Ухвала

від 15.08.2024 по справі 757/30955/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30955/24-к

пр. 1-кс-27390/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 62022100110000085 від 26.08.2022,

В С Т А Н О В И В:

10.07.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 62022100110000085 від 26.08.2022.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки придбав її згідно вимог чинного законодавства України. Разом з тим, в обґрунтування клопотання прокурора про арешт земельної ділянки не надано жодного доказу, які б свідчили про реальну його пов`язаність з кримінальним провадженням. Накладення арешту позбавляє його розпоряджатися своїм майном, яким він володіє на законних підставах.

У судовому засіданні представник власника майна підтримала клопотання, просила його задовольнити з підстав зазначених у ньому. Додатково зазначила, що арешт на спірну земельну ділянку накладено формально.

У судове засідання слідчий/прокурор не з`явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, які не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію представника власника майна, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №62022100110000085 від 26.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Київської міської прокуратури.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2023 у справі №757/40154/23-к, арешт із забороною розпорядження, використання, проведення будівельних робіт на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:125:0039, 8000000000:90:125:0044, 8000000000:90:125:0054, 8000000000:90:125:0063, 8000000000:90:125:0069, 8000000000:90:125:0068, 8000000000:90:125:0067, 8000000000:90:142:0028, 8000000000:90:020:0113, 8000000000:79:589:0003, 8000000000:85:629:0006, 8000000000:72:212:0004, 8000000000:79:323:0001, 8000000000:79:589:0003, 8000000000:90:184:0014, 8000000000:66:146:0002, 8000000000:79:323:6677, 8000000000:90:298:0004, 8000000000:79:097:0006, 8000000000:90:259:0004, 8000000000:75:029:0006, 8000000000:75:090:0007, 8000000000:90:184:0015, 8000000000:90:100:0005, 8000000000:90:298:0006, 8000000000:79:097:0013, 8000000000:79:589:0002, 8000000000:90:201:0040, 8000000000:85:629:0002, 8000000000:79:323:0002, 8000000000:79:589:0002, 8000000000:90:184:0012, 8000000000:91:055:0005, 8000000000:90:298:0007, 8000000000:79:097:0004, 8000000000:90:298:0005, 8000000000:79:097:0011, 8000000000:90:298:0003, 8000000000:79:097:0005, 8000000000:90:020:0014, 8000000000:90:142:0029, 8000000000:90:262:0001 та заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо вказаних земельних ділянок.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2024 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення дієвості досудового розслідування та у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, встановив, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, арешт з метою забезпечення речових доказів, по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об`єктивних фактах і правових підставах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №62022100110000085 від 26.08.2022.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_4 обумовлене законними критеріями, тобто вчинено з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідно принципу верховенства права. Також слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 62022100110000085 від 26.08.2022- залишити без задоволення

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1