Постанова

від 18.09.2024 по справі 208/791/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3994/24 Справа № 208/791/24 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року про передачу справи за підсудністю за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівець цінних паперів "Перша Глобальна Ініціатива" про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року передано матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівець цінних паперів «Перша Глобальна Ініціатива» «про стягнення грошових коштів» за підсудністю до Знам`янського міськрайоного суду Кіровоградської області (а.с. 91,92).

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду 23 лютого 2024 року апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 95-97).

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу відповідача не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий за загальними правилами підсудності, визначеними ч.1 ст. 27 ЦПК України, тобто, за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак з відповіді № 441795 від 08 лютого 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вказаний позов територіально не підсудний Заводському районному суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у зв`язку з чим цивільну справу вирішено передати на розгляд до Знам`янського міськрайоного суду Кіровоградської області за місцем реєстрації відповідача.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, зважаючи на наступне.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша ст. 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст. 27 ЦПК України).

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частини перша та шоста ст. 29 ЦК України).

Згідно з частинами шостою, восьмою, дев`ятою статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;

місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів, на момент звернення ОСОБА_2 до суду з позовом встановлюється Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.

У п.3,4 Порядку зазначено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Пунктами 9, 10, 11, 23 Порядку у декларації зазначаються відомості про особу, зокрема, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв`язку (за наявності) та найменування посади уповноваженої особи житла, яка надала згоду на декларування місця проживання особи у випадках, встановлених законодавством; у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання та відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у декларації про місце проживання додатково до інформації, передбаченої пунктом 9 цього Порядку, зазначаються відомості про власника (співвласників) житла окремо стосовно кожного власника (співвласника) житла; у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та відображається в декларації під час її формування; під час формування декларації отримуються/підтверджуються такі відомості, зокрема, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відомості про право власності на житло, обтяження речових прав на житло.

У відповідності до п.26, 27 Порядку, у день декларування/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або прийняття рішення про відмову орган реєстрації надсилає через єдину інформаційну систему МВС: до відомчої інформаційної системи ДМС для подальшої передачі до Єдиного державного демографічного реєстру - відомості про задеклароване місце проживання або зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за переліком даних, визначених у Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265. Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності.

Також наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини 1 статті 27 ЦПК України імперативно встановлює, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом, чи за місцем виконання договору, якщо про це зазначено у договорі.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 29 березня 2024 року у справі №554/7669/21.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції дотримано вимоги ч.8 ст. 128 ЦПК України та отримано відповідь №441795 від 08 лютого 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, де зазначено, що відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 з 12 січня 2018 року.

Колегія суддів відзначає, що позивач подав позов на предмет стягнення з відповідача грошової суми, що за загальними правилами підсудності належить розглядати за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, однак позивач зазначив адресу відповідача як АДРЕСА_2 , що не відповідає зареєстрованому місцю проживання відповідача, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Як вірно визначив суд першої інстанції, за правилами ч.1 ст. 27 ЦПК України, вказаний позов територіально не підсудний Заводському районному суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у зв`язку з чим цивільну справу слід передати на розгляд до Знам`янського міськрайоного суду Кіровоградської області за місцем реєстрації відповідача, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зазначення ним при підписанні договору №БВ 64947 купівлі-продажу фінансових інструментів від 28 квітня 2023 року, Актів приймання-передачі надання послуг та Звіту до договору доручення від 28 квітня 2023 року свого фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що, за твердженнями відповідача, є його власністю, не знайшли свого підтвердження, оскільки апелянт не надав жодного доказу того, що квартира за зазначеною адресою є його власністю чи він має встановлене у законному порядку право користування цією квартирою, як і не надав доказів, що він фактично там перебуває на законній підставі, тому підстави для застосування колегією суддів положень ст. 379 ЦПК України відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без порушень норм процесуального права, тому вона підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року про передачу справи за підсудністю - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна