Рішення

від 11.09.2024 по справі 296/1794/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/1794/24

2/296/1703/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

11 вересня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Слюсар Валентин Володимирович,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Полонська Людмила Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом згідно якого просить:

- визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 31/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0420га., кадастровий номер 1810136600:03:031:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;

- зняти заборону, накладену 24.02.2010 нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку із посвідченням спадкового договору від 24.02.2010, якою накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0420га., кадастровий номер 1810136600:03:031:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В обгрунтування позову зазначено, що 21.02.2021 р. у м.люберці московської області російська федерація померла ОСОБА_3 - дружина позивача ОСОБА_2 . Згідно заповіту N50 АА 1593672 від 17.04.2012 р. спадкодавець ОСОБА_3 заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось, своєму чоловікові - позивачу ОСОБА_2 , та підпризначила спадкоємця - дочку ОСОБА_4 . Позивач прийняв спадщину, звернувшись 20.04.2021 р в межах спадкової справи N61/2021 р. з відповідною заявою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у м.люберці московської області російської федерації. Дочка спадкодавця ОСОБА_4 в межах вказаної спадкової справи звернулась 20.04.2021 р. із заявою про відмову від спадщини на користь позивача - свого батька. В подальшому позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно - 31/100 частки квартири АДРЕСА_4 (російська федерація).

У реалізації своїх спадкових справ щодо іншої частини спадкового майна, а саме частини будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки за цією ж адресою з кадастровим номером 1810136600:03:031:0007 позивачу було відмовлено 22.10.2021 р. приватним нотаріусом Слюсар В.В. відповідною постановою.

Нерухоме майно, на яке заявляє права позивач складається з 31/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 ) та земельної ділянки площею 0,0420 га, що розташована за цією ж адресою із кадастровим номером 1810136600030310007.

Підставою для вимог позивача є те, що його дружина ОСОБА_3 за життя, а саме 04.02.2010 р. уклала спадковий договір із ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_3 є набувачем вищевказаного нерухомого майна. Одночасно з укладенням договору нотаріусом було накладено заборону відчуження вказаного майна, як це і передбачено ЦК України.

03.12.2013 р. померла відчужувач ОСОБА_5 Набувач ОСОБА_3 , виконавши всі свої обов`язки за спадковим договором, виїхала за місцем постійного проживання та реєстрації у м.люберці московської області (російська федерація), де померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 не оформила право власності на майно за спадковим договором після смерті ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_2 прийняв та оформив свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 на майно, яке знаходилось на території російської федерації, однак у знятті заборони на спірні об`єкти та оформлення спадкового майна, яке знаходиться на території України йому відмовлено з тих підстав, що позивач не прийняв спадщину, а спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Позивач вказує, що строк прийняття спадщини після померлої дружини не пропустив, оскільки на момент смерті дружини проживав разом з нею. У спірному майні проживає без реєстрації племінник спадкодавця ОСОБА_6 зі своєю сім`єю.

Враховуючи зазначене позивач стверджує, що позбавлений права реалізувати свої спадкові права, а тому звернувся до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Вказала, що громадянка України ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 не закінчила переоформлення права власності на нерухоме майно за спадковим договором. Позивач просить визнати за ним право власності на майно за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження на користь ОСОБА_6 . Представник позивача також стверджує, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася.

Листом від 01.05.2024 представник Житомирської міської ради просив розглядати справу за його відсутності. Вказав, що позов не визнає.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно витягу домової книги від 23.11.2021 ОСОБА_2 , документований паспортом російської федерації № НОМЕР_1 , з 1980 зареєстрований та постійно проживає в росії, московська області (а.с.18, 33).

Разом з позивачем з 1980 була зареєстрована та постійно проживала дружина ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_2 , громадянка росії) (а.с.33).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом №3 Міжрайонного управління РАЦС по міським округам Люберці, Литкаріно та Котельники Головного управління РАЦС Московської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 (а.с.19- 21).

ОСОБА_3 за життя склала заповіт від 17.04.2012, згідно якого все свої майно заповіла ОСОБА_2 та на випадок смерті останнього до відкриття спадщини підпризначила спадкоємця - дочку ОСОБА_4 (а.с. 24, 25).

Позивач 23.11.2021 звернувся до нотаріуса Люберецького нотаріального округу Московської області Тєрьохіної І.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 35 -37).

ОСОБА_4 подала до нотаріуса Люберецького нотаріального округу Московської області Тєрьохіної І.А. заяву про відмову на частку від спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (а.с. 38 40).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого нотаріусом Люберецького нотаріального округу Московської області Тєрьохіною І.А. 23.11.2021, ОСОБА_2 отримав у спадщину після смерті дружини ОСОБА_3 1/2 частки у праві загальної власності на квартиру АДРЕСА_4 (російська федерація) (а.с. 49 51).

Разом з тим постановою приватного нотаріуса Слюсар В.В. від 22.10.2021 №180/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у знятті заборони з 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ) та земельної ділянки площею 0,0420 га, що розташована за цією ж адресою із кадастровим номером 1810136600030310007 (а.с. 68). Підставами відмови у знятті заборони зазначено: закінчення строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ; спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася; факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 не підтверджено (а.с. 68).

Також матеріалами справи встановлено, що 04.02.2010 між ОСОБА_5 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) укладено спадковий договір, посвідчений нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В., зареєстрований в реєстрі за №40 (а.с. 53-54).

Згідно п.1 спадкового договору ОСОБА_5 передає у власність, після своєї смерті 31/100 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0,0420га, що розташована за цією ж адресою, за умови виконання розпоряджень, вказаних у п. 4 договору.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 63).

ОСОБА_3 право власності на майно за спадковим договором після смерті ОСОБА_5 не оформила.

Як було зазначено вище ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_2 прийняв та оформив свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 на майно, яке знаходилось на території російської федерації, а тому вважає, що прийняв спадщину після смерті дружини, що знаходиться на території України та складається з 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ) та земельної ділянки площею 0,0420 га, що розташована за цією ж адресою із кадастровим номером 1810136600030310007.

Спірні правовідносини регулюються як нормами національного законодавства так і міжнародного права.

Так, частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів.

Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (далі - Конвенція), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (зупинення дії від 29.12.2023).

Згідно зі статтею 44 Конвенції громадяни кожної із Договірних сторін можуть спадкувати на територіях інших Договірних сторін майно чи права за законом чи за заповітом на рівних умовах і в тому ж об`ємі, як і громадяни даної Договірної сторони.

У пункті 2 статті 45 Конвенції визначено, що право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.

У статті 48 Конвенції передбачено, що провадження в справах про спадкування рухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких спадкодавець мав останнє місце проживання на час своєї смерті. Провадження в справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких знаходиться нерухоме майно.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

- спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні;

- подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статтею 1269 ЦК України;

- якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Отже, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні.

Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину.

Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташоване на території України.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №398/1796/20, постанова від 13 березня 2023 року.

Враховуючи вищезазначені норми міжнародного та національного права спадкування позивачем права на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 , розташованого на території російської федерації, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться на території України.

Приватним нотаріусом Слюсар В.В. у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.10.2021 №180/02-31 чітко визначено підстави відмови ОСОБА_2 у знятті заборони з 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ) та земельної ділянки площею 0,0420 га, що розташована за цією ж адресою із кадастровим номером 1810136600030310007, а саме: закінчення строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ; спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася; факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 не підтверджено.

Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії позивачем не осаджена, відповідні докази відсутні.

Враховуючи зазначене представником позивачем не доведено факту прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 на території України.

Окрім того, суд вважає, що представником позивача не доведено обставин набуття ОСОБА_3 за життя права власності на 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ), та земельної ділянки площею 0,0420 га, що розташована за цією ж адресою із кадастровим номером 1810136600030310007.

За приписами ст.1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відповідно до п .8.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (в редакції від 04.06.2013, чинної на момент виникнення у ОСОБА_3 права на майно) якщо предметом спадкового договору є майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача. Нотаріус, який посвідчив спадковий договір, після смерті відчужувача здійснює реєстрацію права власності за спадковим договором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що ОСОБА_3 , яка з 1980 та по день смерті постійно проживала в Росії, не звернулася до нотаріуса після смерті ОСОБА_5 для здійснення реєстрації права власності за спадковим договором та зняття заборони на об`єкти нерухомості.

ОСОБА_3 починаючи з 04.12.2013 і по день смерті (24.02.2021) не здійснила жодних дій спрямованих на реєстрацію права власності на 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,0420 га, що розташована за цією ж адресою із кадастровим номером 1810136600030310007 (докази протилежного відсутні).

Окрім того, зі змісту абз. 2 п.4 спадкового договору вбачається, що ОСОБА_7 надала слідуючі розпорядження:

а) громадянка ОСОБА_3 повинна довічно зберігати за ОСОБА_5 у безкоштовному користуванні вказану частину житлового будинку;

б) ОСОБА_3 повинна своєчасно проводити прибирання у вказаній частині житлового будинку;

в) ОСОБА_3 повинна у випадку необхідності проводити поточний ремонт у вказаній частині будинку АДРЕСА_2 , обслуговувати вказану частину земельної ділянки.

Даним пунктом договору також передбачено, що відсутність поданих від імені ОСОБА_5 до судових органів заяв про невиконання умов договору свідчить, що договір виконано.

Враховуючи вказані положення спадкового договору представником позивача не подано докази, що умови договору ОСОБА_3 виконано та судові спори з даного приводу відсутні. Окрім того, представник позивача в судовому засіданні, окрім іншого, вказала, що сім`я ОСОБА_8 доглядала ОСОБА_5 .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів прийняття ОСОБА_3 за життя права власності на 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,0420 га, що розташована за цією ж адресою із кадастровим номером 1810136600030310007, а також відсутність доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 на території України, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.5,12,13,81, 211,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. П. Маслак