Рішення

від 23.09.2024 по справі 927/715/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/715/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ареал-плюс,

код ЄДРПОУ 42610504, провул. Артилерійський, б.5-А, оф.11, м. Київ, 03113;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД,

код ЄДРПОУ 41332207, вул. Каштанова, б.17, м. Чернігів, 14010;

предмет спору: про стягнення 33 650,45 грн.

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ареал-Плюс» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про стягнення 33 650,45 грн, з яких 30 706,00 грн основної заборгованості, 1869,21 грн пені, 211,42 грн 3% річних, 863,82 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №DG1037/24 на транспортно-експедиційні послуги від 28.02.2024 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 05.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов шляхом доставки ухвали суду від 05.08.2024 до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд 05.08.2024 18:31, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

22.08.2024 позивачем подано заяву, в якій зазначено, що 12.08.2024 сплатив суму основної заборгованості за Договором №DG1037/24 на транспортно-експедиційні послуги від 28.02.2024 в розмірі 30 706,00 грн. Позивач просить прийняти дані уточнення та стягнути з відповідача 1869,21 грн пені, 211,42 грн 3% річних, 863,82 грн інфляційних втрат.

Дослідивши дану заяву, суд розцінив її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог на 30 706,00 грн, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 1869,21 грн пені, 211,42 грн 3% річних, 863,82 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ареал-Плюс» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» (Замовник) було укладено Договір №DG1037/24 на транспортно-експедиційні послуги (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Конкретні умови кожного замовлення, узгоджуються з Експедитором у вигляді Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. У випадку наявності розбіжностей в умовах цього Договору і Заявки, перевагу мають умови Заявки. (п. 1.3. Договору).

На підставі Заявки № СФ-0002328 від 28.02.2024 (надалі - Заявка) Експедитором було організовано перевезення за маршрутом Україна, м. Чернігів, вулиця Квітнева, 15Б - 55198, Литва, Jопаvа, Skaruliu g. 10а, JопаvаLТ-55198, Lithuani.

Для здійснення даного перевезення позивач використав послуги Перевізника ТОВ «ЧЕРНІГІВТОРГСЕРВІС» на підставі укладеного Договору №ВБ2209/23 на транспортно-експедиційні послуги від 03.02.2023.

Перевезення здійснювалось автомобілем DAF СВ 9726 ВІ/ НОМЕР_1 .

Погоджена вартість перевезення вантажу 1700 ЕUR по курсу НБУ на дату завантаження авто, після отримання сканкопій документів протягом 5- 7 банківських днів.

Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0703-01 від 07.03.2024 вантаж доставлено отримувачу UAB GKF LUMBER GROUP та отримано останнім 28.03.2024, про що наявна відмітка в розділі 24 зазначеної накладної.

28.03.2024 позивачем складено та підписано акт №СФ24/102 здачіприйняття робіт (надання послуг), згідно з яким позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 70 706,00 грн.

12.04.2024 позивачем на адресу відповідача, вказану в Договорі та Заявці (м.Чернігів, проспект Перемоги, 139, оф.909), було направлено пакет документів для оплати наданих послуг, зокрема товарно-транспортну накладну CMR №0703-01 від 07.03.2024, акт №СФ24/102 здачіприйняття робіт (надання послуг) від 28.03.2024 та рахунокфактуру №СФ24/102 від 28.03.2024 на суму 70 706,00 грн, які відповідач отримав 19.04.2024, на підтвердження чого до матеріалів справи додано експрес-накладну Нової пошти №20450905750318 від 12.04.2024.

Згідно з платіжною інструкцією №246 від 10.05.2024 відповідачем було перераховано на рахунок позивача частину коштів в сумі 20 000,00 грн.

30.05.2024 позивачем на адресу відповідача разом із супровідним листом було направлено претензію від 30.04.2024 про сплату заборгованості та повторно пакет документів для повної оплати наданих послуг, що підтверджується накладною Укрпошти №0216300945425 від 30.05.2024 та описом вкладення в цінний лист від 30.05.2024.

Відповідно до трекінгу поштових відправлень Укрпошти відправлення №0216300945425 не вручено під час доставки: інші причини та повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінилось місцезнаходження відповідача, а саме: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Каштанова, буд. 17.

02.07.2024 позивачем на адресу відповідача, вказану в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Чернігів, вул. Каштанова, буд. 17), разом із супровідним листом було направлено претензію від 30.04.2024 про сплату заборгованості та повторно пакет документів для повної оплати наданих послуг, що підтверджується накладною Укрпошти №0103333567907 від 02.07.2024 та описом вкладення в цінний лист від 02.07.2024.

Відповідно до трекінгу поштових відправлень Укрпошти відправлення №0103333567907 повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з платіжною інструкцією №361 від 12.07.2024 відповідачем було перераховано на рахунок позивача частину коштів в сумі 20 000,00 грн.

