Рішення

від 23.09.2024 по справі 500/3780/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3780/24

23 вересня 2024 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" (далі ТОВ "Перемога Фуд", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000052/1 від 07.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару - ананасів консервованих, уповноваженим представником Товариства подано електронну митну декларацію (далі - МД) №24UA403070001147U5 від 07.02.2024 з вартістю товару за ціною договору 2,30 дол. США за коробку з усіма необхідними документами на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Проте митний орган прийняв спірне рішення №UA403070/2024/000052/1 від 07.02.2024, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі МК України) на рівні 1,6 дол. США /кг, аргументуючи наступним: декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товару; не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування, то не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; не подано інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертизи організаціями; не подано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; АСУР згенеровано митні формальності за кодами 105-2 та 106-2. У митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості імпортованого товару, оскільки митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митним органом товарів є вищою; до митного оформлення подано Договір №UA00251386 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 12.08.2022. Однак, декларантом до митного оформлення не подано інструкції Замовника, які передбачено п.2.1. Договору; наданий Прайс-Лист від 20.09.2023р. містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах FOB Qingdao, що обмежує конкурентність та коло покупців товару; банківську платіжну інструкцію від 05.09.2023 №б/н не можливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки сума не відповідає фактурній вартості та у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний контракт, вартість поставки в якому не зазначена; заявлена митна вартість товару є нижчою, ніж вартість товарів раніше ввезених на територію України.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Позивач просив також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, витрати на послуги перекладача у розмірі 2530,00 та судовий збір.

19.06.2024 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 07.02.2024 уповноваженою особою позивача подано МД, у якій до митного оформлення заявлено товар: консервовані гриби. До митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" (далі - АСМО "Інспектор") було згенеровано відповідні форми митного контролю. Також АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.

Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено: банківську платіжну інструкцію від 05.09.2023 №б/н (Swift) неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки сума не відповідає фактурній вартості та у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір, вартість поставки в якому не зазначена; до митного оформлення не подані транспортні документи, які б підтверджували частину маршруту перевезення вантажу Гданськ-Медика; Прайс-лист від 20.09.2023 №б/н містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB, Qingdao, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару; Згідно з договором на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 12.08.2022 №UA00251386 між Maersk A/S, Данія та ТОВ "ПЕРЕМОГА ФУД" передбачено:

- предметом даного Договору є міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів Замовника та/ або клієнтів "Замовника" (п.1);

- перевізник приймає на себе зобов`язання здійснити перевезення Вантажів відповідно до інструкцій Замовника.

Під інструкціями Замовника слід розуміти: будь-яку інформацію, надану Замовником Перевізнику щодо конкретного перевезення у письмовій чи електронній формі, у тому числі у формі замовлення (booking) шляхом заповнення онлайн форм Перевізника (п 2.1). Інструкції Замовника, до митного оформлення не подано.

Зазначає, що у поданих до митного оформлення разом із митною декларацією документах наявні розбіжності та невідповідності, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.

В оскаржуваному рішенні (у графі 33) зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної вартості. За основу для обрахунку митної вартості задекларованого товару взято інформацію щодо вартості товару згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах, за МД 07.07.2023 №UA403030/2023/17105 на рівні 1,6 дол. США за кг.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Також відповідач вважає необґрунтованими вимоги про стягнення з нього витрат, понесених Товариством через залучення перекладача (бо подані докази на підтвердження таких витрат не дають можливості з`ясувати чи пов`язані витрати з перекладу документів з розглядом даної адміністративної справи) та витрат на правничу допомогу (з огляду на відсутність належних документів, які б підтверджували такі витрати у розмірі 5000 грн).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 29.07.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача від 04.07.2024 про розгляд справи №500/3780/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA403070/2024/000052/1 від 07.02.2024 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ "Перемога Фуд" зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

На виконання зовнішньоекономічного контракту №PF/XXT001 від 11.01.2023, укладеного між компанією "XIAMEN XINTUOTIAN IMPORT EXPORT CO., LTD" (Китай) та ТОВ "ПЕРЕМОГА ФУД" (Україна), згідно із рахунком-проформою №XT-PF020823 від 02.08.2023, рахунком-фактурою (інвойс) №XTT42303 від 28.09.2023, позивачем на митну територію України ввезено товар "Консервовані гриби ...".

07.02.2024 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №24UA403070001147U5, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: "Консервовані гриби без додання оцту чи оцтової кислоти, в скляних банках: - опеньки (Nameko) натуральні, вагою нетто 500г (580мл), маса основного продукту 320г, 2061 ящ. по 12бан. Товар не містить ГМО. Чиста вага нетто 12366 кг. Країна виробництва: Китай (CN). Виробник: Xiamen Xintuotian Import Export Co.,Ltd. Торговельна марка: "DREAM VALLEY.".

До МД як вбачається з інформації, що міститься в графі 44, уповноваженою особою Товариства до митного оформлення подані наступні документи:

- пакувальний лист №б/н від 28.09.2023;

- рахунок-проформа №XT-PF020823 від 02.08.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) №XTT42303 від 28.09.2023;

- коносамент №231503370 від 07.10.2023;

- накладна УМВС №2151048363 від 03.01.2024;

- міжнародний санітарний сертифікат №223N46030003330002 від 17.10.2023;

- міжнародний санітарний сертифікат №223N46030003332002 від 17.10.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару №C237841793780227 від 07.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift від 05.09.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653292890 від 06.12.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653292891 від 06.12.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653292892 від 06.12.2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг - Swift № б/н від 08.12.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 20.09.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №PF/XXT001 від 11.01.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №158-23-ПЕФ від 09.11.2023;

- договір (контракт) про перевезення №UA00251386 від 12.08.2022;

- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №б/н від 06.02.2024;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11050169 від 06.02.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №425820230000996855 від 04.10.2023.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, АСМО "Інспектор" згенеровано форми митного контролю: "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.

У подальшому Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У разі відсутності таких надати: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта окрім наданих до МД додаткових документів надано не було. Листом від 07.02.2024 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що надати додаткові документи, крім наданих, немає можливості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000052/1 від 07.02.2024, у графі 33 якого зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: документів, які б підтверджували частину маршруту перевезення вантажу Гданськ-Медика та інструкції Замовника; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом додано до митного оформлення: прайс-лист, копія митної декларації країни відправлення.

За результатами опрацювання документів встановлено наступне:

Банківську платіжну інструкцію від 05.09.2023 №б/н (Swift) неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки сума не відповідає фактурній вартості та у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір, вартість поставки в якому не зазначена.

До митного оформлення не подані транспортні документи, які б підтверджували частину маршруту перевезення вантажу Гданськ-Медика.

Прайс-лист від 20.09.2023 № б/н містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB, Qingdao, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару.

Згідно з договором на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 12.08.2022 №UA00251386 між Maersk A/S, Данія та ТОВ "ПЕРЕМОГА ФУД" передбачено:

- предметом даного Договору є міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів Замовника та/ або клієнтів "Замовника" (п.1);

- перевізник приймає на себе зобов`язання здійснити перевезення Вантажів відповідно до інструкцій Замовника.

Під інструкціями Замовника слід розуміти: будь-яку інформацію, надану Замовником Перевізнику щодо конкретного перевезення у письмовій чи електронній формі, у тому числі у формі замовлення (booking) шляхом заповнення онлайн форм Перевізника (п 2.1).

Інструкції Замовника, до митного оформлення не подано.

Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.

За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2", "106-2".

Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.

За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено товар. товар № 1 за ЕМД від 07.07.2023 №UA403030/2023/17105 на рівні 1,6 дол. США/кг (товар - Консервовані гриби без додання оцту чи оцтової кислоти в скляних банках: - опеньки (Nameko), вагою нетто 500г(580мл), маса основного продукту 320г, 2050 упаковок по 12 скляних банок в упаковці. Термін придатності 08.02.2026. Чиста вага нетто складає: 12300,00 кг. Країна виробництва: Китай (СN). Торговельна марка: "Долина желаний". Виробник: ANSHAN DONGDA FOOD CO., LTD.; умови поставки - FOB). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.".

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Підставами для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з МД №24UA403070001147U5 від 07.02.2024 були:

1. банківську платіжну інструкцію від 05.09.2023 №б/н (Swift) неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки сума не відповідає фактурній вартості та у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір, вартість поставки в якому не зазначена.

2. до митного оформлення не подані транспортні документи, які б підтверджували частину маршруту перевезення вантажу Гданськ-Медика.

3. Прайс-лист від 20.09.2023 №б/н містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB, Qingdao, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару.

4. Згідно з договором на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 12.08.2022 №UA00251386 між Maersk A/S, Данія та ТОВ "ПЕРЕМОГА ФУД" передбачено:

- предметом даного Договору є міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів Замовника та/ або клієнтів "Замовника" (п.1);

- перевізник приймає на себе зобов`язання здійснити перевезення Вантажів відповідно до інструкцій Замовника.

Під інструкціями Замовника слід розуміти: будь-яку інформацію, надану Замовником Перевізнику щодо конкретного перевезення у письмовій чи електронній формі, у тому числі у формі замовлення (booking) шляхом заповнення онлайн форм Перевізника (п 2.1). Інструкції Замовника, до митного оформлення не подано.

Таким чином, у поданих до митної декларації документах наявні розбіжності та невідповідності, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.

На переконання відповідача ці обставини, а також те, що вартість подібних товарів, вже розмитнених у попередніх періодах, є значно вищою, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості з посиланням на різну вартість товару у рахунку та митній декларації країни відправлення є безпідставними.

Згідно інвойсу згідно інвойсу №ХТТ42303 від 28.09.2023 передбачено умови оплати - 100% передплату за товар, тобто на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі та надано контролюючому органу підтвердження такої оплати (свіфт від 05.09.2023 на суму 4744,90 дол. США). Однак, даний факт не було взято до уваги митним органом.

Також, у вказаному свіфті чітко визначено: контракт №PF/XXE001 від 11.01.2023 та договір купівлі-продажу №ХТ- PF020823 від 02.08.2023 (комерційна пропозиція), який укладено в межах рамкового договору №PF/XXE001 від 11.01.2023 згідно якого позивачем проведений платіж у сумі 4744,90 дол. США.

Так, однією із підстав коригування митної вартості Відповідач вказав, що банківську платіжну інструкцію від 05.09.2023 №б/н не можливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки сума не відповідає фактурній вартості та у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний контракт, вартість поставки в якому не зазначена.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції наведеної у постанові Верховного Суду від 11.04.2022 справі №1.380.2019.006980 загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18.

Також, згідно з приписами частини другої статті 53 МК України комерційна пропозиція (в даному випадку договір купівлі-продажу №ХТ-PF020823 від 02.08.2023) не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення Іовару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а розбіжності у комерційній пропозиції та платіжній інструкції не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів (постанова Верховного Суду від 15.04.2021 в справі №804/7757/16).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Так, поставка Товару (консервованих овочів) з Китаю на адресу ТОВ "ПЕРЕМОГА ФУД" відбулась в повному обсязі, Відправником надано усі товарно-супровідні документи, в тому числі Коносамент №231503370 - видання якого підтверджує, що Відправник немає жодних претензій до Вантажоодержувача стосовно оплати товару.

Також, з метою додаткового підтвердженням ціни (вартості) імпортованого Товару декларантом до митного оформлення було подано:

- прайс-лист від 02.09.2023 року, що підтверджує ціну саме на даний вид товару і за конкретних умов доставки (FOB Qingdao, China);

- митна декларація країни відправлення №425820230000996855, в якій теж чітко визначено: Виробника та постачальника товару, Вантажоодержувача, країну відправлення; інвойс, згідно кого відправляється товар; країну призначення; транспортний засіб (контейнер MSKU5039720); вид товару, ціна за одиницю товару; загальна кількість та вартість останнього.

Стосовно доводів митного органу, що декларантом не подано інструкції Замовника, які передбачено п.2.1. Договору, суд зазначає таке.

Згідно п.2.1 Договору передбачено, що під інструкціями Замовника слід розуміти: будь-яку інформацію, надану Замовником Перевізнику щодо конкретного перевезення у письмовій чи електронній формі, у тому числі у формі замовлення (booking) шляхом заповнення он-лайн форм Перевізника.

Оскільки, сам факт здійснення перевезення є беззаперечним, то інформація, яку містить інструкція Замовника жодним чином не впливає на вартість перевезення вантажу, і не є підставою для коригування заявленої митної вартості товару, тим більше, що послуги з перевезення останнього було оплачено позивачем в повному розмірі.

Вартість наданих транспортно-експедиційних послуг підтверджено Позивачем в повному обсязі, надані підтверджуючі документи не містять жодних розбіжностей чи неточностей. Так, контролюючому органу було подано Договір №UA00251386 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 12.08.2022, рахунки, що підтверджують вартість перевезення вантажу №5653292890, №5653292891, №5653292892 від 06.12.2023; свіфт від 08.12.2023, що підтверджує оплату позивачем за морське перевезення та додаткові послуги в сумі 2593,65 дол. США. Всі ці витрати було оплачено позивачем 08.12.2023, та митному органу надано при оформленні.

Дане твердження узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Щодо твердження відповідача, що поданий до митного оформлення прайс-лист №б/н від 20.09.2023 містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB Qingdao, що обмежує конкурентність та коло покупців товару суд зауважує.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом із тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Інформація яка міститься у прайс-лйсті №б/н від 20.09.2023 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: Договору №ХТ- PF020823 від 02.08.2023, інвойсу №ХТТ42303 від 28.09.2023; експортній митній Декларації країни відправлення №425820230000996855, таким чином ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару.

Отже, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000052/1 від 07.02.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №246 від 07.03.2024.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з частинами першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №380/3142/20, від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а відтак витрати на правничу допомогу не підтвердженні.

В такій ситуації відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених витрат в суді першої інстанції в сумі 5000 грн, такі через їх не підтвердження належними та допустимими доказами повинен нести позивач.

Також Товариством заявлені до відшкодування з Тернопільської митниці витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 2530,00 грн. З цього приводу суд враховує таке.

Витрати, пов`язані з перекладом документів, відносяться до судових витрат та відповідно до пункту 5 частини третьої статті 132 КАС України є витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріали справи на підтвердження витрат на переклад документів містять рахунок ФОП ОСОБА_1 №16 від 12.02.2024, виставлений ТОВ "Перемога Фуд" на послуги з перекладу 9 документів з англійської мови та одного документа з китайської мови на загальну суму 2530,00 грн та докази проведених розрахунків на цю суму, платіжну інструкцію №249 від 07.03.2024. До позовної заяви долучений переклад документів, зроблений ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на це, слід прийти до висновку, що витрати, пов`язані з перекладом документів фактично понесені Товариством та належним чином підтвердженні, а тому такі витрати на суму 2530,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати, пов`язані з перекладом документів на суму 2530,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000052/1 від 07.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) та витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 2530,00 грн (дві тисячі п`ятсот тридцять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 23 вересня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Фуд" (місцезнаходження: вул. Дмитрівська, 44А, пов. 6, кім. 11, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 44860440);

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддяМартиць О.І.