Рішення

від 11.11.2010 по справі 17/142-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.10

          Справа № 17/142-10.

За позовом:    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1   

до відповідача:          Липоводолинської районної спілки споживчих товариств, смт. Липова Долина, Сумський район, Сумська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача, Липоводолинська селищна рада. смт.Липова Долина, Сумський район, Сумська область

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

                                                                                            Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

        Представники:

        Від позивача:        ОСОБА_1

        Від відповідача:    не з‘явився.

        Від третьої особи  не з‘явився

 У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2010 року, укладений між позивачем і відповідачем, а також визнати за ним  право власності на нежитлову будівлю магазину (літ. А-І), загальною площею 236,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, письмового відзиву на  позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав суду письмовий відзив №763 від 08.11.2010 року, в якому зазначив, що не заперечує проти задоволення вимог позивача та просив розгляд справи здійснювати у відсутність представника третьої особи, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, суд встановив:

ФОП ОСОБА_1 07.09.2010 р. звернулась до відповідача з заявою, копія якої міститься в матеріалах справи, щодо реалізації їй магазину підприємства-банкрута – Липоводолиснької райспоживспілки.

23 жовтня 2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Липоводолинською районною спілкою споживчих товариств було укладено договір купівлі-продажу (далі за текстом – «договір»), відповідно до умов якого (п.1.1.) відповідач зобов‘язувався передати у власність позивачу наступне майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме: нежитлову будівлю магазину, літ. А-І, загальною площею 236,4 кв.м., а позивач зобов‘язувався прийняти майно і сплатити за нього вартість відповідно до умов, що визначені цим Договором. Майно належало відповідачу на праві власності.   

Згідно з п. 1.2. Договору вбачається, що право власності на майно переходить до позивача з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що вартість майна сторонами цього Договору визначена в сумі 60 000 грн. 0 коп., за все майно, без ПДВ. Вартість майна у сумі 60 000 грн. 00 коп., без ПДВ підлягає сплаті позивачем на розрахунковий рахунок відповідача чи у касу відповідача не пізніше, ніж через десять банківських днів після підписання цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору передача майна здійснюється відповідачем позивачу в триденний термін після здійснення позивачем оплати за придбане майно в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача майна відповідачем і прийняття майна позивачем підтверджується актом приймання-передачі, який складається у письмовій формі та підписується Сторонами.  

На виконання даного пункту договору відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №17 від 23 жовтня 2010 р. позивачем сплачено відповідачу 60 000 грн. 00 коп.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем була проведена повна оплата за отримане від відповідача майно по Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2010 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі об‘єкту купівлі-продажу за Договором купівлі-продажу  від 23 жовтня 2010 року, засвідчений належним чином підписами сторін та їх печатками.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позивач набув право власності на зазначений вище об‘єкт правомірно на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем.          

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є  визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на нежитлову будівлю магазину (літ. А-І), загальною площею 236,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2010 року, укладений між позивачем і відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрацій, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов‘язується з державною реєстрацією.   

Дана позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. №9  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь  позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю магазину (літ. А-І), загальною площею 236,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

3.          Стягнути з Липоводолинської районної спілки споживчих товариств (42500,  Сумська область, Липоводолинський район, смтю Липова Долина, вул. Чапаєва, 2, код 01765638) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя