Рішення

від 18.09.2024 по справі 308/8873/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8873/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

при секретарі судового засідання Чейпеш В.В.

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні залу суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» в якому просить:

-визнати незаконнимта скасуватинаказ № 33/овід 21.03.2024року прозвільнення йогоз посадизаступника директораз експлуатаціїназемних споруд Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород»;

-визнати незаконним та скасувати наказ № 55/о від 25.04.2024 року про внесення змін до наказу від 21.03.2024 року № 33/о в частині дати звільнення;

-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з експлуатації наземних споруд Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород»;

- стягнути з Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» в йогокористь середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу,починаючи з26.04.2024;

-стягнути понесенісудові витрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.03.2024 року п.1 наказу керівника ЗОКП ПМА УЖГОРОД" № 33\0 його, ОСОБА_1 , заступника директора з експлуатації наземних споруд, 26.03.2024 року звільнено з роботи згідно п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків в зв`язку з тим, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

25.04.2024 року наказом керівника ЗОКП "МА УЖГОРОД" № 55/0 внесено зміни до наказу від 21.03.2024 року №33\0 в частині дати звільнення, зокрема п. 1 Наказу - ОСОБА_1 , заступника директора з експлуатації, наземних споруд, 26.04.2024 року звільнено з роботи згідно п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків в зв`язку з тим, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

У вищенаведених наказах не зазначено підстави видання таких наказів, суть порушення, виконання чи не виконання працівником своїх обов`язків. Заходи дисциплінарного стягнення, не відбирались пояснення у працівника, тощо.

Відповідно до оскаржуваних наказів жодних порушень позивач не вчиняв, перевірок щодо нього не проводилося, пояснень в порядку визначено ст. 149 КЗпП України в нього не відбиралося, тому в наказі про звільнення по суті відсутні підстави.

Зважаючи на те, що звільнення з посади заступника директора з експлуатації наземних споруд відбулося в порушення вимог чинного законодавства, у наказі відсутні посилання на дисциплінарні проступки, тому вважає, що наказ про звільнення підлягає скасуванню. Також відповідно до ст. 235 КЗпП України зазначає, що при поновлені його на роботі слід стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 21.03.2024 року по час поновлення на роботі.

Тому вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому, зазначено, що у позові просять відмовити у повному обсязі. В обґрунтування позиції посилаються на наступне.

Наказом № 126 від 23.11.2022 з метою посилення контролю за господарською діяльністю, ОСОБА_4 було призначено відповідальним з експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання паливно-мастильних матеріалів.

Наказом № 21/о від 09.03.2023 ОСОБА_4 було призначено на посаду Заступника директора з експлуатації наземних споруд (надалі ЗДАЄНС).

Згідно службової записки головного бухгалтера ОСОБА_5 № 119/01-17 від 30.05.2023, з метою з`ясування обставин щодо неналежного списання пального (бензину А-95) на ЗІЛ -131 гаражний № НОМЕР_1 , наказом № 77 від 31.05.2023 було призначено комісію, якій доручено провести службове розслідування щодо фактів викладених у вказаній службовій записці. За результатами службового розслідування, відповідно до Акту комісії з службового розслідування № 47 від 30.06.2023, наказом №78/о від 03.07.2023 ОСОБА_4 було оголошено догану, за неналежне контролювання дотримання норм експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання паливно-мастильних матеріалів на спецмашини і обладнання (копія наказу додається), що передбачено п 2.1 посадової інструкції Заступника директора з експлуатації наземних споруд.

04.07.2023 В. ОСОБА_6 було ознайомлено з вказаним наказом, про що свідчить його підпис. Наказ не оскаржувався і зауважень до нього не було. 20.03.2024 на адресу ЗОКП «МА Ужгород» надійшов лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 3757/31/14-24 від 19.03.2024 (вх. 181/01-15 від 20.03.2024) без вказівки «для службового користування», тобто не містив державної таємниці.

Згідно резолюції в.о. директора підприємства В. Пініча ( що є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі відповідно до п.38 з приміткою «терміново до виконання»), вказаного листа було скеровано до виконання Заступнику директора з експлуатації наземних споруд ОСОБА_4 , за що він безпосередньо ніс відповідальність у відповідності до пп.4.2,4.3 посадової інструкції. Однак, ОСОБА_4 на власний розсуд вирішив, що вказаний лист містить державну таємницю і тому письмово відмовився виконувати вказівку (резолюцію на листі) в.о. директора ЗОКП «МА Ужгород В.Пініча. Згідно інструкції з діловодства, завідувачкою канцелярії ОСОБА_7 було написано доповідну від 20.03.2024 на ім`я в.о. директора ЗОКП «МА Ужгород» В.Пініча про відмову ОСОБА_4 в отриманні вказаного листа та виконанні вказівки керівника підприємства. Згідно доповідної інспектора відділу кадрів ОСОБА_8 від 21.03.2024, нею було запропоновано ОСОБА_4 надати письмові пояснення щодо його відмови виконати вказівку керівника, на що він усно погодився, але письмових пояснень не надав. У розділі 2 Посадової інструкції ЗДАЄНС від 01.02.2023 чітко зазначені обов`язки ОСОБА_4 , який обіймав посаду ЗДЄНС. Наказом керівника № 33/0 ЗОКП «МА Ужгород» від 21.03.2024 за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків в зв`язку з тим, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, у відповідності до п.З ст.40 КЗпП України ОСОБА_4 було звільнено з роботи.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 21.03.2024 по 25.04.2024 знаходився на лікарняному (копії витягів з електронного реєстру листків непрацездатності додаються) та у відповідності ст. 40 КЗпП України Наказом № 55/о від 25.04.2024 було внесено зміни до вказаного наказу, а саме ОСОБА_1 ЗДАЄНС 26.04.2024 звільнено з роботи згідно п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків в зв`язку з тим, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Отже, з вказаних вище підстав вважають позовні вимоги ОСОБА_4 не обгрунтованими та безпідставними.

Від представника позивача адвоката Бадзелюка П.П. подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що в.о. директора Віталій ПІНІЧ зловживаючи своїм службовим становищем наполягав на виконанні мною цієї його вказівки та незважаючи на моє письмове пояснення на листі наказав мені до кінця робочого дня написати йому окреме пояснення про нібито мою відмову у виконанні його вказівки. Крім того, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_9 ПІНІЧ дав пряму вказівку начальникові адміністративного відділу Олені ДЕЯК (безпосередній начальник завідуючої канцелярії) документально оформити нібито мою відмову від виконання його письмової вказівки та готувати наказ на моє звільнення з роботи. Після цих подій і перенесеного ним на роботі емоційного навантаження він почав відчувати себе погано та звернувся до сімейного лікаря. З 21 березня по 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні. Крім того, 5 квітня 2024 року він отримав рекомендоване відправлення з листом ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» від 25.03.2024 № 237/01-15 про необхідність отримання трудової книжки. Під час лікування він прийняв рішення звільнитися з роботи та 15 квітня 2024 року написав заяву на звільнення за власним бажанням з 25 квітня 2024 року і передав заяву до канцелярії ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород», яка була зареєстрована 24 квітня 2024 року за № 57/01-17. По закінченню лікування, 26 квітня 2024 року він прийшов на підприємство за своєю трудовою книжкою, де його було ознайомлено з наказом про звільнення від 21.03.2024 р. № 33/о та додатком до цього наказу про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_10 від 25.04.2024 р. №55/о у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України. Зазначає, що перебуваючи на лікарняному він письмово звертався: - в СБУ в Закарпатській області про те, що в.о.директора підприємства Віталій ПІНІЧ діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно штовхає його на порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці та до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про те, що в.о.директора підприємства Віталій ПІНІЧ зловживаючи своїм службовим становищем без будьяких законних на те підстав здійснив дії з метою безпідставного незаконного звільнення його з роботи.

Однак, усі підстави зазначеного наказу на його звільнення являються безпідставними та незаконними.

Так, наказом від 23.07.2023 р. № 78/о за неналежне контролювання дотримання норм експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання ПММ йому було незаконно оголошено догану, оскільки на той час він не виконував функції контролю за дотримання норм експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання ПММ. Про це він підготував Службову записку від 14.06.2023 р. № Вх. №138/01-17 де зазначив, що підстави наказу про проведення службового розслідування не відповідає нормативам і, таким чином, його подальше покарання є безпідставним. Однак в.о.директора підприємства Віталій ПІНІЧ проігнорував Службову записку від 14.06.2023 р.

Не виконання резолюції в.о.директора підприємства Віталія ПІНІЧА на листі Ужгородської міськради від 15.03.2024 р. Вх. № 166/01-15, якою мені було доручено вивчити матеріали «Продовження виконання (завершення) робіт із розроблення проекту містобудівної документації» та доповісти керівнику свої пропозиції до 21.03.2024 року за об`єктивними причинами у повному обсязі не могло бути виконаним, оскільки він був на лікарняному. Хоча, він усно особисто доповідав в.о.директора підприємства Віталію ПІНІЧУ та погодив і підготував майбутню відповідь на даний лист на своєму службовому ПЕОМ. Відмова виконання резолюції в.о.директора підприємства Віталія ПІНІЧА на листі від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 20.03.2024 р. Вх. № 181/01-15, якою мені було доручено термінове виконання була ним мотивована письмово та додатково, усно доведена ним до ОСОБА_11 .

Ухвалою суду від 24.05.2024 вказана позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.06.2024 року.

В судовому засіданні:

позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бадзелюк П.П. позовну заяву підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в раніше поданих позовній заяві, відповіді на відзив, а також враховуючи пояснення надані в судових засіданнях;

представник відповідача - адвокат Росоха Т.Й. відносно позову заперечив, посилаючись на наданий відзив та пояснення надані в судових засіданнях.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

05.09.2022 позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду начальника адміністративно - господарського відділу ЗОКП «МА Ужгород».

10.03.2023 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника директора з експлуатації наземних споруд ЗОКП «МА Ужгород».

Наказом керівника № 33/0 ЗОКП «МА Ужгород» від 21.03.2024 за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків в зв`язку з тим, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, у відповідності до п.З ст.40 КЗпП України ОСОБА_4 було звільнено з роботи.

В період часу з 21.03.2024 по 25.04.2024 знаходився на лікарняному.

Наказом № 55/о від 25.04.2024 було внесено зміни до наказу № 33/0 ЗОКП «МА Ужгород» від 21.03.2024, а саме ОСОБА_1 26.04.2024 звільнено з роботи згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків в зв`язку з тим, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Підставою звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу № 33/0 ЗОКП «МА Ужгород» від 21.03.2024 зазначено п. 3 ст. 40 КЗпП.

В обґрунтування звільнення в наказі зазначено:

-Наказом від 03.07.2023 № 78/о за неналежне контролювання дотримання норм: експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання ПММ ЗДАЕНС В.І. ОСОБА_6 було оголошено догану.

- Резолюцією керівника на листі Ужгородської міської ради від 15.03.2024 вхідний номер 166/01-15 ОСОБА_12 було доручено вивчити матеріали «Продовження виконання (завершення) робіт із розроблення проєкту містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Ужгород» та доповісти пропозиції до 21.03.2024. Проте, вказане доручення ОСОБА_1 не виконав.

-20.03.2024 до термінового виконання ОСОБА_13 було доручено підготовку інформації про стан захисту об`єктів критичної інфраструктури, як відповідь на запит від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, вхідний номер від 20.03.2024 № 181/01-15. Виконувати управлінське доручення в.о. директора ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» ЗДАЕНС В.І.Савко відмовився, про що викладено в доповідній зав. канцелярією ОСОБА_7 , та особисто ОСОБА_1 засвідчено підписом на вищезгаданому листі з резолюцією в.о. директора.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 3 ЦПК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідност. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст.ст. 12, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 1 КЗпП Українивизначено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийст. 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 3 ч. 1ст. 40 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;.

Обов`язки, що визначені трудовим договором та встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку, становлять трудову функцію працівника. Отже, аналізуючи норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: - належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків; - порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку (звільнення за порушення громадських обов`язків - наприклад, нез`явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації - не допускається); - невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; - невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення); - до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках; - не мають юридичного значення і є чинними на момент звільнення працівника.

З моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП).

Пунктом 23постанови Пленуму Верхового Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що за передбаченими п. 3ст. 40 КЗпПпідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Окрім цього, слід зазначити, що систематичність полягає у невиконанні працівником своїх обов`язків без поважних причини два та більше рази протягом певного періоду. Підставою звільнення є не лише факт невиконання, а і одночасно накладення на працівника дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому, юридично значущими для звільнення за п.3 ч.1ст.40 КЗпПє діючі стягнення (не скасовані і не погашені).

Верховний Суд у своїй практиці наголошує, що системність повинна полягати саме у фактах порушення та накладення за кожне окреме порушення дисциплінарного чи громадського стягнення. Лише сукупність цих елементів породжує систематичність невиконання обов`язків (Постанова ВС від 26.02.2020 по справі №757/14922/17-ц).

Наприклад, у справі №592/6444/16-ц судом було поновлено медичного працівника, звільненого за систематичне невиконання обов`язків, оскільки роботодавець двічі притягнув робітника до відповідальності за одне і те ж порушення. На думку роботодавця, оскільки працівника було двічі притягнуто до відповідальності протягом встановленого періоду, наявне систематичне невиконання. Верховний Суд, проаналізувавши обставини справи вказав, що звільнення з підстав, передбачених п. 3ст.40 КЗпП Україниможливе лише в разі скоєння працівником проступку на роботі, вчиненого після застосування до цього працівника дисциплінарного стягнення.

У даній правовій позиції Верховний Суд підкреслив, що повинні бути декілька фактів порушення зі сторони робітника, за кожним з яких накладено стягнення (Постанова ВС від 16.01.2019 по справі №592/6444/16-ц).

Систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку підтверджується наказами від 03.07.2023 № 78/о про оголошення догани та наказом № 33/о від 21.03.2024 року про звільнення.

Щодо наказу про оголошення догани.

03.07.2023 № 78/о ОСОБА_1 було оголошено догану, за неналежне контролювання дотримання норм експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання ПММ (паливно-мастильних матеріалів), із вказаною доганою останній не погодивсяжувався, однак вказаний наказ не оспорював, як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_1 не хотів псувати відносини з керівництвом, а також проконсультувавшись з юристами зрозумів, що перспективи скасування такого наказу мінімальні.

Вважає, що оскільки на той час не виконував функції контролю за дотримання норм експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання ПММ, догана є незаконною. Про це він підготував Службову записку від 14.06.2023 р. № Вх. №138/01-17 де зазначив, що підстави наказу про проведення службового розслідування не відповідає нормативам і, таким чином, його подальше покарання є безпідставним.

Разом з тим, вказані обставини, спростовуються матеріалами справи.

Наказом № 126 від 23.11.2022 з метою посилення контролю за господарською діяльністю, ОСОБА_4 було призначено відповідальним з експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання паливно-мастильних матеріалів.

Наказом № 21/о від 09.03.2023 ОСОБА_4 було призначено на посаду Заступника директора з експлуатації наземних споруд.

Згідно службової записки головного бухгалтера ОСОБА_5 № 119/01-17 від 30.05.2023, з метою з`ясування обставин щодо неналежного списання пального (бензину А-95) на ЗІЛ -131 гаражний №17, наказом № 77 від 31.05.2023 було призначено комісію, якій доручено провести службове розслідування щодо фактів викладених у вказаній службовій записці.

За результатами службового розслідування, відповідно до Акту комісії з службового розслідування № 47 від 30.06.2023, наказом №78/о від 03.07.2023 ОСОБА_4 було оголошено догану, за неналежне контролювання дотримання норм експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання паливно-мастильних матеріалів на спецмашини і обладнання, що передбачено п 2.1 посадової інструкції Заступника директора з експлуатації наземних споруд.

Крім того, як встановлено судом із вищевказаного акту, службове розслідування проводилось за січень-травень 2023 року, тобто частково охоплювало період, коли ОСОБА_1 був відповідальним з експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання паливно-мастильних матеріалів.

Тобто, за охоплений актом період ОСОБА_1 так чи інакше був відповідальним за дотримання норм експлуатації та ремонту техніки, обліку та списання паливно-мастильних матеріалів на спецмашини і обладнання.

А відтак, суд приходить до висновку, що підстави притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, зокрема догани, були, а як вже було встановлено вище оскаржувати наказ про оголошення догани ОСОБА_1 не захотів, про що повідомив в судовому засіданні.

Вказане дисциплінарне стягнення у вигляді догани є діючим, не скасовано та не погашено , протилежного суду не доведено.

Щодо обставин невиконання службових обов`язків, які стали підставою звільнення ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 20.03.2024 на адресу ЗОКП «МА Ужгород» надійшов лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 3757/31/14-24 від 19.03.2024 (вх. 181/01-15 від 20.03.2024) Згідно резолюції в.о. директора підприємства В. Пініча з приміткою «терміново до виконання», вказаного листа було скеровано до виконання Заступнику директора з експлуатації наземних споруд ОСОБА_4 .

Однак, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від виконання вказаного доручення, пославшись на те, що інформація яку треба надати містить державну таємницю до якої він не має доступу.

ОСОБА_1 , було запропоновано надати письмові пояснення щодо його відмови виконати вказівку керівника, що вбачається із доповідної записки інспектора ВК Тимошко Н. на що він усно погодився, але письмових пояснень не надав.

Згідно пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні, він їх не надав, тому що наступного дня захворів та перебував на лікарняному, а 20.03.2024 не зміг надати тому що вже завершувався робочій день.

Крім того ОСОБА_1 зазначив, що він повідомляв особисто в.о. директора, що не може виконати вказівку і до виконання вказаного листа необхідно залучати інших людей.

Однак на представленій суду ОСОБА_1 копії вказаного листа від 20.03.2024 року міститься напис здійснений власноручно ОСОБА_1 , яким він зазначає, що через відсутність допуску до державної таємниці виконання вказівки неможливе. Будь яких пропозицій, щодо залучення інших осіб з допуском до державної таємниці, чи можливість часткового виконання вказівки без допуску до державної таємниці вказаний лист від імені ОСОБА_1 не містить.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від виконання вказаного у листі від 20.03.2024 року доручення, до виконання вказаного завдання були залучені інші працівники.

Вподальшому за ініціативою самого ОСОБА_1 комісія СБУ встановила, що лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 3757/31/14-24 від 19.03.2024 (вх. 181/01-15 від 20.03.2024) як і відповідь ЗОКП «МА Ужгород» не містили відомостей, що становлять державну таємницю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , не з`ясував всі обставин в повному обсязі, не переконався у правильності своїх міркувань та на власний розсуд вирішив що інформація яка від нього вимагалась у відповідності до листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 3757/31/14-24 від 19.03.2024 (вх. 181/01-15 від 20.03.2024) містить державну таємницю, внаслідок чого відмовився від виконання вказівки.

Щодо невиконання ОСОБА_1 листа від 15.03.20204 .

Резолюцією керівника на листі Ужгородської міської ради від 15.03.2024 вхідний номер 166/01-15 ОСОБА_12 було доручено вивчити матеріали «Продовження виконання (завершення) робіт із розроблення проєкту містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Ужгород» та доповісти пропозиції до 21.03.2024.

Вказане доручення ОСОБА_1 не виконав, що ним було визнано, при цьому послався на поважні причини, а саме перебування на лікарняному.

Разом з тим, як вже було встановлено судом на лікарняному ОСОБА_1 перебував з 21.03.2024 року по 25.04.2023 року, в той час як вимогу необхідно було виконати до 21.03.2024 року, що заважало виконати вимогу вчасно, ОСОБА_1 пояснити не зміг.

Щодо дати звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення запунктами 5і13частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення запунктом 13частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положеннястатей 42,42-1і49-2цього Кодексу не поширюються на звільнення запунктом 13частини першої цієї статті.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 з 21.03.2024 по 25.04.2024 знаходився на лікарняному, що підтверджується матеріалами справи, Наказом № 55/о від 25.04.2024 було внесено зміни до наказу, 33/0 ЗОКП «МА Ужгород» від 21.03.2024 а саме ОСОБА_1 ЗДАЄНС 26.04.2024 звільнено з роботи згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків в зв`язку з тим, що до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Посилання ОСОБА_1 ,на те,що вінперебуваючи налікарняному,15квітня 2024року написавзаяву назвільнення завласним бажаннямз 25квітня 2024року іпередав заявудо канцеляріїЗОКП «Міжнароднийаеропорт Ужгород»,яка булазареєстрована 24квітня 2024року за№ 57/01-17, табезпідставно непогодженав.о.директора,суд вважаєнеобгрунтованим табезпідставним.

В судовому засіданні встановлено, що на момент написання заяви за власним бажанням ОСОБА_1 достеменно знав, що його звільнено, про що видано відповідний наказ, після його повернення з лікарняного, було змінено лише дату звільнення. Тому, приймати заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 року про звільнення за власним бажанням, коли вже було видано наказ про звільнення на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП, у в.о. директора ЗОКП «МА Ужгород», на думку суду, не було ні обов`язку ні підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не хотів бути звільненим за ст. 40 КЗпП і тому подав заяву за власним бажанням, але як було встановлено, така заява були подана ним на власний розсуд без, засобами поштового зв`язку, без будь яких намагань знайти компроміс, щодо свого звільнення, зокрема шляхом спілкування з керівництвом ЗОКП «МА Ужгород».

Отже, суд приходить до висновку, що процедура звільнення ОСОБА_1 , передбачена п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України відповідачем була дотримана.

Відповідно до ст. 147 КЗпП, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Вказані дисциплінарні стягнення, послідовно та на думку суду обгрунтовано було накладені на позивача ОСОБА_1 відповідачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.40,147 КЗпП України, ст.ст.1-23,76-81,89,95,141,258-259,263-265,352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород», (ЄДРПОУ 31315735), що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька,145.

Повний текст рішення складено 23.09.2024 року .

Суддя Дегтяренко К.С.