Рішення

від 18.11.2022 по справі 361/11098/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/11098/21

провадження № 2/361/2116/22

18.11.2022

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2022 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Броварського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року Броварський міськрайонний центр зайнятості (далі Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь помилково (надмірно) виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 12505 грн. 92 коп.

В обґрунтування позову зазначав, що на підставі поданої 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 заяви Центром зайнятості було зареєстровано відповідача як такого, що шукає роботу та надано йому статус безробітного. Також відповідачу на підставі заяви призначено допомогу по безробіттю. У період з 13 листопада 2017 року по 26 липня 2018 року ОСОБА_2 перебував на обліку у Центрі зайнятості та йому за даний період виплачено 50286 грн. 30 коп. допомоги по безробіттю із розрахунку 349 грн. 49 коп. середньоденної заробітної плати за останні 12 місяців. Відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та припинив реєстрацію як самозайнята особа 23 жовтня 2017 року. При розрахунку середньоденної заробітної плати для нарахування допомоги невірно було визначено календарні дні зайнятості ОСОБА_1 у період з липня по жовтень 2017 року, оскільки відповідач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, календарні дні зайнятості за вказані місці повинні бути враховані у період розрахунку середньоденної заробітної плати. Центром зайнятості виправлено розрахункову помилку, у зв`язку з чим змінилася сума середньоденної заробітної плати за останні 12 місяців, що передують наданню особі статусу безробітного, та вона становить 255 грн. 44 коп. Таким чином, на підставі розрахункової помилки ОСОБА_1 надмірно виплачені грошові кошти в розмірі 12505 грн. 92 коп., що підлягають поверненню та добровільно відповідачем Центру зайнятості не повернуті.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав повністю та не заперечував проти задоволення його вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання відповідачем позову закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що із 13 листопада 2017 року відповідача ОСОБА_1 на підставі поданої заяви про надання (поновлення) статусу безробітного позивачем Центром зайнятості зареєстровано, як такого, що шукає роботу, та на підстав наказу №НТ171113 від 13 листопада 2017 року йому надано статус безробітного.

На підставі заяви відповідача ОСОБА_1 від 13 листопада 2017 року про призначення (поновлення) виплати матеріальної допомоги по безробіттю, наказом Центру занятості №НТ171120 від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 призначена матеріальна допомога по безробіттю, як найманому працівнику, який був звільнений 27 липня 2017 року із розрахунку середньоденної заробітної плати за останні 12 місяців, що передують наданню особі статусу безробітного в розмірі 349 грн. 49 коп., що підтверджується розрахунком.

Згідно із даними персональної картки № НОМЕР_1 створеної Центром зайнятості 13 листопада 2017 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003240332 від 13 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, дата його припинення остаточного виду зайнятості 23 жовтня 2017 року.

Наказом Центру зайнятості від 27 липня 2018 року №НТ180727 ОСОБА_1 було скорочено виплату грошової допомоги та відповідно до розрахунку середньоденної заробітної плати за останні 12 місяців, що передують наданню цій особі статусу безробітного, становить 255 грн. 44 коп.

Із наказу Центру зайнятості від 01 червня 2021 року №34 про повернення коштів, виплачених, як допомога по безробіттю ОСОБА_1 та довідки вбачається, що за період із 13 листопада 2017 року по 26 липня 2018 року відповідачу ОСОБА_1 виплачена допомога по безробіттю, яка підлягає поверненню, у розмірі 12505 грн. 92 коп.

З метою досудового врегулювання спору Центром зайнятості на адресу ОСОБА_1 направлявся лист із пропозицією повернути безпідставно отриману допомогу по безробіттю, проте відповідач у добровільному порядку вказану суму грошових коштів не повернув.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України Про зайнятість населення від 05 липня 2012 року №5067-VI (далі Закон №5067-VI).

У ч. 3 ст. 3 Закону №5067-VI визначено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про зайнятість населення до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст. 39 Закону №5067-VI спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Верховний Суд України у постанові від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 виклав правову позицію, що закон (ст. ст. 1212, 1215 ЦК України) встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність виконаних розрахунків, за якими проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 та у постанові від 11 квітня 2019 року у справі №150/164/17.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що виплачена ОСОБА_1 державна допомога по безробіттю за період із 13 листопада 2017 року по 26 липня 2018 року в загальному розмірі 12505 грн. 92 коп. є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату, відповідач у суді позов визнав повністю, суд дійшов висновку, що позов Центру зайнятості ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про розподіл судових витрат.

Центру зайнятості при подачі до суду цього позову до ОСОБА_1 згідно ізплатіжним дорученням №630/21 від 20 грудня 2021 року сплатив судовий збір у розмірі 2270 грн.

Враховуючи визнанняпозову відповідачем ОСОБА_1 до початкурозгляду справипо суті,суд вважає,що позивачуЦентру зайнятостівідповідно дост.ст.141,142ЦПК Україниіз державногобюджету підлягаєповерненню 50%сплаченого згідноізплатіжнимдорученням №630/21від 20грудня 2021року судового збору в розмірі 1135 грн., така ж сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 142, 206, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Броварського міськрайонного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 22200774, помилково (надмірно) виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 12505 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ять) грн. 92 коп.

Повернути Броварському міськрайонному центру зайнятості, код ЄДРПОУ 22200774, із державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн., сплаченого згідно із платіжним дорученням №630/21 від 20 грудня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Броварського міськрайонного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 22200774, судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.