Рішення

від 23.09.2024 по справі 927/726/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/726/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКСТРА МІНЕРАЛ,

код ЄДРПОУ 44682062

вул. Некрасова, 24, м. Вінниця, 21000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма

Натуральні аграрні технології,

код ЄДРПОУ 38948511,

вул. Першого травня (Героїв України), 21, с. Данилівка, Менський район

(Корюківський район), Чернігівська область, 15642;

про стягнення 439 200,70 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕКСТРА МІНЕРАЛ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні аграрні технології про стягнення 439 200,70 грн боргу.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №17 від 29.02.2024 в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов шляхом доставки ухвали суду від 05.08.2024 до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд 06.08.2024 13:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

16.08.2024 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу також 43 920,00 грн 10% штрафу за несвоєчасну або неповну оплату товару, 34 241,30 грн пені, 3811,52 грн 3% річних, 9662,40 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 439 200,70 грн основного боргу, 43 920,00 грн 10% штрафу за несвоєчасну або неповну оплату товару, 34 241,30 грн пені, 3811,52 грн 3% річних, 9662,40 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

29.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Декстра Мінерал» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Натуральні аграрні технології» (покупець) укладено Договір поставки №17) (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору в строки, визначені у Специфікації до Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця хімічну продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар в асортименті і кількості згідно зі Специфікаціями і видатковими накладними які є невід`ємними частинами даного Договору, та здійснити оплату вартості товару в порядку та на умовах, визначених Договором.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, визначені в специфікаціях, рахунках та накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.2.1. Договору сукупна вартість товару, що постачається згідно даного Договору, складає суму вартостей товару, які вказані в графі «Усього з ПДВ» в додатках, підписаних в рамках даного Договору.

Умови поставки товару визначаються у Специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною (п.3.1. Договору).

Оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі - 100% передоплата, або у терміни оплати, вказані у Специфікації до певної поставки, та за ціною вказаною в додатках до цього Договору, видаткових накладних, Специфікаціях та рахунках, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.7.1., 7.4., 7.5. Договору за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За несвоєчасну або неповну оплату товару покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф в розмірі 10% від суми заборгованості та здійснити оплату вартості товару в повному обсязі.

У випадку, якщо порушення строків (термінів) оплати вартості товару складає більше 5 (п`яти) календарних днів, покупець додатково сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з п.9.3. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2024 р. (включно), але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань

29.02.2024 сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №17 від 29.02.2024, згідно з якою постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти наступний товар на умовах DPU Чернігівська обл., Менський район, с. Данилівка (згідно з Інкотермс- 2020):Нітроамофоска-М (3:20:20), фас.біг-бег 1т у кількості 22 т на загальну суму 591 800,09 грн з терміном поставки до 29.03.2024.

Відповідно до п.3 Специфікації строк оплати товару: Покупець зобов`язується оплатити 20% - 107 600,00 грн по передоплаті і 80% - 430 400,08 грн оплатить до 10.04 2024.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 591 800,09 грн, що підтверджується видатковою накладною №80 від 21.03.2024 на суму 591 800,09 грн, товарно-транспортною накладною №80 від 21.03.2024 та рахунком на оплату №41 від 29.02.2024.

Відповідач за поставлений згідно з Договором товар розрахувався частково на суму 152 600,02 грн. На підтвердження здійснених відповідачем оплат, позивачем додано до матеріалів справи банківські виписки за13.03.2024, 10.04.2024, 12.06.2024.

Позивач направив відповідачу претензію (в порядку досудового врегулювання спору) № 2 від 14.05.2024 з вимогою виконати умови Договору та сплати залишку боргу, яка 19.06.2024 була повернута відділенням зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Заборгованість відповідачем не сплачено та становить 439 200,70 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати поставленої позивачем продукції стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту укладеного між сторонами договору поставки №17 від 29.02.2024 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач на виконання укладеного Договору поставив товар на загальну суму 591 800,09 грн на підставі видаткової накладної №80 від 21.03.2024 на суму 591 800,09 грн.

Заперечень та спростувань щодо інформації, зазначеної у вищевказаній видатковій накладній, від відповідача не надходило.

Претензії та повідомлення про порушення позивачем умов спірного Договору з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленої позивачем продукції не виконав, своєчасно та в повному обсязі за поставлену продукцію не розрахувався.

Заборгованість відповідача становить 439 200,70 грн.

З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 3811,52 грн за період з 10.04.2024 по 20.07.2024 та інфляційні втрати в сумі 9662,40 грн за період червень-липень 2024 року.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 9662,40 грн за період червень-липень 2024 року.

Щодо нарахування позивачем 3% річних в розмірі 3811,52 грн за період з 10.04.2024 по 20.07.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п.3 Специфікації строк оплати товару: 20% - 107 600,00 грн по передоплаті і 80% - 430 400,08 грн - до 10.04 2024.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 27.09.2022 у справі № 918/1195/21.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позивачем невірно вказано початок нарахування 3% річних, оскільки 10.04.2024 є кінцевою календарною датою виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару.

Отже, прострочення виконання зобов`язання почалось з 11.04.2024.

За перерахунком суду 3% річних за період з 11.04.2024 по 20.07.2024 становить 3762,03 грн.

За таких обставин, позивачем неправомірно нараховано та пред`явлено до стягнення 49,49 грн 3% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 34 241,30 грн пені за період з 10.04.2024 по 20.07.2024 та 43 920,00 грн штрафу в розмірі 10% від суми боргу.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як узгоджено сторонами в п.7.5 Договору у випадку, якщо порушення строків (термінів) оплати вартості товару складає більше 5 (п`яти) календарних днів, покупець додатково сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно вказано період нарахування пені з 10.04.2024 по 20.07.2024.

Як встановлено судом вище, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару почалось з 11.04.2024. Враховуючи положення п.7.5. Договору належним періодом для нарахування позивачем пені в межах заявлених позивачем вимог є з 16.04.2024 по 20.07.2024.

За перерахунком суду пеня за період з 16.04.2024 по 20.07.2024 становить 31 964,89 грн.

За таких обставин, позивачем неправомірно нараховано та пред`явлено до стягнення 2276,41 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Відповідно до п. 7.4 Договору за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф в розмірі 10% від суми заборгованості та здійснити оплату вартості товару в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу суму штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати продукції по Договору, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної та повної оплати продукції, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частково в частині стягнення 439 200,70 грн основного боргу, 43 920,00 грн 10% штрафу за несвоєчасну або неповну оплату товару, 31 964,89 грн пені, 3762,03 грн 3% річних, 9662,40 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 7927,65 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні аграрні технології (код ЄДРПОУ 38948511, вул. Першого травня (Героїв України), 21, с. Данилівка, Менський район (Корюківський район), Чернігівська область, 15642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКСТРА МІНЕРАЛ (код ЄДРПОУ 44682062, вул. Некрасова, 24, м. Вінниця, 21000) 439 200,70 грн основного боргу, 43 920,00 грн 10% штрафу за несвоєчасну або неповну оплату товару, 31 964,89 грн пені, 3762,03 грн 3% річних, 9662,40 грн інфляційних втрат та 7927,65 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор