Ухвала

від 10.09.2024 по справі 761/23160/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23160/24

Провадження № 2-з/761/533/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

Головуючого судді Юзькової О.Л.,

При секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договір дарування, скасування запису про право власності на об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває дана цивільна справа.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: АДРЕСА_1 , номер об`єкта нерухомості: 1051278980000. Вказує, що відповідачем вчинено дії, які свідчать про недобросовісність поведінки, оскільки спірний договір дарування було укладено в період розгляду Господарським судом м. Києва справи за позовом ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» до ОСОБА_1 щодо повернення порошку мідного в ПСМ-1 у кількості 2 213,87 кг. шляхом доставки до адреси позивача. В цій частині позов 06.04.2021 було задоволено. 01.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним О.В. на підставі заяви позивача про примусове виконання рішення у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду у добровільному порядку та на підставі судового наказу виданого Господарським судом м. Києва від 10.09.2021 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 про примусове повернення на користь позивача порошку мідного ПСМ-1 у кількості 2213,87 кг шляхом доставки за місцезнаходженням позивача. 12.08.2022 відповідачем до приватного виконавця було подано заяву про неможливість виконання рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 року у справі № 910/16952/20 у зв`язку з відсутністю у Відповідача предмету, що мав бути переданий Позивачеві за рішенням суду. 15.08.2022 відповідно до постанови приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із подачею відповідачем вищезазначеної заяви наказ № 910/169/52/20 від 10.09.2021 про повернення на користь позивача порошок мідний ПСМ-1 у кількості 2213,87 кг шляхом доставки за місцезнаходженням позивача було повернуто позивачу. Разом з постановою про повернення приватний виконавець надіслав позивачеві витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 серпня 2022 року, відповідно до якого 19.05.2021 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) було укладено Договір дарування квартири, загальною площею 44,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1051278980000. Таким чином, відповідач дізнавшись про наявність судового спору в Господарському суді м. Києва про стягнення з нього заборгованості за договором №25/01-2018, діючи умисно, з метою приховання своєї власності (нерухомого майна - квартири) та для унеможливлення на неї стягнення в майбутньому, після винесення рішення по справі № 910/16952/20 шляхом підписання Договору дарування подарувала належне їй нерухоме майно своїй матері - ОСОБА_2 - ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . У зв`язку з вищевикладеним відповідач може й надалі вчиняти недобросовісні дії, щодо майна, а саме квартири, загальною площею 44,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що зробить неможливим (або утрудненим) виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Так зазначив Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 р. у справі №183/5864/17-ц.

Також в зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Так, предметом позову ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» є визнання недійсним договору дарування від 19.05.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо дарування квартири за адресою АДРЕСА_1 ; скасування запису про право власності № 42027819 на об`єкт нерухомого майна, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.05.2021.

Обгрунтовуючи підстави для забезпечення позову, представник заявника посилається на те, що подальше відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_2 на користь інших осіб ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, з огляду на доводи представника заявника, зважаючи на предмет спору, суд приходить до висновку, що відсутність обтяження спірного майна може стати перешкодою в ефективному захисті та поновлення прав позивача, якщо такий факт буде встановлено під час розгляду справи по суті та призвести до зміни власника майна.

Також на думку суду, обраний представником позивача захід забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України і відповідає предмету позову, та водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд зобов`язаний, за положеннями ч. 2 ст. 154 ЦПК України, застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Так, що підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні, так як позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місцезнаходження на території України, та за відсутності доказів того, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків ОСОБА_2 , які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Враховуючи заявлених вимог, з урахуванням ризиків можливого відчуження нерухомого майна, що є предметом спору, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 149-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1051278980000.

Дані стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор», код ЄДРПОУ 20573531, (08623, Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Індустріальна, 9).

Дані боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя