Ухвала

від 23.09.2024 по справі 522/15656/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15656/24

Провадження № 2/522/7194/24

УХВАЛА

про залишення позову без руху

23 вересня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Одеського національного технологічного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 17.09.2024 року надійшов позов ОСОБА_1 , який подано адвокатом Бессараба Павлом Анатолійовичем, до Міністерства освіти і науки України, Одеського національного технологічного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди.

Матеріали позову суддя отримала 18.09.2024 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить із наступного.

Статтями 174-177 ЦПК України встановлені вимоги до заяв по суті справи, які подаються учасниками справи до суду.

Зі змісту позову встановлено, що позивачка звернулася до суду з вимогами:

- про визнання незаконним та скасування наказу МОН України № 253-к-24 від 23.08.2024 року;

- про визнання незаконним та скасування наказу ОНТУ № 226-01 від 26.08.2024 року;

- про поновлення на роботі;

- про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (майнова) без зазначення періоду та розміру стягнення;

- про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Відповідно до вимог п. 3-4 та 8-9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за часзатримки розрахункупри звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Висновок стосовно застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» при вирішенні спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16), не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій постанові, тому підстави для відступлення від нього відсутні. (Постанова ВП Верховного Суду від 30.01.2019року посправі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Отже, позивачка мала сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди.

Між тим, доказів сплати судового збору за майнові вимоги позивачкою до позову не додано.

Таким чином відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не вказано ціну позову, оскільки позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суддя враховує, що від правильності вирішення питання щодо зазначення позивачем ціни позову залежить визначення вірної суми судового збору, яка підлягає сплаті за вимогу майнового характеру.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачкою заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме:

- про визнання незаконним та скасування наказу МОН України № 253-к-24 від 23.08.2024 року;

- про визнання незаконним та скасування наказу ОНТУ № 226-01 від 26.08.2024 року;

Отже, за подання позову з двома вимогами немайнового характеру позивачка мала сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (1211,20 грн.*2)

Між тим, позивачкою до позову додано платіжну інструкцію № 4259061425507440 від 15.09.2024 року на суму 1211,20 грн.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином для усунення недоліків позовної заяви позивачці слід:

- визначити ціну позову та визначити період щодо стягнення середнього заробітку;

- сплатити судовий збір, виходячи зі ставки як за дві вимоги майнового характеру та виходячи із ціни позову (з урахуванням суми затримки момент пред`явлення позову);

- сплатити судовий збір за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн. та надати відповідну квитанцію.

Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення позову без руху та надання позивачу строку для їх усунення.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Одеського національного технологічного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди- залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Домусчі Л.В.