Ухвала

від 11.09.2024 по справі 461/7422/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/7422/24

Провадження № 1-кс/461/5506/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові погоджене із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023142410000131 від 26.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, -

в с т а н о в и в:

слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням, в якому просить суд накласти арешт шляхом позбавлення права відчуження на майно, яке перебуває на праві приватної власності підозрюваного ОСОБА_6 , а саме: земельні ділянки площею 2,0 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1680812646224), кадастровий номер 4622480400:02:007:0006 та 0,15 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2390411346224), кадастровий номер 4622487900:01:006:0040, а також об`єкт рухомого майна легковий автомобіль марки PEUGEOT моделі 308 (номер та серія знака: НОМЕР_1 , дата реєстрації 31.01.2023, категорія транспортного засобу: В, тип транспортного засобу кузова: універсал-загальний, код типу кузова: НОМЕР_2 , рік випуску: 2008; код коліру - колір: 8 сірий, VIN: НОМЕР_3 ).

У зв`язку із реальною загрозою відчуження майна, просить розглянути дане клопотання без участі особи у володінні якої воно перебуває.

Виконання ухвали суду просить покласти на слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , чи іншого слідчого у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження №42023142410000131 від 26.12.2023.

В обгрунтуваннявнесеного клопотанняпокликається нате,що з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у користуванні та власності підозрюваного ОСОБА_6 з метою виконання завдань кримінального провадження, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тому просить клопотання задоволити.

Слідчий у судове засідання не з`явився, оскільки у клопотанні просить суд проводити розгляд справи про накладення арешту на майно у його відсутності та у відсутності прокурора, а також без виклику власника майна. Клопотання підтримує та просить суд таке задоволити.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості щодо якого 26.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023142410000131, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, в якому 30.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних сил Збройних Сил України полковника ОСОБА_8 від 01.06.2022 №25-РС (по особовому складу) солдата ОСОБА_6 , водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення призначено начальником складу взводу матеріального забезпечення цієї ж роти військової частини НОМЕР_4 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від24.03.1999, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Також згідно ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно ст.1-4Дисциплінарного статутуЗбройних СилУкраїни затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від24.03.1999, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватисяКонституціїта законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відтак, проходячи військову службу, сержант ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.65 Конституції України, ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватисяКонституції Україниі законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-XIV (у редакції від 19.02.2022, надалі Закон №1075-XIV), військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №1075-XIV, Міністерство оборони України (надалі - МОУ) як центральний орган управління Збройних Сил України (надалі - ЗСУ) здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, в тому числі у разі їх розформування.

Так, ст.3 Закону №1075-XIV передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління.

Відповідно до ч. 2 ст.3 №1075-XIV, з моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальномупорядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ст.4 №1075-XIV передбачено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Окрім цього п. п. 6-12 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України №1225 від 4 серпня 2000 року встановлено, що облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності; обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження; облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним , облік військового майна ведеться як у мирний час, так і в особливий період на об`єктах військового (корабельного) господарства, у службах забезпечення органів військового управління, службах військових частин і з`єднань, на складах, базах, в арсеналах згідно з цим Положенням та відповідними нормативно-правовими актами Міноборони ; облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації (далі - облікові документи) даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу ; облік військового майна у випадках, передбачених законодавством, ведеться з дотриманням вимог щодо забезпечення збереження державної таємниці ; кількісний облік військового майна ведеться в натуральних показниках і відповідних одиницях виміру; нормативно-правові акти з питань організації та ведення обліку військового майна, визначення його категорій та ступенів придатності, повноважень і відповідальності посадових осіб, порядку контролю за обліком військового майна, а також перелік видів військового майна, облік якого ведеться в обліково-номерних показниках, затверджуються Міноборони.

Пунктом 2 розділу І Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (у редакції від 20.11.2020, чинній у 2023 році, надалі Інструкція №440) визначено, що матеріально відповідальна особа це посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Встановлено, що у відповідності до затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_4 ОСОБА_9 Акту прийому-передачі справ та посади начальника складу ПММ від січня 2022 року, уповноваженою комісією станом на 31.01.2022 передано для поточного забезпечення та довготривалого зберігання від старшого солдата ОСОБА_10 під матеріальну відповідальність солдата ОСОБА_6 склад пального (під розписку останнього). Приймання-передачу проведено на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 27.01.2022 №20.

Таким чином ОСОБА_6 , внаслідок приймання на зберігання склад пального відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 27.01.2022 №20 та обіймаючи посаду начальника складу взводу матеріального забезпечення є матеріально відповідальною особою.

Положенням про військове (корабельне) господарство ЗСУ (п.1.1), затвердженим наказом МОУ від 16.07.1997 №300 (у редакціях від 09.09.2016 та від 25.08.2023, надалі Положення №300) визначено:

-основи організації та ведення військового (корабельного) господарства;

-права та обов`язки посадових осіб військової частини (корабля) та з`єднання, пов`язані з веденням військового (корабельного) господарства;

-порядок планування та здійснення контролю господарської діяльності;

-порядок організації матеріально-технічного, аеродромно-технічного, ветеринарного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного, фінансового та іншого забезпечення;

-порядок приймання і здачі посади та облікової документації особами, на яких покладено ведення військового (корабельного) господарства;

-порядок створення військового господарства при формуванні та порядок ліквідації його при розформуванні військової частини (з`єднання);

-порядок вирішення інших питань щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства.

Відповідно до п.1.3 Положення №300, воно застосовується для всіх військових частин, кораблів, установ, військово-навчальних закладів, організацій та з`єднань ЗСУ на мирний та воєнний час при розташуванні у місцях постійної дислокації.

У відповідності до п.2.1 даного Положення, військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин (кораблів) і з`єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об`єкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна.

Також, п. 3.2.40, 3.2.41 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», визначено, що начальники складів частини відповідають за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку. Крім того, начальники складів повинні: знати номенклатуру матеріальних засобів, які зберігаються на складі, слідкувати за їх комплектністю, наявністю та якісним станом; суворо виконувати правила приймання, зберігання, видавання та здавання матеріальних засобів, не допускати випадків псування та нестач; приймати та видавати матеріальні засоби за встановленими документами; вести кількісний та якісний облік матеріальних засобів, що знаходяться на складі; своєчасно здавати склад під охорону, а під час приймання складу з під охорони старанно перевіряти цілісність стін, даху, дверей та вікон, наявність, цілісність замків та пломб (відбитків печаток).

Крім того, п. 3.2.42 наказу №300 визначено, що начальник складу частини виконує роботи щодо приймання, зберігання, видавання, здавання і обліку матеріальних засобів та прибирання складу за вказівками начальника служби. Якщо начальник відповідає за окреме сховище чи склад, він виконує обов`язки та несе відповідальність за зберігання матеріальних засобів відповідно до обов`язків начальника складу частини.

Окрім цього відповідно до у п.23 розділу до розділу V «Організація, ведення обліку та документальне оформлення руху військового майна у військовій частині» Інструкції №440, облік військового майна на складі (усховищі) військової частини ведеться начальником складу (сховища) або особою, яка відповідно до наказу командира військової частини тимчасово виконує обов`язки за штатною посадою начальника складу (сховища) і на яку покладаються обов`язки з приймання (видавання) зберігання та ведення обліку військового майна на складі (у сховищі).

Враховуючи вищезазначене ОСОБА_6 , який проходив службу на посаді начальника складу взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_4 відповідно до примітки 1 до ст. 425 КК України є військовою службовою особою оскільки обіймав посаду, пов`язану з виконанням адміністративно-господарських обов`язків.

Таким чином ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби НОМЕР_4 та проходячи службу на посаді начальника складувзводу матеріальногозабезпечення військової служби НОМЕР_4 у військовому званні «сержант», будучи військовою службовою особою, в умовах воєнного стану який введено на території України відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, в порушення ст. ст.3,4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. п. 6-12, 13 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України №1225 від 4 серпня 2000 року, п. п. п. 3.2.40, 3.2.41, 3.2.42 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженогонаказом Міністерстваоборони України№300від 16 липня 1997 року, перебуваючи у місці дислокації військової частини НОМЕР_4 , яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 31.01.2022 по 22.12.2023, маючи реальну можливість належним чином виконувати свої службові обов`язки, не слідкував за прийманням, видачою та повнотою наявності ввіреного йому майна, своєчасний облік матеріальних цінностей, які зберігались на складі пального, не здійснював та їх номенклатурою не володів, правил приймання, зберігання, видачі пального належним чином не дотримувався, не вів облік матеріально-технічних засобів, які рахуються за складом пального, інформацією про облікові дані щодо кількості пального не володів, звірку з службою пального та фінансово-економічною службою не проводив, внаслідок чого допустив нестачу військового майна, а саме: дизельного палива марки ДП АРКЄвро 5В0 у кількості 24 697 кілограм, чим державі, в особі військової частини НОМЕР_4 , завдав збитки на загальну суму 1102417,28 гривень (один мільйон сто дві тисячі чотириста сімнадцять гривень, двадцять вісім копійок), що згідно примітки 2 дост. 425 КК Україниспричинило тяжкі наслідки матеріального характеру, оскільки в п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

30.08.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного ресстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна шодо суб?єкта встановлено, що на праві власності у ОСОБА_6 перебувають земельні ділянки площею 2,0 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1680812646224), кадастровий номер 4622480400:02:007:0006 та 0,15 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2390411346224), кадастровий номер 4622487900:01:006:0040, а також об`єкт рухомого майна легковий автомобіль марки PEUGEOT моделі 308 (номер та серія знака: НОМЕР_1 , дата реєстрації 31.01.2023, категорія транспортного засобу: В, тип транспортного засобу кузова: універсал-загальний, код типу кузова: НОМЕР_2 , рік випуску: 2008; код коліру-колір: 8 сірий, VIN: НОМЕР_3 ).

Ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчим доведено, що метою накладення арешту на майно є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Арешт на вище вказане майно, є розумним та співрозмірним обмеженням права власності щодо виконання завдання кримінального провадження відповідно до ст.2 КПК України.

Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане.

Незастосування арешту майна із позбавленням права на відчуження та розпорядження, може привести до настання наслідків, які перешкоджатимуть відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023142410000131 від 26.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, - задоволити.

Накласти арешт шляхом позбавлення права відчуження на майно, яке перебуває на праві приватної власності підозрюваного ОСОБА_6 , а саме: земельні ділянки площею 2,0 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1680812646224), кадастровий номер 4622480400:02:007:0006 та 0,15 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2390411346224), кадастровий номер 4622487900:01:006:0040, а також об`єкт рухомого майна легковий автомобіль марки PEUGEOT моделі 308 (номер та серія знака: НОМЕР_1 , дата реєстрації 31.01.2023, категорія транспортного засобу: В, тип транспортного засобу кузова: універсал-загальний, код типу кузова: НОМЕР_2 , рік випуску: 2008; код коліру-колір: 8 сірий, VIN: НОМЕР_3 ).

Виконання ухвали суду покласти на слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , чи іншого слідчого у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження №42023142410000131 від 26.12.2023.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1