Рішення

від 16.09.2024 по справі 944/3678/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/3678/24

Провадження №2/944/1298/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16.09.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретар судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Аутпост-13» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Приватне підприємство «Аутпост-13» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 195253, 76 грн, 3028, 00 грн судового збору, 2800, 00 грн витрат на виготовлення висновку експерта.

На обґрунтування позову покликається на те, що 07 грудня 2023 року на 11 км автодороги Львів-Краковець відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ПП «Аутпост-13», та автомобіля марки Opel Vivaro, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , було завдано матеріальної шкоди, а саме було-пошкоджено праву сторону транспортного засобу, пошкоджено передній бампер правої сторони. ліва фара, праве переднє крило, капот з правої сторони, дзеркало, передні двері, задні двері. Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Автомобіль марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ПП «Аутпост-13», було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Брокбізнес», до якої 07 грудня 2023 року було скеровано повідомлення про страховий випадок. На замовлення ПП «Аутпост-13» судовим експертом Холодцовим Д.В. було виконано додаткове автотоварознавче дослідження автомобіля Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , за результатами проведення якого складено висновок експерта від 02 квітня 2024 року № 2251611, згідно з яким ринкова вартість автомобіля марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_3 , без врахування пошкоджень отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становила 389 253,76 грн. 12 лютого 2024 року відповідачу рекомендованим листом було надіслано повідомлення про проведення огляду автомобіля марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_3 , який було пошкоджено під час дорожньо-транспортної пригоди. Отримання відповідачем даного листа підтверджується трекінгом відправлень Укрпошти, долученим до позовної заяви. Однак на огляд автомобіля відповідач не з?явився та не повідомляв про причини неявки. Враховуючи висновок експертного дослідження, беручи до уваги страховий ліміт в 160000, 00 грн, страховою компанією «Брокбізнес» було виплачено на рахунок позивача 160000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 квітня 2024 року, долученою до позовної заяви. Враховуючи пошкодження, спричинені транспортному засобу, високу вартість відновлюваних робіт, було прийнято рішення про продаж даного транспортного засобу. Ціна продажу автомобіля становила 34000, 00 грн. Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_3 , його було продано за 34000, 00 грн. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди заподіяної ПП «Аутпост» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 195253, 76 грн (ринкова вартість автомобіля 389253, 76 (160000, 00 грн + 34000 грн).

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не прибув, однак подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулося на адресу суду без вручення із відміткою «адресат відмовився». Також про причини неявки суд не повідомив, своїх заперечень та відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання, однак у таке без поважних причин не з`явився, не повідомив причини неявки, не подав відзиву, а також позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частиною 4 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11 вересня 2024 року, є дата складення повного судового рішення 16 вересня 2024 року.

Оцінивши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Суд встановив, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-217215368 від 21 жовтня 2023 року, між ПАТ «СК «Брокбізнес» та ПП «Аутпост-13» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умовами якого, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 о 22 год 00 хв 07 грудня 2023 року на автодорозі Львів-Краковець 11 км, керуючи автомобілем марки Opel Vivaro, номерний знак НОМЕР_2 , не був уважний до дорожньої обстановки, не стежив за її зміною, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював поворот ліворуч, спричинивши автомобілям технічні пошкодження, чим порушив вимоги п.2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2024 року у справі № 944/7818/23, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Частиною 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, щодо винуватості ОСОБА_1 у порушення правил дорожнього руху не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

ПАТ «СК «Брокбізнес» виплатило ПП «Аутпост-13» страхове відшкодування у розмірі 160000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 квітня 2024 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткового експертного автотоварознавчого дослідження № 22516/1 від 02 квітня 2024 року, складеного судовим експертом ОСОБА_2 , встановлено що ринкова вартість автомобіля марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , без врахування пошкоджень отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становила 389253, 76 грн, вартість відновлювального ремонту 373035, 92 грн, вартість автомобіля для розрахунку коефіцієнту фізичного зносу 384598, 35 грн, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля 181981, 10 грн.

ОСОБА_1 було повідомлено про огляд транспортного засобу марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , яке відбулося 16 лютого 2024 року, що підтверджується роздруківкою накладної «Укрпошта».

24 травня 2024 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Аутпост-13» було укладено договір комісії № 7162/24/1/001169, відповідно до змісту якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , не нижче узгодженої вартості 34000, 000 грн.

Відповідно до акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7162/24/1/001169 від 24 травня 2024 року, встановлено, що ціна продажу транспортного засобу марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , складає 34000, 00 грн.

Транспортний засіб марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , було продано ОСОБА_4 за ціною 34000, 00 грн, що підтверджується копією договору-купівлі продажу транспортного засобу, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд зазначає, що порядок відшкодування шкоди як стягнення різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, застосовується у разі визнання транспортного засобу фізично знищеним.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 вказаного Закону України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , становить 389253, 76 грн, сплачене страхове відшкодування в розмірі 160000 грн, а також беручи до уваги продаж позивачем вказаного транспортного засобу за 34000, 00 грн, суд дійшов висновку, що розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПП «Аутпост-13» становить 195253, 76 грн (ринкова вартість автомобіля 389253, 76 (160000, 00 грн + 34000 грн).

Суд враховує, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Зі свого боку відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь в матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 195253, 76 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до статті 131 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За подання позовної заяви ПП «Аутпост-13» сплатило судовий збір в розмірі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 27 червня 2024 року.

Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивачем було понесено витрати на проведення експертизи для визначення величини втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 2800, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03 квітня 2024 року.

Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПП «Аутпост-13» судові витрати із сплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень та 2800, 00 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись статтями 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 267-268, 273, 313-314, 353, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Аутпост-13» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 195253 (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті п`ятдесят три) гривні 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Аутпост-13» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Аутпост-13» витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2024 року.

Повне найменування сторін:

позивач - Приватне підприємство «Аутпост-13», код ЄДРПОУ 35327964, адреса місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, 6;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Б. Поворозник