Заборгованість відповідача за Договором №DG1037/24 на транспортно-експедиційні послуги від 28.02.2024 склала 30 706,00 грн.

12.08.2024, після відкриття провадження у даній справі, відповідач сплатив суму основної заборгованості в розмірі 30 706,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань зі своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з транспортного експедирування, які врегульовані Главою 65 ЦК України.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив перевезення за маршрутом Україна, м. Чернігів, вулиця Квітнева, 15Б - 55198, Литва, Jопаvа, Skaruliu g. 10а, JопаvаLТ-55198, Lithuani. Вантаж доставлено отримувачу UAB GKF LUMBER GROUP та отримано останнім 28.03.2024, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0703-01 від 07.03.2024.

Згідно з актом №СФ24/102 здачіприйняття робіт (надання послуг) позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 70 706,00 грн.

У Заявці №СФ-0002328 від 28.02.2024 сторони передбачили, що розрахунок здійснюються Замовником після отримання сканкопій документів протягом 5-7 банківських днів.

Відповідач отримав зазначені документи 19.04.2024 (експрес-накладна Нової Пошти №20450905750318 від 12.04.2024), отже повинен був розрахуватися за надані позивачем послуги у строк до 30.04.2024 включно.

Відповідач здійснив оплату наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг з порушенням встановленого у Заявці строку, а саме: 10.05.2024 - 20 000,00 грн; 12.07.2024 - 20 000,00 грн; 12.08.2024 - 30 706,00 грн.

З аналізу здійснених відповідачем оплат судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Позивачем у позовні заяві заявлено до стягнення з відповідача 1869,21 грн пені за період з 01.05.2024 по 23.07.2024.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.5. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день затримки.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг, а тому, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред`явлено до стягнення 1869,21 грн пені за період з 01.05.2024 по 23.07.2024.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами,

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу 211,42 грн 3% річних за період з 01.05.2024 по 23.07.2024 та 863,82 грн інфляційних втрат за період травень-червень 2024 року.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем Договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 211,42 грн 3% річних та 863,82 грн інфляційних втрат.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 1869,21 грн пені, 211,42 грн 3% річних, 863,82 грн інфляційних втрат.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

У позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема 6000,00 грн, що включає витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано договір на надання правової допомоги від 15.11.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ареал Плюс» (Клієнтом) та Адвокатом Щербатюк Наталією Володимирівною, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10255/10 від 11.10.2021, ордер на надання правової допомоги серії АІ №1664536 від 24.07.2024, замовлення №3 від 10.07.2024, рахунок №3 від 10.07.2024, акт виконаних робіт №3 від 25.07.2024, платіжну інструкцію №392 від 24.07.2024 на суму 6000,00 грн.

Згідно з умовами п. 1.1 Договору на надання правової допомоги від 15.11.2022 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, що включає в себе надання юридичної допомоги, правової допомоги, правничої допомоги.

Отримання винагороди Адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Розмір гонорару погоджується сторонами окремим письмовим документом (п.4.1 Договору на надання правової допомоги від 15.11.2022.

Відповідно до Замовлення №3 від 10.07.2024 Клієнт доручив Адвокату підготувати та подати позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області щодо стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги з Товариства з обмеженою відпоівданістю «БІОРЕСУРС ЛТД» на загальну суму 6000,00 грн, а саме: опрацювання документів наданих Клієнтом та написання тексту позовної заяви -4 год. -4000,00 грн; підготовка пакету документів дня подачі позовної заяви до суду, включаючи ксерокопіювання та друк документів - 2 год. -2 000 грн.

Адвокатом виставлено Клієнту рахунок №3 від 10.07.2024 на суму 6000,00 грн.

Платіжною інструкцією №392 від 24.07.2024 сплачено позивачем Адвокату 6000,00 грн за адвокатські послуги.

Відповідно до Замовлення №3 від 10.07.2024 до Договору про наданні правової допомоги від 15.11.2022 Адвокат надав послуги в межах запланованих заходів, а Клієнт оплатив їх у повному обсязі у розмірі 6000,00 грн, про що було складено сторонами акт виконаних робіт від 25.07.2024.

Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 6000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, та керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України за відсутності мотивованих заперечень відповідача, вирішив покласти на останнього відшкодування документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 вказаної статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору на суму 3028,00 грн покласти на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД (код ЄДРПОУ 41332207, вул. Каштанова, б.17, м. Чернігів, 14010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ареал-плюс (код ЄДРПОУ 42610504, провул. Артилерійський, б.5-А, оф.11, м. Київ, 03113) 1869,21 грн пені, 211,42 грн 3% річних, 863,82 грн інфляційних втрат, 6000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу та 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор