Ухвала

від 23.09.2024 по справі 947/32142/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/32142/23

Провадження № 2/947/753/24

УХВАЛА

23.09.2024 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження питання про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1", ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут", про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

06.10.2023 року позивач ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" звернулось до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1", ОСОБА_1 , в якому просить визнати за ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою розподілено судді Васильків О.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.11.2023 року вказану позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

20.08.2024 року Керівником апарату Київського районного суду міста Одеси, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , з підстав подання заяви про відставку, видано розпорядження №132 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, на підставі якого проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу розподілено судді Калініченко Л.В., що підтверджується протоколом від 20.08.2024 року.

Вказані матеріали справи передані головуючому судді Калініченко Л.В. 23.08.2024 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 26.08.2024 року цивільну справу№947/32142/23, прийнято до провадження. Продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи у залі № 226 Київського районного суду м. Одеси на 23 вересня 2024 року о 12 годині 30 хвилин.

02.09.2024 року головуючому судді Калініченко Л.В. передані матеріали справи №947/32142/23, зареєстровані за окремим провадженням №2-9/947/373/24 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

До підготовчого судового засідання призначеного на 23.09.2024 року з`явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС". Інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Суд оглянувши матеріали справи, порушив питання щодо предметної та суб`єктної юрисдикції даної справи.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні заперечував проти закриття провадження по даній справі, а також вважав, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд вважає наявними підстави для закриття провадження по справі, з наступних підстав.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Наведене дає підстави для висновку, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

Статтею 124Конституції Українивизначено,що правосуддяв Україніздійснюють виключносуди. Делегуванняфункцій судів,а такожпривласнення цихфункцій іншимиорганами чипосадовими особамине допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 23листопада 2021року усправі №359/3373/16-ц(провадження№ 14-2цс21)зазначено,що:«відповідно допункту 1частини першоїстатті20ГПК Українивчинній редакціїгосподарські судирозглядають справиу спорах,що виникаютьпри укладанні,зміні,розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства».

Об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування частин першої та другоїстатті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21), та зазначила, що у разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Приймаючи викладені висновки судом встановлено, що предметом позову є визнання за позивачем ТОВ «Консалт Солюшенс», як юридичною особою, права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .

Позивачем у позові зазначається, що він - ТОВ «Консалт Солюшенс» 17.08.2020 року набуло право власності на майнові права на незакінчену будівництвом квартиру за будівельним АДРЕСА_2 , секція№2, однак як вказує позивач, його право на зазначене майно, як нерухоме, не визнається новим забудовником ТОВ ОК «ЖБК «Морський 1», оскільки ігноруються заяви позивача про вступ до членів кооперативу та видання акту приймання-передачі нерухомого майна, як і не укладаються інші договори.

Отже, наведене свідчить про те, що підставою заявленої вимоги про визнання права власності є наявність спору між позивачем - ТОВ «Консалт Солюшенс», як юридичною особою, та відповідачем - ТОВ ОК «ЖБК «Морський 1», як юридичною особою, з приводу нерухомого майна та визнання права позивача на це майно, що з доводів останнього не визнається відповідачем, який у відповідності до положень пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом зтим,судом враховується,що вказанапозовна вимогапозивача єєдиною вимогоюза данимпозовом якапред`явлена до відповідача - ТОВ ОК «ЖБК «Морський 1».

Позивач у позові, включивши до складу відповідачів ОСОБА_1 , як фізичну особу, який був колишнім власником спірних майнових прав на спірне нерухоме майно за даним позовом, не заявляє та не визначає жодної вимоги що стосується відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо зокрема справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на наведене, оскільки суд доходить до висновку, що виниклий між сторонами по справі в даній справі спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд вважає що провадження по даній справі, а також за зареєстрованим в межах даної справи провадженням №2-з/947/373/24 за клопотанням позивача про призначення судової експертизи, підлягає закриттю на підставі положень п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. 19, 255, 256, 261, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження по цивільній справі №947/3242/23 за позовною заявою Товариства зобмеженою відповідальністю"КОНСАЛТСОЛЮШЕНС"до Обслуговуючогокооперативу "Житлово-будівельнийкооператив "Морський1", ОСОБА_1 ,третя особа-Товариство зобмеженою відповідальністю"Добробут",про визнанняправа власності,разом ззареєстрованим вмежах даноїсправи провадженням№2-з/947/373/24 закрити.

Роз`яснити позивачеві його право на звернення з відповідним позовом за вказаними вимогами в порядку господарського судочинства передбаченого ГПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 24.09.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.