Рішення

від 23.09.2024 по справі 120/19428/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2024 р. Справа № 120/19428/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІН" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Представник позивача наголошує, що усі недоліки в оформленні митних декларацій впливають на заявлену вартість товару. Окрім того, наголошує, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені МК України.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечує проти задоволення позову. Зокрема, представник відповідача наголошує на виникнення у контролюючого органу обґрунтованого сумніву щодо зазначеної вартості товару.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини.

05.01.2023 року між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (як покупцем) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина)(як продавцем) було укладено контракт № 02/01/23 та додаткову угоду № 1 від 01.10.2023 року, згідно якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 1 500 000 євро.

Згідно п. 1.2. та п. 3.2. контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі. Відповідно до п. 4.3. контракту строк оплати 180 днів з моменту поставки.

Так, на виконання умов контракту виставлено інвойс № AR.2023.251 від 16.11.2023р року на суму 6000 євро, товар тягач сідельний, марки DAF, модель FTXF, календарний рік виготовлення: 2013, номер шасі НОМЕР_1 .

З метою митного оформлення товару до Хмельницької митниці подана митна декларація 23UA400040039604U6 з додатками.

За результатами розгляду документів, Хмельницькою митницею ухвалено рішення № UA400000/2023/000297/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно ст. 58 МКУ, у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про складові митної вартості товарів. Зокрема, вказано таке: до митного оформлення надано свідоцтво реєстрації транспортного засобу Італійської Республіки, що не відповідає заявленій країні відправлення товару, власник транспортного засобу зазначений в свідоцтві про реєстрацію не відповідає відправнику товару; копія декларації країни відправлення не містить цінової інформації; подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ. Також митним органом встановлено, що засновником підприємства отримувача товару ТОВ "ТРАКС-ВІНН" є ОСОБА_1 , який в свою чергу є директором підприємства продавця товару.

На підставі вказаного рішення відповідачем сформовано картку відмови № UA400040/2023/000886.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд наголошує, що такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, договір від 05.01.2023 року № 02/01/23 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина) № 02/01/23, додаткова угода № 1 від 01.10.2023 року та інвойс № AR.2023.251 від 16.11.2023р року на суму 6000 євро, позивачем було придбано у ТОВ "ТРАКС-ВІНН" та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина) тягач сідельний, марки DAF, модель FTXF, календарний рік виготовлення: 2013, номер шасі XLRTE47MS0G001273, вартістю 6000 євро.

Відтак, у митній декларації відповідачем заявлено країну відправлення - Німеччину.

Разом з тим, відповідно до доводів відповідача, надане при митному оформленні свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.11.2023 року № 071503ВZ23 свідчить те, що країною відправлення є Італійська Республіка, а власником транспортного засобу - Loeblein Italia Srl, а не відправник VICTORIA PKW/LKW GmbH.

З цього приводу суд зауважує, що VICTORIA PKW/LKW GmbH є резидентом країни Німеччини, яка є членом ЄС.

Статтею 43 Договору про заснування Європейської Спільноти від 07.05.1992 року гарантовано свободу комерційної діяльності.

Позивачем до суду надано інвойс виписаний у рамках договірних відносин між Loeblein Italia Srl та відправник VICTORIA PKW/LKW GmbH від 08.11.2023 року про купівлю останнім тягача марки DAF із номером шасі НОМЕР_1 .

Тобто, право власності на тягач сідельний належало VICTORIA PKW/LKW GmbH.

Статтею 35 Конвенції про дорожній рух від 01.11.1968 року (ратифікованою Італією, Німеччиною та Україною) передбачено реєстрацію транспортних засобів.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що положення цієї Конвенції застосовують до транспортних засобів, що перебувають у міжнародному русі, і до причепів, інших, ніж з`єднаний з транспортним засобом легкий причіп, які зареєстровані однією з Договірних Сторін або одним з їхніх територіальних підрозділів, а водій транспортного засобу має посвідку про реєстрацію, видану на підтвердження факту реєстрації або відповідним компетентним органом такої Договірної Сторони чи її територіального підрозділу, або від імені Договірної Сторони чи її територіального підрозділу уповноваженим нею на те об`єднанням.

Згідно ч. 3 цієї ж статті жодне положення цієї Конвенції не повинне тлумачитися як таке, що обмежує право Договірних Сторін або їхніх територіальних підрозділів вимагати підтвердження права водія на володіння транспортним засобом, що перебуває в міжнародному русі, який не зареєстровано на ім`я особи, яка перебуває в ньому.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3а Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЕС від 29.04.1999 року, держави-члени можуть дозволити власнику свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу подати до компетентного органу заявку на передання реєстраційних документів новому власнику транспортного засобу.

З вказаною нормою кореспондує ст. 4 цієї Директиви, відповідно до якої, свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації

Відтак, з урахуванням наведених норм, відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане іншою державою-членом ЄС вважається чинним.

Разом з тим, суд зауважує, що директивою Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 року визначено обсяг інформації, що повинна міститися в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, які видають держави-члени Європейського Союзу.

Слід зазначити, що жодна з граф в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, не містить інформації про продавця.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядження транспортним засобом.

Більше того у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 міститься відмітка про зняття його з обліку в Італії, у зв`язку із остаточним експортом до Німеччини.

Окрім того, суд зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МК України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості із нього жодним чином не впливають на митну вартість, а тому не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно інвойсу № 38/LO23 від 08.11.2023 року зазначена у свідоцтві про реєстрацію компанія LOEBLEIN ITALIA SRL продала товар на користь VICTORIA PKW/LKW GmbH, яка, у свою чергу, перепродала товар позивачі. Такі обставини справи відповідають вимогам ст. 15 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16.09.2009 року, згідно якої таке свідоцтво і страхування є чинним протягом 30-денного періоду.

