Рішення

від 11.09.2024 по справі 273/1669/22

БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 273/1669/22

Провадження № 2/273/46/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Муравської М.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника Органу опіки та піклування та Служби у справах дітей Баранівської міської

ради Козачок Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 в м. Баранівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача Орган опіки та піклування та Служба у справах дітей Баранівської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей,

УСТАНОВИВ:

07.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Баранівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Позовну заяву мотивує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.10.2017 року. Від шлюбу мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу є те, що сторони мають різні погляди на сімейне життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони проживають окремо тривалий час, спільного господарства не ведуть. Фактично сім`я припинила своє існування та подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим. За таких обставин позивач прийшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно і шлюб необхідно розірвати. На даний момент позивач з дітьми є внутрішньо переміщеними особами, діти перебувають повністю на його утриманні та під його наглядом, відповідачка залишилась проживати на тимчасово окупованій території, тому позивач просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей з ним.

Ухвалою судді Васильчук О.В. від 12.10.2022 по справі відкрито загальне позовне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя від 05.09.2023 №870/0/15-23 суддя Васильчук О.В. звільнена з посади судді у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.12.2023 головуючим суддею визначено суддю Самойленко Л.М.

Ухвалою судді Самойленко Л.М. від 16.02.2024 справу прийнято до свого провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати з підготовчого провадження.

15.04.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що ще задовго до початку війни ОСОБА_2 покинула його з дітьми і почала проживати окремо, зловживала спиртними напоями, спочатку війни він з дітьми виїхав з Херсонської області та проживає в с.Кашперівка Звягельського району Житомирської області, а відповідачка залишилась на тимчасово окупованій території Херсонської області, тривалий час з нею не проживає та не спілкується, тому просив позов задовольнити повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином через оголошення на веб-сайті. До суду відзиву та клопотань не направляла.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Баранівської міської ради Козачок Р.М. в судовому засіданні зазначила, що Орган опіки та піклування підтримує позовні вимоги позивача, просить визначити місце проживання дітей з батьком, оскільки мати дітей залишилась на тимчасово окупованій території, а батько ОСОБА_1 дійсно виховує дітей самостійно.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вище зазначені обставини, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого. Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 20 жовтня 2017 року Виконавчим комітетом Роздольненської сільської ради Каховського району Херсонської області, актовий запис № 04, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.10.2017 (а.с.81).

Сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 10.05.2018 року та серії НОМЕР_3 від 28.01.2021 року (а.с.11,12).

Позивач ОСОБА_1 та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеними особами, що вбачається з довідок від 25.07.2022 року (а.с.13,14,15). Згідно висновку органу опіки та піклування Баранівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Баранівської міської ради 30.06.2023 №147, комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Баранівської міської ради повністю довіряє суду та у прийнятті рішення щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладається на розсуд суду (а.с.52-54), у судовому засіданні представник Органу опіки та піклування підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до характеристики з Кашперівського закладу дошкільної освіти ясла-садок "Ромашка" діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відвідують дитячий садок, виховуються в неповній сім`ї, яка є ВПО, вихованням дітей займається тато ОСОБА_1 (а.с.66).

Згідно акту обстеження умов проживання сектору опіки, піклування та усиновлення ССД міської ради від 19.06.2023 року ОСОБА_1 створив умови для проживання та виховання дітей.

Дружина ОСОБА_1 на даний час проживає на окупованій території Херсонської області.

Згідно довідки №477 від 05.09.2024 року та довідки-характеристики №478 від 05.09.2024 року, виданими старостою Кашперівського старостинського округу, ОСОБА_1 проживає разом з дітьми без реєстрації за адесою АДРЕСА_1 , в будинку, який був наданий їм в безкоштовне користування на невизначений термін. Позивач характеризується з позитивної сторони, трудолюбивий, відповідальний (а.с.75,76).

ОСОБА_1 отримує дохід у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та тимчасової допомоги на 2-х дітей, коли мати (батько) ухиляються від сплати аліментів (а.с.77,78,79).

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що спільне життя сторін не склалося через різницю характерів, відсутність взаєморозуміння, відповідачка покинула позивача з дітьми, сторони разом не проживають. Подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки це буде шкодити їх інтересам.

Відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З урахуванням досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них, а тому позов законний, обґрунтований і такий, що підлягає задоволенню.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст.1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Частиною 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст.110 СКУкраїни позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з приписами ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином вимоги позивача про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час вирішення спору проживають спільно із батьком ОСОБА_1 , який створив всі необхідні умови для їх проживання та виховання, позивач характеризується як трудолюбивий та відповідальний. Батько з дітьми є внутрішньо переміщеними особами, мати дітей ОСОБА_2 залишилась на окупованій території Херсонської області, будь-який зв`язок з дітьми не підтримує. Представник Органу опіки та піклування в судовому засіданні просила визначити місце проживання дітей з батьком.

На думку суду, вищевказане свідчить, що визначення місця проживання дітей із батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, умови фізичної безпеки для життя та здоров`я дітей внаслідок повномасштабної війни росії сприймаються судом як першочергові.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити вимогу позивача про визначення місця проживання дітей з батьком.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, тому з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 114, 141, 157, 160,161СК України, ст. ст. 76-81, 141,258, 263-265, 273, 280-289, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача Орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Баранівської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований Роздольненською сільською радою Каховського району Херсонської області, актовий запис №04 від 20.10.2017 - розірвати.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 23.09.2024.

Суддя Людмила САМОЙЛЕНКО