточний розрахунок за нею згідно умов договору перевезення підтверджується автотранспортною накладною (CMR), тому розбіжність даних щодо місця завантаження визначеного продавцем згідно пункту 6.2 Контракту у країні продавця саме із заявкою на перевезення не може бути підставою митному органу ставити під сумнів вартість послуг перевізника, відповідно колегія суддів дійшла висновку, що всі подані документи та долучені до митних декларацій позивача при митному оформленні товарів, в тому числі Контракт і інвойс та інші документі дублюють одні й ті ж дані про товар та його вартість та у сукупності підтверджують всі складові заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у інший час, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, а тому рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901010/2, №UA209000/2023/901013/2 від 12.09.2023 та №UA209000/2023/901223/2 від 26.10.2023 є протиправними та підлягають скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Одночасно, відповідно до вимог статті 139 КАС України, підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги шляхом стягнення таких витрат в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Розмір відповідних судових витрат позивача в суді першої та апеляційної інстанцій підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи квитанціями.

Із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, в користь позивача слід стягнути із відповідача сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 9409,97 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 14114,95 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії): - договір про надання професійної правничої допомоги від 07.12.2023; - додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 07.12.2023; - акт здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг) від 21.12.2023; - рахунок на оплату №02/12 від 12.12.2023; - платіжна інструкція №1054 від 22.12.2023.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом в суді першої інстанції виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з обсягом та затраченим часом на надання послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір вказаних витрат підлягає зменшенню до 25000 грн., що на думку суду відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №380/5183/24 - скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901010/2 від 12.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901013/2 від 12.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901223/2 від 26.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» (58000, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 187, ЄДРПОУ 40504963) судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 23524,92 (двадцять три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 92 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді І.В. Глушко

С.П. Нос

Повний текст постанови складено 18.09.2024