Постанова

від 23.09.2024 по справі 922/1248/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1248/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків, (вх. №1690 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 (суддя Калантай М.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 17.06.2024)

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ,

до відповідача: Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків,

про стягнення 74541,60грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення 74541,60грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо виконання ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 у кількості 4 од. за умовами договору №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу від 23.11.2023.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 74541,60грн. пені, 2422,40грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 509, 525, 530, 610, 611, 612, 628, 629, 651, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 179, 193, 230, 231 Господарського кодексу України мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання щодо виконання ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 у кількості 4 од. за умовами договору №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу від 23.11.2023, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, у вигляді пені, у відповідності до пункту 7.9 договору.

Акціонерне товариства "Українські енергетичні машини" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю; у разі неврахування доводів відповідача про відсутність в його діях вини, визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ Українські енергетичні машини у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим звільнити АТ Укренергомашини від цивільно - господарської відповідальності з оплати пені, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для її застосування; в разі неврахування форс-мажорних обставин, застосувати та врахувати принцип справедливості, зменшивши суму стягнення з відповідача на користь позивача пені на 99 %, застосувавши за аналогією рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23, де суд за аналогічних обставин зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3% річних та інфляційні) на 90 %; у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України, у разі ухвалення рішення на користь позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на існування на території України надзвичайних обставин, які перешкоджало останньому здійснювати підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану, відтак, як вказує скаржник, відсутня вина у несвоєчасному невиконанні зобов`язань щодо виконання ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в строки визначені умовами договору №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу від 23.11.2023

За наведених обставин, скаржник просить суд визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності АТ "Українські енергетичні машини" у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принцип справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим, звільнити АТ "Укренергомашини" від цивільно-правової відповідальності (з оплати пені в період з 24.02.2022 по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування.

У разі неврахування форс-мажорних обставин, апелянт просить врахувати принцип справедливості, зменшивши суми стягнення з відповідача на користь позивача пені, % річних та інфляційних втрат на 99%, застосувавши за аналогією рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23, де суд за аналогічних обставин зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3% річних та інфляційні втрати) на 90%.

Крім того, апелянт просить відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі залишення рішення суду першої інстанції в силі та без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 задоволено заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/1248/24; матеріали апеляційної скарги у справі №922/1248/24 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 для розгляду справи №922/1248/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено господарському суду Харківської області надіслати на адресу Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/1248/24; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 ухвалено розпочати з 25.07.2024 без повідомлення учасників справи.

09.08.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про поновлення (продовження) строків для приєднання доказів із їх приєднанням та клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені) (вх.№10460).

За змістом вказаного клопотання апелянт через введення в Україні воєнного стану, постійними обстрілами підприємства, яке розташоване в м.Харків та як наслідок неможливістю забезпечити необхідний склад кваліфікованих працівників, які б забезпечували юридичний супровід, просить поновити (продовжити) процесуальний строк на подання відповідного клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Стосовно поданих апелянтом додаткових доказів, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи не наведення апелянтом виняткових обставин, а також не надання доказів неможливості подання до суду першої інстанції вказаних доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття нових доказів.

09.08.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на п`ять днів до 13.08.2024 (включно) (вх.№10461).

14.08.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10654), в якому просить суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 залишити без змін; відмовити апелянту в задоволенні вимоги про визнання форс-мажорними обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ Українські енергетичні машини у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим звільнити АТ Укренергомашини від цивільно - господарської відповідальності з оплати пені; відмовити в задоволенні вимоги щодо зменшення суми стягнення на 99%; відмовити в задоволенні вимоги щодо відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення на один рік.

Згідно з частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на наведені заявником обставини та невеликий строк пропуску визначеного судом строку, судова колегія дійшла висновку про задоволення клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" та долученню відзиву до матеріалів справи та його врахуванні при апеляційному перегляді.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 отримано позивачем 24.07.2024.

Клопотання від позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.11.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі замовник) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (надалі виконавець) за результатами процедури закупівлі №UA-2023-10-19-015040-a було укладено договір №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу (надалі договір т.1 а.с.7-12), відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов`язується особисто надати послуги з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу, а саме: послуги з ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в обсягах, що визначені у додатку №1 до цього договору.

Замовник зобов`язується прийняти зазначені послуги з ремонту у порядку, обумовленому цим договором та "Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу", яке затверджене наказом Міністерства транспорту України №261 від 22.04.2002, й здійснити оплату за належним чином надані послуги з ремонту на підставі та на умовах цього договору.

Послуги з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу надаються виконавцем замовнику для забезпечення виконання капітального ремонту МВРС в депо регіональних філій, капітальний ремонт KP-1 дизель-поїзда ДЕЛ-02 №006 (пункт 1.2. договору).

Відповідно до Додатку № 1 до договору, виконавець зобов`язався виконати ремонт тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕл-02 у кількості 4 одиниці, ціна за одиницю без ПДВ - 535500,00грн. (т.1 а.с.12 на звороті).

Пунктом 3.1 договору визначено, що термін надання послуг до 45 календарних днів з дати подачі в ремонт, відповідно до "Графіку подачі в ремонт і видачі з ремонту лінійного обладнання МВРС", що визначений додатком № 2 до договору, але не пізніше 31.12.2023.

Сума договору становить 2570400,00грн. з ПДВ, в тому числі сума договору 2142000,00грн. без ПДВ, ПДВ 428400,00грн. Днем надання послуг вважається день підписання сторонами актів приймання наданих послуг (пункти 4.1. та 4.5 договору.)

Згідно з умовами Додатку №2 до договору "Графік подачі в ремонт і видачі з ремонту лінійного обладнання МВРС" замовник мав право подати тягові двигуни в ремонт протягом листопада-грудня, а виконавець був зобов`язаний здати вказане обладнання з ремонту протягом грудня 2023 (т.1 а.с.13).

04.12.2023 замовником передано виконавцю тягові електродвигуни АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 №№ 25, 14, 33, 30 в кількості 4 шт., що підтверджується відповідним актом та товарно-транспортною накладною від 04.12.2023 № 0331 (т.1 а.с.18 -19).

Пунктом 3.3 договору визначено, що надання послуг з ремонту проводиться протягом дії договору тільки на підставі наданої письмової заявки позивача, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності позивача до приймання послуг з ремонту.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2023 замовник на виконання умов пункту 3.3 Договору направив на електронну адресу виконавця заявку №НРП-13/1650, в якій просив приступити до надання послуг з ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 (т.1 а.с.20).

Листом від 08.12.2023 за №15-3270 виконавець повідомим замовника про готовність до виконання послуги з ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 (т.1 а.с.19).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що здача та приймання в ремонт лінійного обладнання МВРС оформлюється "Актом приймання і попереднього зовнішнього огляду вузлів та агрегатів".

Крім того, згідно з пунктом 6.1.4 договору за 5 (п`ять) робочих днів до початку збирання обладнання надіслати повідомлення замовнику, відповідно до вимог п.14.5 договору, на електронну адресу про виклик представника замовника для проведення дефектацїї лінійного обладнання зі складанням остаточної дефектної відомості та контролю повноти виконання обсягів послуг. Збирання лінійного обладнання до прибуття представника замовника (представника моторвагонного депо) - забороняється. Непідтверджені представником замовника (представником моторвагонного депо) обсяги наданих послуг до оплати замовником не приймаються.

На виконання пункту 6.1.4 договору, виконавець листом від 08.12.2023 №15-3271 просив направити представників замовника з метою проведення 11.12.2023 дефектації лінійного обладнання зі складанням передбачених договором документів (т.1 а.с.23).

11.12.2023 на виконання вимог пункту 5.3 договору сторонами було складено та підписано відповідний акт № 1 приймання і попереднього огляду вузлів та агрегатів, згідно якого з комори мотовагонного депо Христинівка в АТ «Укренергомашини», на підставі договору №ОД/НРП-23-872 НЮ від 23.11.2023 виконавцем було прийнято в ремонт вагові електродвигуни АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в кількості 4 шт. за №№14,15,30,33. Об`єм та ремонтопридатність прийнятого обладнання будуть визначені після повного розбирання та проведення дефектації (т.1 а.с.25).

12.12.2023 на виконання умов договору сторонами складено акти дефектації №№ 1-4, а також акт контролю повноти виконання обсягів послуг (т.1 а.с.26-30).

Пунктом 5.5 договору визначено, що після ремонту лінійного обладнання МВРС, проведеного відповідачем на його території, здійснюється здача лінійного обладнання МВРС з ремонту позивачу зі складанням акту приймання-передачі лінійного обладнання з ремонту (додаток № 8 до договору).

28.12.2023 виконавець звернувся до замовника листом за №015-3465, в якому повідомив про неможливість виконання зобов`язання у визначені договором строки у зв`язку із обставинами непереборної сили та повідомив, що підтверджуючі документи будуть надані відповідно до пункту 10 договору (т.1 а.с.31).

Пунктами 10.2, 10.3 договору сторони погодили, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.

Проте, як зазначав позивач, при зверненні до суду з відповідним позовом, виконавцем не було надано підтверджуючих документів на підтвердження обставин непереборної сили у порядку та строки визначені умовами договору.

Разом з тим, 22.01.2024 виконавцем було направлено на адресу замовника лист № 1/04-41, в якому просив направити представників замовника з метою приймання 24-25 січня 2024 року відремонтованого лінійного обладнання в кількості 4 одиниць, зі складанням передбачених договором документів (т.1 а.с.32).

Позивач, як замовник, наголошував, що через прострочення відповідачем, як виконавцем строку виконаних робіт, потребував додаткового часу на отримання дозволу на відрядження автотранспорту, у зв`язку із чим, уповноважені представники для приймання виконаних робіт (наданих послуг) були направлені до відповідача на 29-30.01.2024, про що було заздалегідь повідомлено відповідача листом від 23.01.2024 №РПЧ-06-01-10/51 (т.1 а.с.33).

30.01.2024 на виконання пункту 5.5 договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі лінійного обладнання з ремонту, згідно якого виконавець передав з ремонту, а замовник прийняв відремонтоване лінійне обладнання, а саме: тягові електродвигуни АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в кількості 4 шт. за №№14,15,30,33 (т.1 а.с.35).

Також, 30.01.2024 сторонами було складено та підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 2570400,00грн. (т.1 а.с.39).

Пунктом 7.9 договору сторони погодили, що за порушення термінів виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що послуги з ремонту були надані відповідачем з простроченням терміну, встановленого договором строком на 29 днів, у зв`язку з чим відповідач відповідно до пункту 7.9. договору зобов`язаний сплатити суму пені в розмірі 74541,60грн. (2570 400,00 х 0,1% х 29).

З метою досудового врегулювання спору, 14.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № НЮ-16/21 щодо сплати пені в сумі 74541,60грн. (т.1 а.с.36).

У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 08.03.2024 № 27-118 (т.1 а.с.37-38), відмовив у задоволенні претензійних вимог, посилаючись на невірне визначення позивачем періоду допущеного прострочення надання послуг з ремонту.

З огляду на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити вказані грошові кошти, 12.04.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення 74541,60грн. пені (т.1 а.с.1-42).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у даній справі позов задоволено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.48-53).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судова колегія зазначає, згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 610 та пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 548, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частиною 1 статті 229, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 6 статті 231 та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Верховний суд у постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17.

Поряд з цим, в постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, зазначила, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, пунктом 7.9. договору сторони погодили, що за порушення термінів виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2023 замовник на виконання умов пункту 3.3 договору направив на електронну адресу виконавця заявку №НРП-13/1650, в якій просив приступити до надання послуг з ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 (т.1 а.с.20).

Строк виконання заявки складав до 31.12.2023 включно у відповідності до 3.1 договору.

Листом від 08.12.2023 за №15-3270 виконавець повідомим замовника про готовність до виконання послуги з ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 (т.1 а.с.19).

Пунктом 5.3 договору визначено, що здача та приймання в ремонт лінійного обладнання МВРС оформлюється "Актом приймання і попереднього зовнішнього огляду вузлів та агрегатів".

Крім того, згідно з пунктом 6.1.4 договору за 5 (п`ять) робочих днів до початку збирання обладнання надіслати повідомлення замовнику, відповідно до вимог п.14.5 договору, на електронну адресу про виклик представника замовника для проведення дефектацїї лінійного обладнання зі складанням остаточної дефектної відомості та контролю повноти виконання обсягів послуг. Збирання лінійного обладнання до прибуття представника замовника (представника моторвагонного депо) - забороняється. Непідтверджені представником замовника (представником моторвагонного депо) обсяги наданих послуг до оплати замовником не приймаються.

На виконання пункту 6.1.4 договору, виконавець листом від 08.12.2023 №15-3271 просив направити представників замовника з метою проведення 11.12.2023 дефектації лінійного обладнання зі складанням передбачених договором документів (т.1 а.с.23).

11.12.2023 на виконання вимог пункту 5.3 договору сторонами було складено та підписано відповідний акт № 1 приймання і попереднього огляду вузлів та агрегатів, згідно якого з комори мотовагонного депо Христинівка в АТ «Укренергомашини», на підставі договору №ОД/НРП-23-872 НЮ від 23.11.2023 виконавцем було прийнято в ремонт вагові електродвигуни АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в кількості 4 шт. за №№14,15,30,33. Об`єм та ремонтопридатність прийнятого обладнання будуть визначені після повного розбирання та проведення дефектації (т.1 а.с.25).

12.12.2023 на виконання умов договору сторонами складено акти дефектації №№ 1-4, а також акт контролю повноти виконання обсягів послуг (т.1 а.с.26-30).

Пунктом 5.5 договору визначено, що після ремонту лінійного обладнання МВРС, проведеного відповідачем на його території, здійснюється здача лінійного обладнання МВРС з ремонту позивачу зі складанням акту приймання-передачі лінійного обладнання з ремонту (додаток № 8 до договору).

28.12.2023 виконавець звернувся до замовника листом за №015-3465, в якому повідомив про неможливість виконання зобов`язання у визначені договором строки у зв`язку із обставинами непереборної сили та повідомив, що підтверджуючі документи будуть надані відповідно до пункту 10 договору (т.1 а.с.31).

Пунктами 10.2, 10.3 договору сторони погодили, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем, як виконавцем за договором не було направлено на адресу позивача, як замовника підтверджуючих документів на підтвердження обставин непереборної сили у порядку та строки визначені умовами договору.

Лише 22.01.2024, тобто з пропуском строку встановленого пунктом 3.2. договору, виконавцем було направлено на адресу замовника лист № 1/04-41, в якому просив направити представників замовника з метою приймання 24-25 січня 2024 відремонтованого лінійного обладнання в кількості 4 одиниць, зі складанням передбачених договором документів (т.1 а.с.32).

30.01.2024 на виконання п. 5.5 Договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі лінійного обладнання з ремонту, згідно якого виконавець передав з ремонту, а замовник прийняв відремонтоване лінійне обладнання, а саме: тягові електродвигуни АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в кількості 4 шт. за №№14,15,30,33 (т.1 а.с.35).

Отже, зважаючи на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо виконання ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в строки визначені умовами договору №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу від 23.11.2023, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем правомірно нараховано до стягнення пеню в сумі 74541,60грн.

Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить суд апеляційної інстанції визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ Українські енергетичні машини в період з 24.02.2022 по теперішній час, та звільнити АТ Укренергомашини від цивільно - господарської відповідальності з оплати пені, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для її застосування; в разі неврахування форс-мажорних обставин, застосувати та врахувати принцип справедливості, зменшивши суму стягнення з відповідача на користь позивача пені на 99 %.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України, введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні та засвідчення 28.02.2022 відповідних форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України та на скрутне матеріальне становище підприємства, яке знаходиться в прифронтовому місті Харкові.

Крім того, факт виникнення форс -мажорних обставин також підтверджується сертифікатом Харківської торгово-промислової палати України за вих. №114/63.01-6 від 30.09.2022, яким засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства Українські енергетичні машини, проте, відповідний сертифікат, апелянтом до матеріалів справи надано не було.

Апелянт також наголошує, що підприємство неодноразово піддавалось ворожим обстрілам, про що свідчать відповідні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, та як наслідок, не може здійснювати нормальну господарську діяльність.

Щодо доводів апелянта про те, що існування на території України надзвичайних обставин перешкоджало останньому здійснювати підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану, відтак, як вказує скаржник, відсутня вина у несвоєчасному невиконанні зобов`язань щодо виконання ремонту тягових електродвигунів АД-906 дизель-поїздів ДЕЛ-02 в строки визначені умовами договору №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу від 23.11.2023, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених в статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

З аналізу вказаних правових норм, а також сформованої та сталої судової практики Верховного Суду випливає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Судова колегія зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу від 23.11.2023.

При цьому, судова колегія зауважує, що за умовами договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін (пункт 10.1 договору).

Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини (пункти 10.2. та 10.3 договору).

Однак, доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що спірний договір №ОД/НРП-23-872 НЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу сторонами було укладено 23.11.2023, в той час як воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022, отже укладаючи відповідний договір сторони усвідомлювали, що такий правочин укладається в період дії воєнного стану в Україні.

Колегія суддів також зауважує, що в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, у зв`язку із чим, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію російської федерації проти України, не звільняють відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем, взятих на себе на підставі договору №ОД/НРП-23-872 НЮ.

Отже, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими, а вимога апелянта звільнити АТ "Укренергомашини" від цивільно-правової відповідальності з оплати в період з 24.02.2022 по цей час є безпідставною.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення обсягу цивільно-правової відповідальності, судова колегія зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19).

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №910/1005/19).

Судова колегія враховує, що відповідач просить зменшити розмір пені, посилаючись на те, що він включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, а стягнення надмірних штрафних санкцій в результаті приватизації завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості підприємства.

Крім того, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану товариство перебуває у тяжкій економічній ситуації, неодноразово піддавалось ворожим обстрілам, та як наслідок не може здійснювати нормальну господарську діяльність.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями витягів з єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 22023220000001455, номер кримінального провадження 2202222000002603, номер кримінального провадження 22022220000001240, номер кримінального провадження 22022220000000817, номер кримінального провадження 22022220000000687, номер кримінального провадження 12022221190000725 та рапортів працівників поліції від 10.02.2023, 13.03.2023, 01.06.2023, з яких вбачається, що територія АТ "Українські енергетичні машини" систематично піддається ворожим обстрілам, внаслідок чого пошкоджено майно товариства.

Вказані обставини впливають на господарську діяльність відповідача, а також на можливість останнього своєчасно виконати свої зобов`язання за договором.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що позивачем не доведено того, що виконанням зобов`язання з порушенням строків, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказав, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №924/633/20).

Судова колегія зауважує, що застосування штрафних санкцій у вигляду пені спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Поміж тим, слід зазначити, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.

За висновком суду, у випадку зменшення розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, протилежного останнім і не доводиться належними доказами, в той час як відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт скрутного матеріального становища.

В такому випадку стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, а саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 74541,60грн., враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, судова колегія вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, обмежити розмір штрафу та пені.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, судова колегія вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму штрафних санкцій на 90%, а саме стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 7454,16грн.

Колегія суддів вважає, що присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором №ОД/НРП-23-872 НЮ в сумі 74541,60грн. слід змінити та визначити розмір пені, яка підлягає до стягнення в розмірі 7454,16грн.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставною вимогу апелянта про застосування до спірних правовідносин за аналогією рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23, де суд за аналогічних обставин зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3% річних та інфляційні втрати) на 90%, оскільки відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Крім того, апелянт просить суд відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі залишення рішення суду першої інстанції в силі та без змін.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Таким чином, при розгляді даної справи Східний апеляційний господарський суд не виконував повноважень суду першої інстанції, а переглядав рішення господарського суду Харківської області в апеляційному порядку, тобто виконував функції суду апеляційної інстанції.

Враховуючи положення статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області є судом, який розглядав справу №922/1248/24 як суд першої інстанції. Дані обставини не залежать від того, який саме суд приймав кінцеве рішення по даній справі.

Тому саме господарський суд Харківської області повинен розглядати клопотання відповідача - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду.

В той же час, у Східного апеляційного господарського суду відсутні повноваження на розгляд клопотання (подання) про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, оскільки він не розглядав дану справу як суд першої інстанції.

З огляду на відсутність у Східного апеляційного господарського суду повноважень розглядати клопотання апелянта, колегія суддів доходить до висновку про необхідність відмовити у прийнятті до розгляду клопотання - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі залишення рішення суду першої інстанції в силі та без змін.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Пунктами 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (пункт 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" слід задовольнити частково, змінити рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 в частині стягнення з відповідача пені, та визначити розмір пені, який підлягає стягненню в розмірі 7454,16грн. Відмовити в решті позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору судова колегія керується приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладає судові витрати на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 змінити в частині стягнення пені в сумі 74541,60грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Пункт 1 та 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1248/24 викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м.Харків, пр.Героїв Харкова, буд.199, код 05762269) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код 40075815) 7454,16грн. пені, 89,44грн. судового збору за подання позовної заяви.

Відмовити в решті позовних вимог".

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код 40075815) на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м.Харків, пр.Героїв Харкова, буд.199, код 05762269) ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 363,20грн.

Повний текст постанови складено 23.09.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко