Ухвала

від 17.09.2024 по справі 991/878/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/878/22

Провадження № 1-кп/991/66/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_12 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_13 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_14 (у режимі відеоконференції),

їх захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 (у режимі відеоконференції),

представника особи, яка заявила

клопотання ОСОБА_24 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_24 , який діє в інтересах ОСОБА_25 , про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365 від 02.06.2017, за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Фастів Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Городок Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Шевченкове Броварського району Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки м. Києва, яка проживає за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_10 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 30.05.2023 призначено відкрите підготовче судове засідання.

Адвокат ОСОБА_24 , діючи в інтересах ОСОБА_25 , звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, а саме коштів у сумі 119 000 доларів США, 102 000 євро, та зобов`язання уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України повернути таке майно власнику.

Обґрунтування клопотання

ОСОБА_24 мотивував клопотання тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2021 у справі № 991/271/21 накладено арешт на майно, яке вилучене 27.12.2019 під час обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме на гроші в сумі 119 000 доларів США та 102 000 євро із забороною відчуження, розпорядження та користування. Вказаний арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації.

Представник стверджує, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки власником означених коштів є ОСОБА_25 , а не обвинувачений ОСОБА_11 .

Так, наприкінці грудня 2019 року ОСОБА_25 з дружиною ОСОБА_26 поїхали на відпочинок, тому залишили на зберігання батьку дружини - ОСОБА_11 гроші в сумі 119 000 доларів США та 102 000 євро (1190 купюр номіналом по 100 доларів США, 768 купюр номіналом по 100 євро, 1 купюру номіналом 200 євро та 500 купюр номіналом по 50 євро) без укладення відповідного договору зберігання в письмовій формі.

ОСОБА_11 зберігав вказані кошти в сейфі за місцем свого проживання та мав повернути їх ОСОБА_25 після повернення останнього із відпочинку.

Однак 27.12.2019 за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , проведено обшук, за результатом якого детективи Національного антикорупційного бюро України вилучили із сейфу гроші в сумі 119 000 доларів США та 102 000 євро, хоча до відповідного протоколу внесені зауваження щодо дійсного власника майна.

Факт того, що ОСОБА_25 є власником цих грошових коштів неодноразово встановлювався в судових рішеннях.

Зокрема рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц визнано дійсним правочин - договір зберігання коштів у готівковій формі в розмірі 119 000 доларів США та 102 000 євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США, 768 купюр номіналом по 100 євро, 1 купюра номіналом 200 євро та 500 купюр номіналом по 50 євро, укладений 23.12.2019 між ОСОБА_25 та ОСОБА_11 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.04.2021 у справі № 757/14040/20-ц роз`яснено вказане рішення та зазначено, що ОСОБА_11 зобов`язаний повернути ОСОБА_25 означені кошти, які вилучені детективами Національного антикорупційного бюро України в ході проведення 27.12.2019 обшуку в межах кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019.

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 11.01.2021 у справі № 991/10440/20 скасував раніше накладений на ці кошти арешт ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 у справі № 991/908/19, оскільки встановив зокрема те, що власником грошей є ОСОБА_25 , а орган досудового розслідування не довів, що останній отримав їх від ОСОБА_11 та вони перетворені з грошей, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ця ухвала не оскаржувалась, набрала законної сили та підлягає виконанню.

Проте орган досудового розслідування, у порушення норм Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України, не повернув ОСОБА_25 майно на підставі ухвали від 11.01.2021 у справі № 991/10440/20, а повторно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, за результатами якого і постановлено ухвалу від 29.01.2021 у справі № 991/271/21 про накладення арешту на майно.

З огляду на викладене, ОСОБА_24 вважає, що існують законодавчо визначені підстави для скасування арешту майна.

Позиції учасників судового провадження

Представник ОСОБА_25 - адвокат ОСОБА_24 підтримав заявлене клопотання та просив суд скасувати арешт.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання, зазначив, що арешт накладено обґрунтовано та в застосуванні такого заходу забезпечення потреба не відпала.

Обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та їх захисники ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 підтримали клопотання про скасування арешту майна, просили суд його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_27 - адвокат ОСОБА_28 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у підготовче судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Представник потерпілого (цивільного позивача) Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвокат ОСОБА_29 не прибув у підготовче судове засідання. Разом з тим 25.08.2023 суд ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішив провести підготовче судове засідання без участі представника потерпілого (цивільного позивача), у зв`язку із заявою останнього про проведення такого засідання за його відсутності.

Суд у даному конкретному випадку дійшов висновку про можливість розгляду клопотання про скасування арешту майна за відсутності захисника ОСОБА_28 та представника потерпілого (цивільного позивача), оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду такого клопотання, що узгоджується із положеннями ст. 174, 314, 324, 325, 326 КПК України.

Мотиви та висновки суду

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (ч. 4 ст. 170 КПК України).

Частиною 1 ст. 96-1 КК України унормовано, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Водночас ст. 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».

Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.

При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зі змісту протоколу обшуку від 27.12.2019 вбачається, що 27.12.2019 старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_30 у межах кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.12.2019 провів обшук домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає ОСОБА_11 . Під час проведення обшуку у приміщенні сходової клітини на цокольному поверсі під сходами детектив відшукав металевий сейф, при відкритті якого виявив кошти у сумі 119 000 доларів США (1190 купюр номіналом по 100 доларів США) та 102 000 євро (768 купюр номіналом по 100 євро на загальну суму 76 800 євро; 1 купюра номіналом 200 євро; 250 купюр номіналом по 50 євро на загальну суму 25 000 євро).

До протоколу додано зауваження адвоката ОСОБА_31 зокрема щодо належності вилучених коштів зятю ОСОБА_11 - ОСОБА_25 , який передав їх на зберігання батькам дружини.

Виконувач обов`язків заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 постановою від 21.04.2020 об`єднав матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52017000000000365 від 02.06.2017, № 52019000000000348 від 24.04.2019 та № 52020000000000233 від 02.04.2020. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер № 52017000000000365 від 02.06.2017.

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 29.01.2021 у справі № 991/271/21 в межах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання наклала арешт на майно, яке вилучене 27.12.2019 під час обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме на гроші, які належать останньому, у сумі 119 000 доларів США та 102 000 євро із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Мотивуючи подане клопотання, представник ОСОБА_25 - адвокат ОСОБА_24 зазначив, що арешт накладено необґрунтовано, однак суд не погоджується із цим твердженням з огляду на таке.

Під час вирішення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за результатами аналізу досліджених матеріалів кримінального провадження, слідча суддя Вищого антикорупційного суду дійшла висновку, що власником вилучених під час проведення 27.12.2019 обшуку коштів є ОСОБА_11 та врахувала, що:

- останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачаєдодаткове покарання у виді конфіскації майна. Тому, у разі визнання ОСОБА_11 винуватим у вчиненні означеного кримінального правопорушення, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;

- зважаючи на обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , виявлені та вилучені готівкові кошти в іноземній валюті можуть бути такими, що одержані в результаті вчинення злочину та/або є доходом від майна, одержаного в результатів злочину (або перетворені в інше майно), та відповідно можуть підлягати спеціальній конфіскації.

Вказані обставини стали підставою для висновку про необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

Водночас суд звертає увагу, що представники ОСОБА_25 - адвокати ОСОБА_32 та ОСОБА_24 брали участь в розгляді відповідного клопотання про арешт майна, слідча суддя надала оцінку та відхилила їх доводи про належність вилучених коштів ОСОБА_25 та дійшла висновку, що вилучені детективами НАБУ кошти в іноземній валюті під час обшуку 27.12.2019 з більшою вірогідністю належать саме ОСОБА_11 . Зокрема слідча суддя надала оцінку таким аргументам адвокатів:

1)подружжя Пиртків перебувало на відпочинку в період з 27.12.2019 до 04.01.2020 та перед від`їздом ОСОБА_25 залишив належні йому готівкові кошти у сумі 119 000 доларів США та 102 000 євро на зберігання батьку дружини - ОСОБА_11 ;

2)ОСОБА_25 є фізичною особою-підприємцем, його дохід дозволив акумулювати валюту в такому розмірі, що підтверджується відповідними податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2016-2019 роки та рухом коштів по рахунках;

3)Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_25 до ОСОБА_11 та

- визнав дійсним правочин - договір зберігання грошових коштів у готівковій формі в сумі 119 000 доларів США та 102 000 євро (1190 купюр номіналом по 100 доларів США, 768 купюр номіналом по 100 євро, 1 купюру номіналом 200 євро та 500 купюр номіналом по 50 євро), укладений 23.12.2019 між ОСОБА_25 та ОСОБА_11 ,

- зобов`язав останнього (зберігача за договором від 23.12.2019) повернути ОСОБА_25 (поклажедавцю за договором від 23.12.2019) вказане вище майно, яке 23.12.2019 було передано на зберігання;

4)вилучені кошти не могли належати ОСОБА_11 , оскільки останній до проведення обшуку за місцем його проживання, вніс за себе частину застави в розмірі 4 000 000 грн;

5)адвокат, який був присутній під час проведення обшуку, вніс до відповідного протоколу зауваження щодо належності вилучених коштів ОСОБА_25 , а тому орган досудового розслідування не мав підстав для їх вилучення.

Разом з тим слідча суддя визнала необґрунтованими твердження представників ОСОБА_25 щодо порушення стороною обвинувачення вимог законодавства в частині повторного звернення із клопотанням про арешт майна після скасування первісного арешту та зазначила про безпідставність посилання під час розгляду нового клопотання на попередні висновки слідчих суддів щодо правового режиму такого майна.

У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження повідомили, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2021 у справі № 991/271/21 оскаржувалась в апеляційному порядку та залишена без змін.

Практично всі доводи, які адвокат ОСОБА_24 наводить на обґрунтування поданого клопотання про скасування арешту майна, були предметом оцінки слідчого судді під час вирішення питання арешту такого майна та відхилені ухвалою від 29.01.2021 у справі № 991/271/21, яка набрала законної сили.

Тобто фактично представник просить суд переглянути по суті ухвалу слідчого судді про накладення арешту (яка вже переглянута в апеляційному порядку і залишена без змін) та заново оцінити відповідні доводи, що суперечить кримінальному процесуальному законодавству.

Новою обставиною, яка з`явилась після 29.01.2021, і відповідно не оцінювалася слідчою суддею при постановленні ухвали у справі № 991/271/21, є ухвала від 29.04.2021, якою Печерський районний суд міста Києва роз`яснив рішення від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц щодо обов`язку ОСОБА_11 повернути ОСОБА_25 саме ті кошти (купюри), які вилучені детективами Національного антикорупційного бюро України в ході проведення 27.12.2019 обшуку в межах кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019.

Однак відповідна ухвала про роз`яснення судового рішення, як і саме рішення у цивільній справі, не має преюдиційного значення та не спростовує висновку слідчого судді про те, що власником вилучених коштів з більшою вірогідністю є ОСОБА_11 .

Суд звертає увагу, що зі змісту рішення від 17.04.2020 та ухвали від 29.04.2021 у справі № 757/14040/20-ц вбачається, що суду було достовірно відомо про вилучення органом досудового розслідування спірних коштів під час проведення обшуку в межах кримінального провадження.

Проте суд, всупереч вимог ст. 53 ЦПК України, не залучив сторону обвинувачення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, та ухвалив в підготовчому засіданні рішення про задоволення позову, у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог.

Водночас відповідно до положень ст. 271 ЦПК України роз`яснення судового рішення не може змінювати зміст останнього. Втім рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 зобов`язано ОСОБА_11 повернути ОСОБА_25 . певну суму коштів купюрами певних номіналів, у той час як ухвалою від 29.04.2021 суд роз`яснив, що ОСОБА_11 зобов`язаний повернути самі ті купюри, які були вилучені під час обшуку, проведеного 27.12.2019 детективами Національного антикорупційного бюро України. Прийняте рішення про роз`яснення мотивовано тим, що за договором зберігання ОСОБА_25 передав ОСОБА_11 речі з індивідуальними ознаками (Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною).

Разом з тим рішення від 17.04.2020 не містить мотивів та висновків щодо наділення переданих на зберігання грошових коштів індивідуальними ознаками, хоча грошові кошти у розумінні ЦК України є речами, що визначені родовими ознаками. Суд також звертає увагу, що ОСОБА_25 та ОСОБА_11 не укладали договір зберігання в письмовій формі, що фактично унеможливлює індивідуалізацію в усній формі 2 459 купюр, переданих за договором на зберігання.

Сукупність таких обставин може свідчити про не дотримання вимог цивільного процесуального законодавства під час постановлення ухвали про роз`яснення рішення у справі № 757/14040/20-ц.

Захист не навів інших обставин, які б вказували на необґрунтованість накладення арешту.

З урахуванням зазначеного вище суд вважає, що у цьому випадку відсутні підстави для скасування арешту майна, у зв`язку із необґрунтованістю його застосування.

Представник власника не зазначав як підставу для скасування арешту майна, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, тому, з огляду на положення ст. 26 КПК України, суд не надає оцінку наявності чи відсутності такої підстави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_24 слід відмовити.

Керуючись ст. 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_24 , який діє в інтересах ОСОБА_25 , про скасування арешту майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3