Щодо доводів відповідача щодо того, що митна декларація країни відправлення не містить цінової інформації, суд зауважує, що таке спростовується наявними у справі матеріалами.

Так, у графі 22 митної декларації країни відправлення 23DE560321136968B7 вказано ціну 6000 євро, що відповідає ціні в інвойсі.

Принагідно, суд зауважує, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 53 МК України не вимагає, щоб митна декларація країни відправлення містила цінову інформацію.

Розвиваючи вказане, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Більше того, декларант позивача не має жодного відношення до питання оформлення митної декларації країни відправлення, а тому певні недоліки у заповненні її даних не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Вказане стосується як наявної розбіжності у декларації відправника ціни та умов поставки.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Окрім того, декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 30.11.2023 б/н, якою заявлено транспортні витрати на доставку тягача DAR з Leipzing (Німеччина) складають 200 євро та страхування становить 100 євро.

Щодо доводів позивача про те, що калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення), суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд зауважує, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, калькуляція витрат підтверджує зазначені у ній витрат.

Принагідно, суд зазначає, що відсутність у калькуляції конкретного найменування транспортного засобу не можу бути підставою для наявності сумніву у заявлених цінових складових, оскільки така калькуляція у сукупності із іншими документами достовірно вказує на її приналежність до аналізованої зовнішньоекономічної операції.

Щодо посилань відповідача на те, що за такою самою вартість було перевезено транспортний засіб із Польщі відповідно до іншої митної декларації, суд вказує, що такі доводи є безпідставне.

Так, згідно умов контракту № 02/01/23 від 05.01.2023 року поставка товару здійснюється за умовами FCA. Тобто за умовами поставки основну частину перевезення забезпечує покупець, який сам обирає транспорт, сам організовує його ланцюг, заключає договори перевезення. У цьому контексті визначення цінової політики за страхування, перевезення відноситься виключно до сфери господарських правовідносин.

Більше того, суд зауважує, що доводи позивача щодо неналежності калькуляції не були покладені в основу оскаржуваного рішення, що у свою чергу, позбавляє декларанта можливості надати інші документи.

Надаючи оцінку доводам митного органу відносно того, що покупець та продавець пов`язані між собою особи, що могло вплинути на вартість товару, то суд вказує наступне.

Відповідно до положень ч. 12-23 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Із процитованого слідує, що за наявності достатніх підстав вважати, що факт того, що продавець і покупець пов`язані між собою особи вплинув на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Митним органом встановлено, що засновником підприємства та отримувачем товару ТОВ "ТРАКС-ВІНН" є ОСОБА_1 , який в свою чергу є директором підприємства продавця товару.

Проте, суд акцентує увагу, що відповідачем не надано письмові обґрунтування митного органу про вплив на ціну транспортного засобу внаслідок того, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, що вимагає митне законодавство. Також відсутні документальні порівняння вартості операцій.

Додатково суд зазначає, що доводи відповідача базуються на припущенням того, що директор продавця VICTORIA PKW/LKW GmbH, може отримати частину виручки від майбутнього перепродажу товару ТОВ "ТРАКС-ВІНН" на митній територій України без урахування відповідних факторів щодо здійснення господарської діяльності та характеристик транспортних засобів.

Суд наголошує, що припущення не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.

Поза увагою суду також не може залишитися те, що при винесенні оспорюваного рішення позивач поклав в основу інформацію на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються на продажі транспортних засобів. Разом з тим, відповідачем не враховано наявність численних факторів, які впливають на визначення ціни.

Щодо того, що позивачем не відображено витрати на брокерські послуги у заявленій митній вартості товару, суд зауважує, що вказане знайшло своє відображення у ході судового розгляду.

Разом з тим, суд зауважує, що на момент здійснення декларування (30.11.2023 року), позивач був позбавлений можливості зазначити такі витрати, оскільки вони були здійснені лише 22.12.2023 року, що підтверджується розрахунком-фактурою № 48 та квитанцією.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до наданого розрахунку-фактури № 48, сума за надання брокерських послуг за декларування товару, визначеного в розглядуваній митній декларації, становить 300 грн.

Таким чином, у контексті наведених обставин, здійснене контролюючим органом коригування є неспівмірним.

Також судом враховано, що при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом, відповідач використав джерелом числового значення митної вартості відомості з митної декларації № UA205180/2023/001847 від 03.10.2023, але при цьому не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також не зазначив докладної інформації щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням вимог статті 55 МК України.

До того ж судом враховано, що позивачем до суду було надано висновок Вінницької торгово-промислової палати № 0141 від 11.12.2023 року, яким підтверджено, що ціна на товар, поставлена ТОВ "Тракс-Вінн" згідно з контрактом за № 02/01/23 від 05.01.2023 року за інвойсом № AR.2023.251 від 16.11.2023 року відповідає цінам компанії - VICTORIA PRW/LKW GmbH (Німеччина).

Відтак, позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару.

Суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи вищевикладене, за умови відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем рішень, суд доходить до висновку, що рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000001/2 від 11.01.2023 року та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № UА 401020/2023/000033 є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд вказує на обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Однак, щодо витрат на експертний висновок Вінницької ТПП в сумі 1440 грн, суд зауважує, що такі витрати стягненню не підлягають. Так, представником позивача не надано доказів на підтвердження здійснення оплати у відповідному розмірі за проведену експертизу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" (вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41880129) до Хмельницької митниці (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 43997560) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2023/000297/2 від 30.11.2023 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2023/000886 від 30.11.2023 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович