Ухвала

від 18.09.2024 по справі 2-664/11

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

18 вересня 2024 року м. Кропивницький

справа № 2-664/11

провадження № 88-ц/4809/4/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Олександрівський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі зазаявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми і

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просив:

- визнати виконавчий лист № 2-664/2011, виданий 20.11.2012 Олександрівським районним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 104 833, 70 грн таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь безпідставно одержану за виконавчим документом суму у розмірі 10 075,65 грн.

Заява мотивована тим, що на виконанні в Олександрівському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавчий лист № 2-664/2011, виданий 20.11.2012 Олександрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № KGLWGK01580002 від 01.11.2006 заборгованості в сумі 104 833,70 грн.

В даному відділі на виконанні також перебуває виконавчий напис № 1228, виданий 31.08.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № KGLWGK01580002 від 01.11.2006 заборгованості в розмірі 539 662,61 грн.

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» видано 22.05.2018 Апеляційним судом Кіровоградської області виконавчий лист на підставі постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.05.2018 по цивільній справі № 397/1160/16-ц про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 54 580,75 грн на виконання кредитного договору № KGLWGK01580002 від 01.11.2006.

На виконання вказаного вище виконавчого листа державним виконавцем арештовано та реалізовано автомобіль ВАЗ 21063, 1988 р. в., державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

В подальшому державним виконавцем здійснено розподіл коштів та перераховано стягувачу кошти в сумі 10 075,65 грн.

Однак, виконавчий лист по справі № 397/1160/16-ц був скасований, оскільки постановою Верховного Суду України від 03.06.2020 було в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № KGLWGK01580002 від 01.11.2006 відмовлено.

У зв`язку з викладеним, заявник вважав, що виконавчий лист по справі № 2-664/2011 є таким, що не підлягає виконанню, а тому звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2022 року заяву боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», Олександрівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми, задоволено частково.

Визнано виконавчий лист № 2-664/2011, виданий 20.11.2012 Олександрівським районним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 104 833, 70 грн таким, що не підлягає виконанню.

У іншій частині вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 397/1160/16-ц (провадження № 61-38967св18) рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2017 та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.05.2018 у частині вирішення первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, а стягнення по оспорюваному виконавчому листу № 2-664/2011, виданим 20.11.2012, відбувалося по цьому ж кредитному договору та з одного і того ж самого боржника, то суд вважає що вказаний виконавчий лист не відлягає виконанню.

Відмовляючи в частині вимог про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно одержаної за виконавчим документом суми у розмірі 10 075,65 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вказана вимога не ґрунтується на нормі ч. 4 ст. 432 ЦПК України, з огляду на те, що вона має заявлятися за правилами позовного провадження, а не в порядку подачі заяви з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено повністю.

Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2 481 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявник не навів обставин, які б свідчили про те, що виконавчий лист видано було видано помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року, таким, що не підлягає виконанню, фактично порушить принцип обов`язковості виконання рішення суду, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про добровільне та/чи в примусовому порядку виконання ОСОБА_1 в повному обсязі судового рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що немає підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та похідної вимоги про стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», Олександрівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми відмовлено.

В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаної стягувачем за виконавчим документом суми задовольнити повністю, а також скасувати ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року.

Заява мотивована тим, що змістовність виконавчого листа № 2-664/2011, виданного 20.11.2012 Олександрівським районним судом Кіровоградької області не відповідає зазначеному в резолютивній частині ршення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2011 у справі № 2-664/2011, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

Стягувач у справі № 2-664/2011 не звертався із заявою до суду, який видав виконавчий документ про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд, який видав виконавчий документ не прийняв у стягувача виконавчий лист № 2-664/2011 з підстав відсутності в ньому суми, зазначеної в судовому рішенні.

Стягувач до суду у справі № 2-664/2011 не надав належних доказів про отримання стягнутих державним виконавцем коштів з боржника за виконавчим провадженням № 36111006.

В період з 22.01.2013 по 18.06.2024 стягувач не звертався із заявою до державного виконавця про те, що змістовність виконавчого листа № 2-664/2011 не відповідає зазначеному в резолютивній частині рішення, що передбачає заходи примусового виконання, для прийняття рішень згідно чинного законодавства.

Державний виконавець за період з 22.01.2013 по 18.06.2024 не встановив, що змістовність виконавчого листа № 2-664/2011 не відповідає зазначеному в резолютивній частині рішення та не прийняв рішення про повернення стягувачу виконавчого документа з поідомленням суду та учасників виконавчого провадження.

Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.10.2023 у справі № 397/16/23 визнано виконавчий напис № 1228 від 31.08.2018, вчиненийприватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», за кредитним договором № KGLWGK01580002 від 01.11.2006 на суму 53 9662,61 грн, таким, що не підлягає виконанню, а стягнення по оспорюваному виконавчому листу № 2-664/2011 відбулось по тому кредитному договору № KGLWGK01580002від 01.11.2006 та з одного і того ж самого боржника.

Строк, за який проводилося стягнення заборгованості за кредитним договором № KGLWGK01580002 від 01.11.2006, який вказується у виконавчому написі № 1228 від 31.08.2018 одинадцять років вісім місяців сімнадцять днів та обхвачує та поглиблює зазначений у виконавчому листі № 2-664-2011 період з 01.11.2006 по 19.08.2011.

Судом не досліджені зібрані у справі № 2-664/2011 докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи заяви про перегляд постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами.

Представники АТ КБ «ПриватБанк» та Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Аналізуючи доводи заяви, суд вважає, що безпідставними ОСОБА_2 на як на нововиявлену обставину є посилання на наявність заочного рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.10.2023 у справі № 397/16/23, яким визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1228 від 31.08.2018, оскільки виконавчий лист, що оскаржується у даній справі, є самостійним виконавчим документом, на підставі якого відкрито виконавче провадження державним виконавцем, і у постанові Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі 2-664/11 була надана відповідна правова оцінка наявності підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

З аналізу змісту інших доводів заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з постановою апеляційного суду через неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зводяться до переоцінки вже встановлених судом обставин та наданих учасниками справи доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 752/4955/17 викладено висновок про те, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Вказані ОСОБА_1 в заяві обставини, в розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими, за яких може бути скасовано судове рішення за правилами Розділу V Глави 3 ЦПК України, оскільки не відповідає усім необхідним умовам таких обставин.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з частиною четвертою статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 429 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року за нововиявленими обставинами відмовити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишити в силі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23.09.2024.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник