Рішення

від 23.09.2024 по справі 550/558/24

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/558/24

Провадження № 2/550/241/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Хоменка Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання Мухартової Р.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 25.06.2021 року він в усній формі уклав договір купівлі-продажу з відповідачем, згідно якого позивач придбав земельну ділянку з кадастровим номером 5325482600:00:001:0044, площею 3,8760 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новокочубеївської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_2 за 120000,00 грн., про що складено розписку про продаж належної їй земельної ділянки та про отримання грошових коштів, а також зазначено про відсутність претензій. Сторони зверталися до нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, але їм було відмовлено у зв`язку з тим, що власнику необхідно привести у відповідність правовстановлюючі документи для вчинення нотаріальної дії та надати додаткові документи. Дана земельна ділянка перебуває в користуванні Селянського (фермерського) господарства "Прогрес" на підставі Договору оренди земельної ділянки. Відповідач пропонувала орендарю придбати належну їй земельну ділянку, але орендар відмовився від переважного права купівлі орендованої земельної ділянки. Здійснити державну реєстрацію права власності придбаної земельної ділянки за укладеним договором купівлі-продажу в усній формі, не має можливості, оскільки договір купівлі-продажу не складено у формі, передбаченої чинним законодавством, а саме не вчинене його нотаріальне посвідчення. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений в усній формі у вигляді розписки від 25.06.2021 року між ним та ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 07 червня 2024 року, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи в суді.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідачу ОСОБА_2 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками за адресою її останнього відомого місця реєстрації, але до суду повернулися вказані документи без вручення.

Відповідно до ст.128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Крім того, відповідач повідомлений про розгляд справи згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення, однак у визначений йому строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подав.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в суді.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №669525, виданого Чутівською райдержадміністрацією 20.12.2007 року є власником земельної ділянки площею 3,88 га, розташованої на території Новокочубеївської сільської ради, Чутівського району, Полтавської області, кадастровий номер 5325482600:00:001:0044, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20.01.2015 року ОСОБА_2 уклала з СФГ "Прогрес" Договір оренди земельної ділянки, згідно якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 5325482600:00:001:0044 площею 3,8760 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,площею, яка знаходиться на території Новокочубеївської сільської ради, строком на 15 років (а.с.10).

25.06.2021 року ОСОБА_2 складено розписку, в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в якості оплати за продаж земельної ділянки кадастровий номер 5325482600:00:001:0044 площею 3,8760 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новокочубеївської сільської ради Полтавського району Полтавської оьласті, а ОСОБА_1 купив належну їй земельну ділянку. Даною розпискою підтверджено, що загальна вартість земельної ділянки складає 120000,00 грн., будь-яких фінансових претензій до ОСОБА_1 немає (а.с.20).

Відповідно до заяви про відмову від переважного права придбання (купівлі) земельної ділянки, яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Новицькою О.В., голова СФГ «Прогрес» ОСОБА_3 відмовився від переважного права купівлі продажу вищевказаної земельної ділянки (а.с.8-9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 34923006 від 14.03.2015 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5325482600:00:001:0044 площею 3,876 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована за ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯГ № 669525, виданий 20.12.2007, видавник: Чутівський районний відділ земельних ресурсів (а.с.14).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач вважає, що сторони виконали умови договору купівлі-продажу, однак колишній власник земельної ділянки ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, тому єдиним шляхом вирішення спору та захисту прав покупця є звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої, четвертоїстатті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 статті 220 ЦК України вказано, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата другою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року, справа № 665/2266/16-ц, провадження № 61-29416св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року, справа № 2-4783/07, провадження № 61-14587св18.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК (435-15) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статями 218 та 220 ЦК (435-15). Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суду не доведено будь-якими доказами обставини ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Жодних об`єктивних перешкод для нотаріального посвідчення договору судом не встановлено та з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, на продаж земель сільськогосподарського призначення введено мораторій, який діяв до 01.07.2021 року, в той час як зазначає позивач договір купівлі-продажу було укладено (в усній формі та складено розписку про продаж земельної ділянки) 25.06.2021 року, тобто до зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, що унеможливлює визнання такого правочину дійсним, оскільки він укладений з прямим порушенням закону.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 .

Суддя Д.Є. Хоменко