Рішення

від 24.09.2024 по справі 303/5569/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Мукачево Справа № 303/5569/24

2/303/1044/24

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих»

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача.

Як на підставу для задоволення позову, позивач посилається на те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2022 року (справа №303/4844/22) було задоволено її позов до відповідача шляхом визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору з нею, а також стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зазначене рішення суду постановою апеляційної інстанції було залишено в силі.

В подальшому, на підставі рішень Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2023 року (справа №303/8203/23) та від 07.03.2024 (справа №303/883/24) на користь позивача з відповідача також було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.11.2022 по 12.06.2023 та за період з 13.06.2023 по 12.01.2024.

Позивач обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з даним позовом тим, що директор підприємства виплачує їй середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно вищезазначених рішень суду, однак продовжує не викликати її на роботу та не забезпечує нею, а тому наявний факт вимушеного прогулу, викликаний протиправними діями роботодавця.

ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.01.2024 року по 28.06.2024 року в сумі 17140,00 грн.

На підставі ухвали суду від 4 липня 2024 року переданий на розгляд суду позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. У визначеній ухвалою суду строк позивач звернулася із заявою про усунення недоліків та подала позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Суд виконав свій процесуальний обов`язок та надіслав на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвалу про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з додатками до неї.

Відповідач, у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не надав.

На підставі частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об`єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є трудові відносини, пов`язані із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин, суд наводить наступні обставини справи.

Згідно з рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2022 року по справі №303/4844/22, позов ОСОБА_1 до відповідача задоволено та, як наслідок, визнано незаконним та скасовано наказ директора Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» № 21 К від 29.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з Оксаною Телегій» (надалі Наказ), стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без відрахування податків та платежів за період з 01.05.2022 року по день ухвалення рішення в розмірі 19711,92 гривень (а.с.5-13).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.06.2023 року зазначене рішення суду залишено в силі.

В подальшому, на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2023 року по справі №303/8203/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до підприємства об`єднання громадян «Мукачівське Учбово-виробниче підприємство № 1» Українського товариства сліпих» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 21713,20 гривень (а.с. 16-18). Як вбачається з мотивувальної частини рішення суду, розрахунковий період за який суд здійснив стягнення середнього заробітку становить з 11.11.2022 по 12.06.2023. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень зазначене рішення суду набуло законної 05.12.2023.

На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2024 року по справі №303/883/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до підприємства об`єднання громадян «Мукачівське Учбово-виробниче підприємство № 1» Українського товариства сліпих» було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 21991,20 гривень (а.с. 19-26) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2023 по 12.01.2024 без урахування податків і зборів. Рішення суду набуло законної сили 09.04.2024.

У поданому на розгляд суду позові позивач посилається на те, що оскільки рішення суду щодо стягнення з відповідача середнього заробітку ним виконуються, однак роботодавець продовжує не викликати її на роботу та не забезпечує нею, вона має підстави для стягнення на свою користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 15.01.2024 по 28.06.2024.

2. Надаючи правову оцінку вищевказаним аргументам позивача, суд, у контексті з наявними у матеріалах справи доказами, виходить з наступного.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дочастини першоїст.20Цивільного кодексуУкраїни право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Роз`яснюючи вищевказані положення Основного Закону України, Верховний Суд України у п. 1 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (надалі Постанова №9) звернув увагу судів на необхідності неухильного додержання при розгляді трудових спорівКонституції України,КЗпПі інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Згідно з частиною четвертою ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, установлені в прийнятому раніше судовому рішенні, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням у будь якій іншій справі.

У рішенні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2022 року по справі №303/4844/22 суд встановив, що внаслідок видання незаконного наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем фактично була створена ситуація вимушеного прогулу, викликана протиправними діями роботодавця.

Відтак, суд застосував при розгляді зазначеної справи з метою відновлення порушення трудових прав працівника аналогію закону та у відповідності до ч.9 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, положення ст. 235 Кодексу законів про працю, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік та стягнув середній заробіток з відповідача з 01.05.2022 по день ухвалення рішення, тобто 10.11.2022.

В свою чергу, оскільки на вищезазначене рішення суду було подано відповідачем апеляційну скаргу, яка була залишена без задоволення, то за період з 11.11.2022 по 12.06.2023 (тобто період протягом якого переглядалось рішення суду від 10.11.2022 по справі №№303/4844/22 в апеляційній інстанції) на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2023 року (справа №303/8203/23), було стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 також середній заробіток.

В подальшому, на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2024 року по справі №303/883/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до підприємства об`єднання громадян «Мукачівське Учбово-виробниче підприємство № 1» Українського товариства сліпих» було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 21991,20 гривень (а.с. 19-26) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2023 по 12.01.2024 без урахування податків і зборів.

Предметом даного судового розгляду є стягнення середнього заробітку за період з 15.01.2024 року по 28.01.2024, оскільки фактично відповідачем не відновлено дію трудового договору з позивачем, внаслідок чого вона й надалі позбавлена можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від неї причин та отримувати заробітну плату.

В контексті наведеного, належним виконанням судового рішення від 10.11.2022 року по справі №303/4844/22, яким суд визнав незаконним та скасував Наказ про призупинення дії трудового договору з відповідачем, слід вважати видачу роботодавцем про це наказу, що дало б можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення можна вважати закінченим із моменту фактичного допуску працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про призупинення дії з ним трудового договору та фактичного допуску до роботи такого працівника. Тобто, роботодавець повинен створити умови, за яких працівник може здійснювати свої обов`язки у порядку, що мав місце до винесення незаконного Наказу.

Поряд з цим, вимога позивача за предметом даного спору по своїй суті стосується стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (відновлення дії трудового договору), у зв`язку з чим до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. 236 Кодексу Законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Фактично, позивач у позовній заяві не посилається безпосередньо на цю норму закону, однак відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

Згідно зі статтею 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №560/7496/20 (адміністративне провадження № К/9901/42336/21) зазначено, що: «до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин».

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 461/7423/21 (провадження № 61-872св23) звернуто увагу на те, що: «для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період».

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, вона не була допущена відповідачем до безпосереднього виконання своїх трудових обов`язків. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. Невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення суду від 10.11.2022 у справі № 303/4844/22, має наслідком застосування приписівстатті 236 КЗпП Українипро стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника. При цьому, на підставі судових рішень з відповідача на користь позивача вже було стягнуто середній заробіток за період з 01.05.2022 по 12.01.2024 включно.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (надалі Порядок), такий порядок застосовується, крім іншого, у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно доп.5розд.ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Як вбачається із копії наказу №53/К від 07 жовтня 2016 року «Про прийом на роботу ОСОБА_1 », позивача було прийнято на посаду складальника виробів з пластмас цеху №01 ПОГ «Мукачівського УВП №1 УТОС» та встановлено погодинну оплату праці, у зв`язку з чим для розрахунку середнього заробітку має враховуватися середньогодинна заробітна плата та число робочих днів.

Виходячи з наданої позивачем довідки про середню заробітну плату (дохід) (а.с. 15), середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні повні відпрацьовані місяці становить 35,71 грн.

За таких обставин, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 15.01.2024 по 28.06.2024 становить 17140,80 грн (35,71 грн. х 4 середня кількість відпрацьованих годин за день х 120 робочі дні) без вирахування податків та обов`язкових платежів.

Верховний Суд України в п. 6 постанови Пленуму від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами про оплату праці» роз`яснив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин по справі та приписів законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах позовних вимог у сумі 17140,00 грн.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави сума 1211,20 гривень судового збору за вимогу майнового характеру.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 55, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

2. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» на користь ОСОБА_1 суму 17140,00 (сімнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок) гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 15.01.2024 по 28.06.2024 без урахування податків і зборів.

3. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» в дохід держави суму 1211,20 гривень судового збору.

4. Рішеннясуду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Підприємство об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих», м.Мукачево, вул. Свалявська, 2А, код ЄДРПОУ 40110629.

Суддя В.В. Кость