Постанова

від 18.09.2024 по справі 500/8152/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/8152/23 пров. № А/857/18050/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівСудової Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняХомин Ю.Є.,

за участю представника відповідачаДрузюка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, прийняте суддею Подлісною І.М. у м. Тернополі, повний текст складено 21 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради (надалі відповідач) про зобов`язання на черговій сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 6110100000:04:005:0073, та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною дев`ятою статті 118 ЗК України за результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0073; зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та надати таку у власність ОСОБА_1 . Відстрочено виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або скасування заборони на розгляд цього питання під час дії воєнного стану.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відсутність рішення про затвердження проекту землеустрою або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду, із наведенням обґрунтованих підстав такої відмови, дає підстави для висновку про те, що Тернопільська міська рада, як уповноважений орган, не прийняла жодного рішення з числа тих, які вона повинна була ухвалити за законом.

Лист (відповідь) без прийняття відповідного рішення радою - не може вважатися належним рішенням.

Відповідач, не приймаючи жодного з визначених частиною дев`ятою статті 118 ЗК України рішень з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну «бездіяльність».

Суд зазначив, що належним способом захисту буде зобов`язання відповідача затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у приватну власність.

Оскільки в Україні наявність воєнного стану унеможливить виконання відповідачем рішення суду щодо зобов`язання затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки, то в силу положень частини третьої статті 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Тернопільська міська рада подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст.118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, процедура відведення земельної ділянки шляхом безоплатної приватизації позивачем не розпочата, а висновок суду грубо суперечить нормам ст.118 ЗК України.

Звертає увагу на те, що на час розгляду справи в суді діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України, Законом №2145-ІХ, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Звертає увагу на те, що чинне законодавство не містить винятків у застосуванні положень п.п 5 п. 27 Розділу «Перехідні положення» ЗК України та застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків , встановлених для розгляду даного питання.

Покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у 2018 звернулася до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/120 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

На підставі вищевказаного рішення, позивач уклала договір №67 від 05.03.2019 із ФОП ОСОБА_2 , сертифікованим інженером-землеврядником, яка на замовлення ОСОБА_1 розробила відповідний проект землеустрою, на підставі якого вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6110100000:04:005:0073.

Основні відомості про об`єкт землеустрою: кадастровий номер земельної ділянки - 6110100000:04:005:0073; дата державної реєстрації - 09.08.2019; цільове призначення (проектне) - для будівництва індивідуальних гаражів; площа земельної ділянки - 0,0086 га.; місце розташування - АДРЕСА_1 .

15.08.2019 позивач подала заяву до Тернопільської міської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної площею 0,0086 га, для обслуговування (будівництва) індивідуальних гаражів за вказаною адресою.

На вказану заяву листом від 22.06.2021 №13447 позивачці повідомлено про те, що звернення щодо затвердження проекту землеустрою розглянуто, підготовлено проект рішення міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ( ОСОБА_3 та інші)» та подано на відповідні погодження та на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку.

Проінформовано, що в результаті опрацювання долучених до проекту графічних матеріалів і документів, згаданий проект рішення не погоджено та повідомлено, що відповідно до пункту 7 статті 118 3К України відсутні правові підстави для надання адміністративної послуги стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0086 га для обслуговування (будівництва) індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з п. 34 ч. 1ст. 26 Закону № 280/97-ВРвиключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно дозаконупитання регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 2, 5ст. 116 ЗК Українивизначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1ст. 122 ЗК Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 6ст. 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7ст. 118 ЗК Українипередбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленомузакономпорядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, щоЗК Українивизначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленомузакономпорядку.

Згідно із частиною восьмою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статті 186-1 цього Кодексу і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України).

Згідно зі статтею 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно із частиною 9статті 118 ЗК України(в редакції на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою - 15.08.2019) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою було лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленомустаттею 186-1 ЗК України, а також відсутність висновку обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною дев`ятоюстатті 118 ЗК України.

Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядкустатті 186-1 ЗК Українинорми цьогоКодексуне містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Проте, на час звернення позивача до суду, стаття 186-1ЗК Українибула виключена, частина дев`ята статті118, стаття186 ЗК Українивикладені в редакціїЗакону № 1423-IX від 28.04.2021(набрання чинності 27.05.2021).

Так, за змістом частини дев`ятоїстатті 118 ЗК України(в редакціїЗакону № 1423-IX) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 у справі № 803/1541/16 щодо дії в часі нормативно-правових актів Верховний Суд зазначив таке:

«Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм».

Отже, до спірних правовідносин застосовуються вищенаведені нормиЗК України(в редакціїЗакону № 1423-IX).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, всупереч зазначеним вище нормам законодавства не прийняв жодного рішення за поданою позивачем заявою, тим самим допустивши протиправну бездіяльність.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2023 у справі №300/3771/22, де Верховний Суд зазначив, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 №389-VIII(далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначаєтьсяЗаконом №389-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 № 2145-IX(далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, доЗК України. Так,Розділ X «Перехідні положення» ЗК Українидоповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27Розділу X «Перехідних положень» ЗК Українизазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни доЗК Українинабрали чинності 7 квітня 2022.

З огляду на зміни, які внесені доЗК УкраїниЗаконом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач протиправно допустив бездіяльність, оскільки не прийняв у встановленийзакономстрок рішення за наслідками розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і зобов`язаний прийняти відповідне рішення з урахуванням особливостей, пов`язаних із дією воєнного стану на всій територій України.

Щодо покликання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, то зазначене не заслуговує на увагу, оскільки бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов`язання Тернопільської міської ради затвердити проект землеустрою, оскільки з аналізустатті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченомустаттею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 січня 2020 у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 у справі №480/4737/19.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1073,70 грн. за подання позовної заяви

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №500/8152/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0073.

Зобов`язати Тернопільську міську раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:04:005:0073 з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради (ЄДРПОУ: 34334305) судовий збір в розмірі 1073 грн (одна тисяча сімдесят три) 70 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 23.09.2024.