Ухвала

від 20.09.2024 по справі 757/42566/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42566/24-к

пр. 1-кс-36828/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 42023092780000271 від 18.12.2023 - прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 42023092780000271 від 18.12.2023 - прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

Зважаючи на позицію прокурора, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023092780000271 від 18.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України.

Прокурор в обґрунтування клопотання зазначає наступне.

У ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні досліджуються обставини досліджуються обставини заволодіння земельними ділянками лісогосподарського призначення на території Івано-Франківської області.

Встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2611092001:22:002:3335, площею 0, 2491 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2236482826110, належить ОБСЛУГОВУЮЧОМУ КООПЕРАТИВУ «КАРДАМОН», код за ЄДРПОУ 45325916.

Разом з цим, земельна ділянка за кадастровим номером 2611092001:22:002:3335 (архівний номер 2611092001:22:002:0470) знаходиться в межах Поляницького лісництва філії «Ворохтянське лісове господарство» в кварталі 24 виділі 31. Жодні погодження пов`язані з вилученням, передачею у приватну власність або зміною цільового призначення земельної ділянки філією «Ворохтянське лісове господарство» ДП «Ліси України» не надавалися.

Вищевказану земельну ділянку було придбано ОСОБА_4 у ОСОБА_5 , в інтересах якого діяв ОСОБА_6 , згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2005. Із договору вбачається, що земельна ділянка належала ОСОБА_4 нібито на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV- НОМЕР_1 , виданого 24.09.2001 Поляницькою сільською радою на підставі рішення 24 виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 16.08.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 000103.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у 2001 році згідно книг реєстрації державних актів в Поляницькій сільській раді зареєстровано та видано лише 2 державні акти, відтак реєстрація за порядковим номером 103 є неможливою.

Вказане може свідчити про заволодіння земельною ділянкою лісогосподарського призначення, у т.ч. з використанням документів, які містили недостовірні відомості.

У подальшому, 01.11.2012 ОСОБА_4 , в інтересах якого діяв ОСОБА_7 , відчужив земельну ділянку ОСОБА_8 , яка є тещею ОСОБА_6 .

Після цього, у земельної ділянки змінювалися власники за різними правочинами, до моменту набуття права власності останнім власником - ОК «КАРДАМОН».

Таким чином, зазначене може свідчити, що правочини здійснювалися, у тому числі між взаємопов`язаними особами, з метою перевидачі державних актів для приховування факту ймовірного підроблення первинного державного акта серії IV-ІФ № 028984 та заволодіння землями лісогосподарського призначення.

Про заволодіння землями лісогосподарського призначення та ймовірне підроблення державного акта серії IV-ІФ № 028984 свідчить також те, що поземельна книга на земельну ділянку з первинним кадастровим номером 2611092001:22:002:0470 згідно інформації ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області взагалі не відкривалася.

Окрім цього слід зазначити, що державна реєстрація земельної ділянки була здійснена лише 20.11.2020 з використанням технічної документації із землеустрою 2020 року щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі з присвоєнням нового кадастрового номеру 2611092001:22:002:3335.

Діючою до 23.08.2013 Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом від 04.05.1999 № 43, передбачено:

- державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою (п. 2.11);

- другий примірник державного акту або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України (п. 4.2).

Однак, в архівах відсутній другий примірник державного акта серії IV-ІФ № 028984, що також підтверджує ймовірність підроблення державного акта та заволодіння земельною ділянкою.

За результатами проведених слідчих дій також вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2611092001:22:002:3335 (архівний номер 2611092001:22:002:0470) до 28.05.2018 була вкрита лісовими насадженнями, що підтверджує її приналежність до земель лісогосподарського призначення Поляницького лісництва.

Також згідно Єдиної державної електронної системі у сфері будівництва та інформації з Поляницької сільської ради на земельній ділянці за кадастровим номером 2611092001:22:002:3335 здійснюється будівництво житлового будинку, клас наслідків СС1.

Водночас, вказані відомості не відповідають дійсності оскільки на земельній ділянці за кадастровим номером 2611092001:22:002:3335 здійснюється будівництво Апарт-комплексу KARDAMON RESORT SPA.

Продаж квартир у комплексі здійснюється на 8 поверхах, а загальна поверховість становить 10 поверхів.

Вищевказане свідчить про ймовірну реєстрацію дозвільних документів, які містять недостовірну інформацію з метою заниження класу наслідків, уникнення отримання необхідних дозвільних документів, прискорення забудови земельної ділянки лісогосподарського призначення для ускладнення її повернення у власність держави.

Окремо слід зазначити, що ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, у тому числі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В ході досудового розслідування виникла необхідність у проведенні огляду земельної ділянки, проведенні земельно-технічних експертиз та з питань землеустрою, що буде ускладнено у разі забудови земельної ділянки або зміні власників, кадастрового номеру, координат поворотних точок, її поділу тощо.

12.09.2024 постановою прокурора земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій.

Прокурор зазначає, що з метою збереження меж земельної ділянки з її найменуваннями, кількісними та якісними показниками, що були створені за рахунок земель лісогосподарського призначення, виникла необхідність в накладенні арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування (у тому числі користування шляхом забудови, вилучення лісових насаджень тощо). При цьому, не застосування такого заходу забезпечення може призвести до поділу земельної ділянки, її забудови, відчуження, зміни конфігурації земельної ділянки, вирубування дерев.

Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначене майно, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Прокурором в клопотанні наведені доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування, та збереження вищезазначеного майна у первинному вигляді, недопущення здійснення відносно нього будь-якої діяльності як б загрожувала їх знищенню, пошкодженню або перетворенню до кінця досудового розслідування.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.

Крім того, слідчий суддя вважає, що в даному випадку таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування (у тому числі користування шляхом забудови, вилучення лісових насаджень) на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3335, площею 0, 2491 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2236482826110, належну ОБСЛУГОВУЮЧОМУ КООПЕРАТИВУ «КАРДАМОН», код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1