Постанова

від 23.09.2024 по справі 420/28385/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року

м. Київ

справа №420/28385/23

адміністративне провадження №К/990/19879/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Прокопенка О.Б., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Лук`янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 01 січня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 31 січня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору.

4. Ухвалою від 05 лютого 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

5. Ухвалою від 11 березня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернув скаржнику в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

6. 26 березня 2024 року військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення недоліків.

7. Ухвалою від 02 квітня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропущення цього строку і відповідних доказів протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

8. На виконання вимог указаної ухвали військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

9. Ухвалою від 23 квітня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 .

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

11. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року з формальних підстав. Оскаржувана ухвала, як зазначає військова частина НОМЕР_1 , є необґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки усім обставинам справи та наведеним скаржником доводам, безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, залишивши поза увагою, що причини пропущення відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 01 січня 2024 року є поважними і наявні підстави для поновлення військовій частині НОМЕР_1 пропущеного строку. Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що труднощі з поданням апеляційної скарги та пропуск строку на апеляційне оскарження не обумовлено суб`єктивною поведінкою відповідача, відсутні будь-які ознаки, які б свідчили про бездіяльність останнього.

IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Прокопенка О.Б., Уханенка С.А. ухвалою від 22 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 20 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 23 вересня 2024 року.

ІV. Джерела права й акти їхнього застосування

15. Приписами частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

16. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

17. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

18. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

V. Позиція Верховного Суду

19. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/28385/23 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

20. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

21. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

22. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

23. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

24. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

25. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

26. Приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

27. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

28. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

29. Як випливає із матеріалів справи №420/28385/23, вперше апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала 31 січня 2024 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, яку П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 лютого 2024 року залишив без руху через невідповідність вимогам КАС України у частині сплати судового збору, а ухвалою від 11 березня 2024 року повернув апеляційну скаргу скаржнику в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

30. 26 березня 2024 року військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення недоліків.

31. Залишаючи ухвалою від 02 квітня 2024 року подану військовою частиною НОМЕР_1 апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що військова частина НОМЕР_1 вперше подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, яка ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року була залишена без руху з підстав несплати судового збору із наданням строку для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання цієї ухвали. Станом на 11 березня 2024 року ухвала про залишення апеляційної скарги без руху виконана не була, а тому ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року апеляційна скарга повернута скаржнику. 26 березня 2024 року військова частина НОМЕР_1 вдруге подала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що на території України діє воєнний стан, у зв`язку з чим існує навантаження та збільшення обсягу роботи щодо виконання вимог бойових розпоряджень. Скаржник також наголосив, що з метою недопущення ураження особового складу, збереження життя та здоров`я військовослужбовців, робоче місце помічника начальника вузла було переміщено до іншого розташування, що унеможливило на певний час виконувати свої обов`язки у зв`язку з відсутністю безперешкодного доступу до мережі Інтернет та Електронного суду. Своєю чергою суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений КАС України строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду, відносини стають стабільними. Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Зокрема, неналежна організація процесу із оскарження судових рішень з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного звернення з апеляційною скаргою, є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суд апеляційної інстанції констатував, що у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник жодним чином не обґрунтовує і не надає доказів того, що весь особовий склад військової частини було переміщено й ніхто з уповноважених осіб не міг з об`єктивних причин вчасно подати заяву про усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги. До того ж, наявність непереборних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження, не свідчить про те, що звернення до суду можливе у будь-який довільний строк після усунення/припинення існування таких обставин, без дотримання часових рамок, установлених статтею 295 КАС України, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки і невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Отже, скаржником не доведено поважності причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою та не надано належних доказів вжиття заходів, направлених на своєчасне усунення недоліків апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення до виконання процесуального обов`язку. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без руху із наданням скаржнику строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин та відповідних доказів.

32. На виконання вимог указаної ухвали військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

33. Відмовляючи ухвалою від 23 квітня 2024 року у задоволенні заяви про поновлення строку та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції констатував, що на виконання вимог ухвали від 02 квітня 2024 року скаржник надав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказав, що відповідно до наказу командира військової частини відбулася зміна представника скаржника. У зв`язку з організаційними заходами та великим нагромадженням роботи доступ до підсистеми «Електронний суд» відновився лише 18 березня 2024 року. Скаржник також зазначив, що на підставі наказу командира військової частини від 08 листопада 2023 року з метою недопущення ураження особового складу, збереження життя та здоров`я військовослужбовців, робочі місця посадових осіб вузла були переміщені до інших локацій. Між тим суд апеляційної інстанції зауважив, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, і з обставин, незалежних від скаржника, унеможливила звернення до суду. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд апеляційної інстанції наголосив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність у державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події) і яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися із апеляційною скаргою. Стосовно доводів про переміщення військової частини згідно наказів командування, суд апеляційної інстанції зауважив, що впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. До того ж, факт зміни місця постійної дислокації скаржником жодними належними та достатніми доказами не підтверджено. Щодо посилання скаржника на те, що помічника начальника вузла було переміщено до іншого розташування, відбулася певна робота щодо облаштування та перевезення речей з пункту постійної дислокації, то ця обставина також не може бути визнана поважною, оскільки свідчить виключно про організацію роботи відповідача. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність підстав для поновлення цього строку. Таким чином, згідно з висновками суду апеляційної інстанції, обґрунтованих перешкод, які об`єктивно та непереборно вплинули на вчинення певних процесуальних дій у визначений порядок і протягом розумного строку, в скаржника у реалізації права на оскарження рішення суду з моменту одержання повного судового рішення не вбачається, а скаржником таких не доведено. Зважаючи на те, що причини пропуску строку, зазначені скаржником, визнано судом неповажними, строк, установлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги, закінчився, є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

34. За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. Вирішуючи питання поважності/неповажності причин пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен у сукупності оцінити обставини справи та зазначені скаржником аргументи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропущення строку на апеляційне оскарження та вказати, з яких саме підстав заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження може чи не може бути задоволене.

36. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом. Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання поважності/неповажності наведених скаржником причин пропущення строку на апеляційне оскарження суд має ураховувати також й ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув із моменту, коли скаржник дізнався про відповідне судове рішення (ухвалу про повернення апеляційної скарги) до моменту повторного звернення із апеляційною скаргою, і яким саме чином останній діяв протягом відповідного періоду часу. Суд апеляційної інстанції має ураховувати, чи вчинялися особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без зайвих зволікань, з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення. Недопущення зайвих зволікань із повторним поданням апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, фактично є свідченням того, що скаржник не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

37. Згідно із позицією Верховного Суду, неодноразово висловленою, строк на апеляційне оскарження судового рішення у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первинне звернення з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулося у межах строку апеляційного оскарження, установленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення попередньої скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження та вжито усіх можливих і залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, що стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, й такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення із апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, що не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення, та які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

38. Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в справі №420/28385/23, суд апеляційної інстанції правильно наголосив на тому, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. При цьому сам по собі факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення процесуального строку, оскільки між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. До того ж, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання скаржником вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження.

39. Між тим, вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції повинен був ретельно перевірити наявність або відсутність підстав для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження, у сукупності оцінити зазначені скаржником аргументи/причини, що зумовили пропущення ним установленого законом строку, та обставини справи, у тому числі й ті обставини, що слугували підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також з`ясувати період часу, який сплинув із моменту, коли відповідач отримав/дізнався про відповідне судове рішення (ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення попередньо поданої апеляційної скарги) та повторно звернувся із апеляційною скаргою.

40. Як слідує зі змісту ухвали від 02 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху та ухвали від 23 квітня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції взагалі не з`ясував і не перевірив, коли саме військова частина НОМЕР_1 отримала/дізналася про ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, якою повернуто відповідачу попередньо подану апеляційну скаргу, та який конкретний період часу сплинув із цього моменту до моменту повторного звернення військової частини НОМЕР_1 із апеляційною скаргою. Без з`ясування судом апеляційної інстанції указаних обставин, а також того, як відповідач діяв протягом відповідного періоду часу, не можна стверджувати про недобросовісну поведінку скаржника щодо реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків і допущення ним необ`єктивного зволікання з повторним зверненням із апеляційною скаргою, факт наявності чого військова частина НОМЕР_1 категорично заперечувала, указуючи про добросовісність своїх дій та недопущення бездіяльності.

41. До того ж, ураховуючи неусунення військовою частиною НОМЕР_1 у строк, установлений судом, недоліків попередньо поданої апеляційної скарги (не сплати судового збору), суд апеляційної інстанції жодним чином не відреагував на аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо вчинених нею заходів/дій для сплати судового збору й не надав уваги тому, що сплата відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в справі №420/28385/23 відбулася 29 лютого 2024 року згідно з платіжною інструкцією №65, тобто до повернення військовій частині НОМЕР_1 попередньо поданої апеляційної скарги ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 березня 2024 року.

42. Виходячи із наведеного випливає, що вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в справі №420/28385/23, суд апеляційної інстанції не з`ясував і не перевірив усі необхідні обставини, не надав відповідної оцінки усім аргументам військової частини НОМЕР_1 , не проаналізував належним чином характер процесуальної поведінки скаржника та, у зв`язку з цим, достовірно не з`ясував, чи дійсно в діях останнього допущені (або не допущені) необґрунтовані зволікання та/або зловживання відповідними процесуальними правами та обов`язками.

43. Таким чином, суд апеляційної інстанції передчасно застосував до апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в справі №420/28385/23, поданої 26 березня 2024 року, наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

44. Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд, з огляду на приписи частин першої та четвертої статті 353 КАС України, дійшов висновку, що касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - скасуванню із направленням справи №420/28385/23 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

VІ. Судові витрати

45. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в справі №420/28385/23 скасувати.

3. Справу №420/28385/23 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Б. Прокопенко

С. А. Уханенко